06 листопада 2007 р.
№ 20/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
Липський М.І., дов. від 19.03.07р.
відповідача
Максимов С.А., дов. від 01.04.07р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р.
у справі
№ 20/5
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Бріджтаун Фудс Дістрібьюшн Україна"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс"
про
стягнення 37620,00грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріджтаун Фудс Дістрібьюшн Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс" про стягнення 37620,00грн. заборгованості за переданий товар, посилаючись на невиконання договірних зобов'язань по його оплаті та положення статей 526, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України.
Відповідач визнав позов частково в частині 11470,11грн. заборгованості за видатковою накладною № БТ-0026868 від 28.02.06р., за винятком 6769,54грн. товару, повернутого позивачу в зв'язку з його неякісністю; водночас відповідач заперечив одержання ним будь-якого товару за накладною № БТ-0028275 від 13.03.2006р. на суму 19380грн., оскільки товар за нею підприємством не замовлявся та не одержувався.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. (суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача стягнуто 37620грн. боргу та 494,20грн. судових витрат.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо одержання відповідачем товару на загальну суму 37620грн. за видатковими накладними (у даті накладних допущено описку -2005 рік замість 2006 року), оплату за який згідно умов договору належало здійснити на протязі 14 календарних днів, та невиконанням відповідачем договірного зобов'язання по оплаті одержаного товару, приписами статей 526, 527 Цивільного кодексу України щодо порядку та способу виконання договірних зобов'язань.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. (судді: Прудніков В.В. -головуючий, Ясир Л.О., Джихур О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги; доводи скаржника відхилено з посиланням на статтю 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої видаткова накладна від 13.03.2006р. є належним та допустимим доказом у даній справі, натомість акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом, що підтверджує повернення товару.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову на суму 11470,81грн., касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не застосовано статтю 193 Господарського кодексу України та порядок забезпечення документальних записів бухгалтерського обліку, передбачений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, та Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.
Позивач письмовий відзив на касаційну скаргу не надіслав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Відповідно до статей 84 та 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому рішенні та у постанові повинні, зокрема, міститися доводи, за якими суди відхилили доводи та докази сторін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами було укладено договір дистрибуції № 111-05 від 28.04.2005р., на виконання якого позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 37620грн. за видатковими накладними БТ-0026868 від 28.02.2006р. та № БТ-0028275 від 13.03.2006р.
Відповідно до пункту 1 розділу "Інші умови" Додатку № 02 від 16.06.2005р. до цього договору відповідач оплачує отриманий товар на протязі 14 календарних днів; оплату у вказаний термін не здійснено.
При цьому судами в якості належного та допустимого доказу, що підтверджує відпуск позивачем уповноваженому представнику відповідача товару вартістю 19380грн. прийнято видаткову накладну від 13.03.2006р. № БТ-0028275, як підписану представником відповідача та скріплену його печаткою.
Заперечуючи отримання товару за цією накладною, відповідач посилався на оформлення цієї накладної з порушенням Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (відсутнє прізвище та посадове становище особи, що підписала накладну зі сторони відповідача, відсутнє посилання на довіреність, на підставі якої вона діяла), та на відсутність належних і допустимих доказів, що підтверджують належне уповноваження особи, що отримала товар, у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99.
Також відповідач надав суду акт звірки взаємних розрахунків з позивачем станом на 01.04.2006р. у якості доказу, що підтверджує такі обставини, як часткове повернення товару за накладною БТ-0026868 від 28.02.2006р., та відсутність відпуску товару відповідачу за накладною № БТ-0028275 від 13.03.2006р. у переліку господарських операцій позивача.
Відхиляючи обставини, зазначені відповідачем, як недоведені, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили акт звірки взаємних розрахунків як доказ у підтвердження часткового повернення товару за відсутності належних первинних документів (акти про повернення товару не прийнято до уваги судами в зв'язку з порушенням форми та процедури їх складання).
Водночас, відхиляючи заперечення відповідача про неотримання товару за накладною № БТ-0028275 від 13.03.2006р., місцевий господарський суд вказав, що зміст акту звірки взаємних розрахунків заперечується позивачем та не підтверджується первинними документами; апеляційна ж інстанція взагалі не надала жодної оцінки акту звірки взаємних розрахунків, як доказу, що підтверджує неотримання товару за спірною накладною.
При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що акт звірки взаємних розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати, чи може акт звірки взаємних розрахунків бути належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається відповідач, а в разі невизнання судом цього акту належним та допустимим доказом зазначити про причини цього: дефекти його форми чи змісту, чи неможливість довести наведені відповідачем обставини таким документом, як акт звірки взаємних розрахунків.
Також судами не розглянуто та не спростовано доводи відповідача щодо неналежного оформлення видаткової накладної № БТ-0028275 від 13.03.2006р. та можливість застосування її як належного та допустимого доказу у справі.
З вищенаведеного вбачається, що судами попередніх інстанцій не розглянуто та не спростовано доводи відповідача щодо обставин, які є істотними у даній справі, чим порушено принцип рівності сторін у судовому процесі та вимоги Господарського процесуального кодексу України про повний, всебічний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Усунення порушень, допущених судами попередніх інстанцій, виходять за межі повноважень касаційної інстанції. Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що ними не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, факти, які визнані судом встановленими, не ґрунтуються на належних та допустимих у даній справі доказах.
Усунення вказаних недоліків виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення не відповідають вимогам Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості за накладною № БТ-0028275 від 13.03.2006р.
Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. у справі № 20/5 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. скасувати частково, в частині стягнення 19380грн. за накладною № БТ-0028275 від 13.03.2006р. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
У решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач