РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/12644/22
Провадження № 22-ц/4815/770/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рівненська міська рада,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2023 року, ухвалене в складі судді Першко О.О., повний текст рішення складено 01 травня 2023 року у справі № 569/12644/22,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рівненської міської ради, в якому просила скасувати рішення Рівненської міської ради № 1651 від 18 листопада 2021 року «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 » та державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку площею 77 м.кв., з виключенням кадастрового номера 5610100000:01:019:0280 з державного реєстру.
Позов обґрунтовано тим, що вона є співвласником 55/100 будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Друга частина будинку в розмірі 45/100 належить в рівних долях подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Для будівництва означеного будинку рішенням Ровенської міської ради від 24 жовтня 1968 року №1150 була виділена у безстрокове користування земельна ділянка площею 600 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 . Мировою угодою, яка затверджена ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 1994 року у справі №2-2068/1994 власники спільної часткової власності на будинок погодили між собою розподіл земельної ділянки під будинком в наступних розмірах: у спільному користуванні співвласників залишити 44 м.кв. земельної ділянки, а 533 м.кв. надати у користування: співвласнику 55/100 будинку в розмірі 293 м.кв.; співвласникам 45/100 будинку - 240 м.кв., тобто пропорційно долі у будинковолодінні сторін.
Співвласники 45/100 будинку відповідно до рішення Рівненської міської ради від 25 лютого 2004 року №687 приватизували свою частину земельної ділянки, проте не в розмірі, затвердженому судом, тобто 240 м.кв, а у розмірі 324 м.кв. Таким чином земельна ділянка власника 55/100 будинку в розмірі 293 м.кв. була зменшена на 84 м.кв. і стала становити 209 м.кв, що відповідає не 55/100 будинку, а 34,5 відсотка будинковолодіння.
Вважає, що її права на земельну ділянку площею 77 кв.м. для ведення садівництва порушені відповідачами.
Просить суд про задоволення позовних вимог.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2023 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ні ОСОБА_4 , ні його син, спадкоємець по закону, ОСОБА_5 , ні позивач не мали у власності, оренді чи постійному користуванні земельної ділянки, не оформляли її в органах державної влади, не встановлювали межові знаки, не формували кадастровий номер ділянки, не оформляли юридичну документацію та не отримували державних актів на ділянку. За наведеного позивач не є власником, орендарем чи постійним користувачем земельної ділянки та ніколи їм не була, тому вона не довела порушення її прав. Позивач не довела факт неправомірності передачі Рівненською міською радою у власність відповідача ділянки комунальної власності площею 77 кв. м. для ведення садівництва.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає помилковим висновок суду проте, що спірна земельна ділянка площею 77 кв.м. не межує з частиною жилового будинку, який належить ОСОБА_1 .
Вказує, що на спірній земельній ділянці розташована будівля призначена для обслуговування житлового будинку позначена літерою В-1 сарай та будівля Б-1 гараж, яка перебуває у власності позивача.
Покликається на те, що також залишено поза увагою, що складовою частиною будинку АДРЕСА_1 є мансарда, яка складається з двох кімнат, які належать позивачу та розташовані над приміщеннями належними відповідачам на 1 - му поверсі.
Окрім того, зазначає, що земельну ділянку площею 44 кв.м. ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 1994 року у справі № 2-2068/1994 залишено у спільному користуванні усіх співвласників будинку.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі заперечують доводи останньої, просять рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягають до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Установлено, що 24 жовтня 1968 року рішенням №1150 виконкому Ровенської міської ради депутатів трудящих закріплено земельну ділянку, як виняток, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_4
10 березня 1969 року Договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти виконкомом Ровенської міської ради депутатів трудящих надано ОСОБА_4 на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м.
02 серпня 1993 року за ОСОБА_4 на праві власності зареєстрований цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду м. Рівне Рівненської області від 17 березня 1994 року в справі №2-414 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 , про визнання права власності та частину домобудівлі та розподіл її в натурі, затверджено мирову угоду між сторонами, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено на праві власності в рівних долях частина домобудівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що складає 45/100; ОСОБА_4 на праві власності виділено, що складає 55/100.
Ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 1994 року, у справі №2-2068/1994 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, особами, яким жилий будинок та господарські будівлі належать на праві часткової власності, затверджено мирову угоду між сторонами, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях виділяється земельна ділянка пропорційно долі в домобудівні в розмірі 45/100, а саме згідно варіанту експертизи №2 в розмірі 240 кв.м. в постійне користування, 44 кв.м. залишається в спільному користуванні з відповідачем, одночасно вони приймають на себе зобовязання встановити забор вздовж своєї земельної ділянки до 01 грудня 1994 року, крім того, зобов'язуються перенести сарай «Н» до 01 грудня 1994 року; ОСОБА_4 виділяється 293 кв.м. пропорційно його долі в розмірі 55/100 в домобудівлі згідно варіанту №2 в постійне користування.
01 квітня 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували за собою право власності на 45/100 частки будинку з належними до нього будівлями та спорудами, а рішенням Рівненської міської ради від 25 лютого 2004 року №687 їм передано в приватну власність земельну ділянку площею 324 кв.м. і 22 липня 2004 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
ОСОБА_5 успадкував після ОСОБА_4 55/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №19873971 від 13 серпня 2008 року домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності- 45/100, на праві приватної власності за ОСОБА_5 - 55/100.
Право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 09 вересня 2013 року.
Право власності ОСОБА_1 на 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами зареєстровано 03 лютого 2015 року на підставі ухвали Рівненського міського суду від 10.11.2014 року.
На підставі рішення Рівненської міської ради від 29 квітня 2021 року №618 ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 .
08 вересня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:019:0280 по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, площею 0,0077 га, зареєстрована відділом у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджується витягом.
18 листопада 2021 року рішенням Рівненської міської ради «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 вільної від забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 » затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 безоплатно у власність для індивідуального садівництва (для ведення садівництва) та передано громадянці ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 77 кв.м. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:019:0280) для індивідуального садівництва (для ведення садівництва). Земельну ділянку передано за рахунок земель сільськогосподарського призначення Рівненської міської територіальної громади.
Згідно повідомлення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» №40 від 19 січня 2023 року в інвентаризаційній справі відсутня інформація про приватизацію, оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Згідно повідомлення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» №318 від 06 березня 2023 року станом на 01 січня 2013 року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи, ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року. ОСОБА_5 не був власником, співвласником, орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 у зазначеній в заяві ОСОБА_2 період (за період з 1994 року до 2014 року).
Як убачається з Плану (а.с.13 зворот), Викопіювання (а.с.40), Топографічного плану (а.с.45 зворот), ОСОБА_7 (а.с.144), Фотоматеріалів (а.с.211-212), та встановлено в судовому засіданні за участю сторін та їх представників, спірна земельна ділянка площею 77 кв.м. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:019:0280, межує з частиною жилого будинку і земельною ділянкою, які знаходяться у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, в редакції на момент спадкування майна ОСОБА_5 , якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ч. 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, (в редакції на момент спадкування майна ОСОБА_5 ), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частинами першою-четвертою та дев'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.
В постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 173/1744/19 зазначено, що за правилами статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до набувачів будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована, у тих обсягах, які були у попереднього власника. Відповідно, сам факт набуття права власності на будинок не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 покликається, що їй від ОСОБА_5 , а йому від ОСОБА_4 , перейшло право безстрокового користування земельною ділянкою, в межах якої розташована і спірна земельна ділянка, на якій на законних підставах стоїть її частина домоволодіння і яка необхідна для її обслуговування.
Встановивши, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - 55/100 будинку за адресою: АДРЕСА_2 , будь-яке право на спірну земельну ділянку (власності, користування тощо) за попередніми власниками будинку - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не було зареєстроване, суд першої інстанції, з рішенням якого погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, так як позивач не довела факту набуття нею статусу землекористувача в розумінні статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України і відсутні підстави вважати його права порушеними.
Окрім того, спірна земельна ділянка площею 77 кв.м., яка знаходяться у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не межує з 55/100 частинами жилого будинку, які належать ОСОБА_1 , і ця частина будинку на ній не розміщена. Матеріали справи зворотнього не містять.
За наведеного, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального та матеріального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не застосовано норми земельного законодавства, зокрема положення статті 120 ЗК України, яка передбачає набуття права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю, не заслуговують на увагу, оскільки передумовою застосування вказаних положень закону була наявність у відчужувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій вказане майно розташоване. Проте у справі, яка переглядається, позивач не довів, що він або попередні власники будинку набули у передбачений законом спосіб право користування спірною земельною ділянкою або отримали державний акт на землю, уклали договір оренди, здійснили державну реєстрацію будь-яких прав на земельну ділянку.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2023 залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2023 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.