Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022181060000310 від 28.12.2022 року
відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кургани Березнівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 28 липня 2023 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу, взявши його під варту в залі суду негайно (ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2023 року продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів - до 17 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави).
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту взяття під варту - 31.05.2023 року.
На підставі положень ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_6 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 29.12.2022 року по 30.12.2022 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 29 143 грн. 73 коп.
Арешт, накладений згідно ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 30.12.2022 року на тимчасово-вилучене майно - речові докази у кримінальному провадженні №12022181060000310 від 28.12.2022 року, скасовано.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду 26 грудня 2022 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вступив в суперечку із ОСОБА_8 , під час якої реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, спрямованих на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи в прихожій кімнаті вищевказаного житлового будинку, поблизу міжкімнатних дверей до спальної кімнати, взяв до рук дерев'яне поліно та умисно наніс не менше двох ударів ОСОБА_8 в область голови, внаслідок чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння. Внаслідок вищевказаних отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини справи, покликається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 по місцю проживання характеризується позитивно, після вчинення кримінального правопорушення в судовому засіданні своєю поведінкою довів своє виправлення, оскільки беззаперечно виконував всі покладені на нього обов'язки, щиро розкаявся, протягом досудового слідства сприяв його всебічності та повноті, висловив жаль з приводу вчиненого та в судовому засіданні висловив готовність нести покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, що, на думку захисника, свідчить про те, що він зробив для себе необхідні та позитивні висновки, а ці обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і впливають на пом'якшення покарання обвинуваченому з застосуванням положень ст.69 КК України.
Вважає, що зваживши на обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу ОСОБА_6 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивну характеристику, відсутність жодних негативних даних про його особу, а також другорядну роль кари, як мети покарання, є можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки, що буде достатнім для того, щоб ОСОБА_6 в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Просить вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнити ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Потерпіла ОСОБА_9 , будучи повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суду не повідомила і ніяких клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, а тому, з'ясувавши думку учасників апеляційного провадження, які не заперечували щодо проведення судового розгляду за відсутності потерпілої, відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд, враховуючи, що її неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, в апеляційній скарзі не оскаржується, відповідно апеляційним судом вирок суду в цій частині не перевіряється.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення передбачені статтями 66, 67 КК України обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави і суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального закону щодо призначення покарання.
Так, при вирішенні питання щодо виду та міри покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, його наслідки у виді позбавлення життя людини, яке за Конституцією України визнається найвищою соціальною цінністю, дані про особу обвинуваченого, який вину у вчиненому визнав повністю, характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність на утриманні 6 неповнолітніх дітей, поведінку обвинуваченого після вчинення діяння (особа усвідомлювала, що спричинила тілесні ушкодження у життєво-важливий орган - голову, проте медичну допомогу не викликала після події), обставину, яка пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої, яка підтримала думку прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, адже в результаті протиправних дій обвинуваченого вона втратила брата, а ОСОБА_6 навіть не вибачився за скоєне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування при призначенні покарання ОСОБА_6 обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття особи, про що наведене відповідне мотивування у вироку суду.
Так, щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться у провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб'єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність, що виражається, зокрема, і у відшкодуванні чи намаганні відшкодувати завдані злочином збитки потерпілому. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, чого не вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин, беручи до уваги показання потерпілої та враховуючи поведінку самого обвинуваченого як відразу після інкримінованих протиправних дій, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції, який навіть не вибачився перед потерпілою, жодних дій щодо відшкодування шкоди не вчинив, що могло б додатково свідчити про розкаяння винної особи.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.
Що стосується доводів захисника про наявність підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України щодо призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, призначивши покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті за інкримінований злочин, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Законодавець дав суду право у виняткових випадках, з огляду на індивідуальні особливості вчиненого правопорушення та особу винного, призначити більш м'яке покарання на підставі ст.69 КК України.
При цьому, застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов'язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням, тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб'єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.
Згідно зі ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в загальній частині цього Кодексу.
При аналізі норм ст.69 КК України можна зробити висновок, що призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, можливе з урахуванням особи винного лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним», а «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Таким чином, на переконання колегії суддів, кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, що вказує на підвищену суспільну небезпечність злочинів проти життя та здоров'я особи. Особливість суспільної небезпеки злочину у даному випадку полягає в тому, що завдано шкоди потерпілому, яка не має відповідного еквіваленту - людина позбавлена найціннішого - життя. При цьому колегія суддів звертає увагу на знаряддя злочину (дерев'яне поліно), кількість ударів (не менше 2), локалізацію тілесних ушкоджень (життєво-важливий орган - область голови).
Відтак доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання та наявності підстав для застосування положень ст.69 КК України відносно обвинуваченого колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються врахуванням судом першої інстанції встановлених законом критеріїв при призначенні покарання, виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, яке є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу обвинувачено, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобіганню кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини по справі, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого, погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та, з огляду на зазначене, приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Крім цього, предметом оцінки судом першої інстанції були доводи захисника в інтересах обвинуваченого щодо наявності підстав для застосування відносно останнього положень ст.ст. 69, 75 КК України, які не прийняті до уваги з наведенням відповідного обґрунтування.
За наведених обставин, суд прийшов до переконливого висновку про призначення покарання ОСОБА_6 у межах санкції ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на відповідний строк з реальним його відбуванням.
Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно, зокрема, дослідити дані про особу обвинуваченого, на що звертає увагу сторона захисту в апеляційній скарзі, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.
Доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його зміни з наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
УХВАЛИЛА :
Вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції а обвинуваченимОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3