13 листопада 2007 р.
№ (6/122)-17/370/21
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Агатіс", м. Чернігів,
на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.01.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2006
зі справи № (6/122)-17/370/21
за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівської області (далі -Відділення), м. Чернігів,
до приватного підприємства "Агатіс" (далі -Підприємство)
про стягнення 2 912,29 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Асаулко О.О.,
відповідача -Кравчинського В.А.,
У травні 2005 року Відділення звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Підприємства 2 912,29 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875).
Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
Рішенням названого суду від 19.01.2006 (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2006 (колегія суддів у складі: Студенець В.І. -головуючий, судді Данилова Т.Б., Малетич М.М.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням Підприємством обов'язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати через неправильне застосування ними норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2006 касаційну скаргу Підприємства на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.01.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2006 разом з матеріалами справи № (6/122)-17/370/21 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Підприємства та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Агатіс" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.01.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2006 зі справи № (6/122)-17/370/21 скасувати.
Справу передати до господарського суду Чернігівської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов