ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/504/23 Номер провадження 22-ц/814/4138/23Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,
розглянула в порядку письмового провадження у м. Полтаві апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву, на підставі якої отримав кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом на картковому рахунку.
Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між позичальником та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання батьківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, тому він був повністю проінформований про умови кредитування в Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість ОСОБА_1 у порушення умов договору у встановлений строк не проводив чергові платежі, тому станом 14.02.2023 року за відповідачем по укладеному кредитному договору рахується заборгованість на загальну суму 61 887,22 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.
Враховуючи викладене, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківський послуг № б/н від 22.09.2015 року в сумі 61 887,22 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківський послуг № б/н від 22.09.2015 року в сумі 61887,22 грн., яка складається із:
- заборгованість за кредитом 49700,10 грн;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом 12 187,12 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в розмірі 2684 грн.
Не погодившись з заочним рішенням, представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Зазначає, що відповідач при укладанні кердтного договору не був ознайомлений з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30, днів пільгового періоду», з Витягом Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, про що свідчить відсутність підпису його на вказаних документах.
Окрім того, зазначає, що анкета-заява не містить інформації про суму кредиту, зобов'язання щодо її повернення, строк надання та повернення грошових коштів, а також інших істотних умов, в тому числі порядок нарахування процентів.
Відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. від банку не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що 22.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав кредитний договір №б/н від 22 вересня 2015, відповідно до якого банк надав йому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також суд вважав доведеним те, що позичальник ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконував, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит і відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 14.02.2023 року він заборгував позивачу по вищевказаному зобов'язанню 61887,22 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 49700,10 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 12187,12 грн.
Колегія суддів не може погодитися в повному обсязі з вказаними висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява ОСОБА_1 з проханням надати йому кредитний ліміт від 22.09.2015 не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту.
Окрім того, в заяві, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про стягнення комісії, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, посилався на приєднання відповідача до «Умов та правил надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як на невід'ємні частини спірного договору.
Але матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тоді як роздруківка із сайту позивача не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною по справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року.
Враховуючи викладені обставини та норми права, якими вони врегульовані, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про суму кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 по справі№342/180/17).
Тоді як надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування платіжних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.06.2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді штрафів, за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 12187,12 грн., суд першої інстанції не врахував, що банком не надано доказів про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, тоді як надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору, а відтак відсутні достатні правові підстави вважати, що відповідач своїм підписом приєднався на таких умов та правил.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду щодо доведеності позивачем вимог в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 12187,12 грн.
Враховуючи, що банком не надано належних доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в цій частині та постановлення нового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з останнього заборгованості за відсотками за користування кредитом - скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що банком заявлено вимог на 61887,22 грн., з яких судом задоволено на суму 49700,10 грн., тобто на 80,31 %, то стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 752,46 грн.
Також підлягає зменшенню стягнута судом першої інстанції сума судового збору з ОСОБА_1 на користь банку з 2684 грн. до 2316,14 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 12187,12 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в стягненні заборгованості за відсотками.
Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір з 2684 грн до 2316,14 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 752,46 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2023 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна