06 листопада 2007 р.
№ 20-8/011-6/007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
Чумак Ю.О.
відповідача
прокурора
не з'явились (про дату та місце судового засідання повідомлені належним чином)
не з'явились (про дату та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Першого заступника прокурора міста Севастополя
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р.
у справі
№ 20-88/011-6/077
господарського суду міста Севастополя
за позовом
Севастопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції
до
Приватного підприємства "АгисА"
про
про відшкодування 21000грн. збитків
Севастопольський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "АгисА" відшкодування 21000грн. збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок несплати зборів за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.1998р. № 999 , посилаючись на порушення відповідачем природоохоронного законодавства України у зв'язку з несплатою ним відповідного збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснює діяльність з експорту брухту чорних металів водними транспортними засобами через пункти пропуску через державний контроль України, що знаходяться у місті Севастополі, не сплачуючи збір за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту, протягом 2004-2005рр.
Відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись на відсутність передбачених законодавством підстав для сплати збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту, оскільки такий збір не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" (зі змінам та доповненнями). Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний контроль України", відповідний збір також не передбачено.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.05.2007 р. (суддя Лазарев С.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на поточний рахунок 31110115700039, державний бюджет місто Ялта, код бюджетної класифікації 24060300, збір за другий етап екологічного контролю експорту металобрухту відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 02.06.1998р. у розмірі 12000грн.; в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 120грн., на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 67,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано встановленими обставинами справи щодо здійснення відповідачем за даними митних декларацій за період 2004-2005рр. експорту 14700 тон брухту чорних металів водними транспортними засобами; згідно сертифікатів екологічного контролю експортні партії брухту проходили екологічний контроль, за що відповідачу належить сплатити збір відповідно до Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.1998р. № 999; доводи відповідача відхилено судом з тих мотивів, що Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний контроль України" не передбачено сплату єдиного збору у випадку перетину кордону водним транспортним засобом, в зв'язку з чим підлягає застосуванню вищезазначений Порядок, який не втратив свою чинність.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. (головуючий суддя Видашенко Т.С., судді Антонова І.В., Заплава Л.М.) рішення місцевого суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Постанову апеляційного суду вмотивовано відсутністю правових підстав для справляння збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пунктах пропуску через державний кордон України, оскільки Закон України "Про систему оподаткування" та Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний контроль України" не передбачають сплату збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту як окремого платежу, стягнення податків та зборів, не передбачених законами України, не допускається в силу положень статей 67 та 92 Конституції України.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить її скасувати та залишити без змін рішення місцевого суду. Касаційне подання вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки заявлений до стягнення збір за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту за своєю правовою природою є не обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня, а платою, що сплачується суб'єктом підприємницької діяльності за проведення державними інспекторами екологічного контролю.
Позивач у письмових поясненнях на касаційне подання підтримав викладені у ньому доводи, водночас усно в судовому засіданні представник позивача визначив правову природу спірного збору як обов'язкового до сплати в державний бюджет платежу.
Відповідач у відзиві на касаційне подання його заперечив, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити підстави та предмет позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.
Розглядаючи спір, суди повинні відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України та вимог в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення» встановити дійсні обставини справи, які можуть не відповідати тим, на які посилається у своєму позові позивач. Для з'ясування дійсного змісту матеріально-правової вимоги позивача суд вправі зобов'язати його уточнити свої позовні вимоги, однак суд не вправі самостійно змінювати предмет чи підстави позову, всупереч зазначеному у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, судових рішень та касаційного подання, у них ідеться про три різні матеріально-правові вимоги, що обґрунтовуються різними положеннями законодавства та мають різний предмет доказування: вимога про відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, відповідно до наданих екологічній інспекції повноважень, вимога про стягнення збору за екологічний контроль, як обов'язкового збору в розумінні Закону України "Про систему оподаткування", вимога про стягнення збору за екологічний контроль як плати господарюючого суб'єкта за здійснення екологічного контролю.
Питання відшкодування збитків заподіяних навколишньому середовищу регулюється, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища"; при цьому судам належить встановити наявність всіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення в їх сукупності.
Здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України було запроваджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.1995р. № 198, за пунктом 1 якої екологічний контроль здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон: транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у тому числі літаків, суден, військових кораблів; вантажів, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовини тощо.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 57 від 08.06.1995р. було затверджено Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний контроль Украйни, відповідно до якого здійснення функцій екологічного контролю покладено на державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України; за пунктом 5 Положення служба екологічного контролю, зокрема, стягує збори за виконання робіт по наданню послуг при здійсненні екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон, розмір та порядок використання яких встановлює Кабінет Міністрів України.
Розмір та порядок сплати збору за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний контроль України, було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 113; в пункті 1 примітки додатка № 1 вказаної Постанови в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.1997р. № 704 (розмір зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України) містилися слова "і брухту чорних, кольорових, інших металів та металокераміки"; в додатку № 2 до вказаної Постанови (перелік товарної продукції, за здійснення екологічного контролю якої справляються збори у розмірі, встановленому додатком № 1) під кодом 7204 названо відходи і брухт чорних металів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.1998р. № 999 було затверджено Порядок здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів; пунктом 2 вказаної Постанови (в редакції до внесення змін згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 2272 від 11.12.1999р.) з пункту 1 примітки додатка № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 113 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.1997р. № 704 було вилучено слова "і брухту чорних, кольорових, інших металів та металокераміки"; в додаток № 2 Постанови № 113 зміни вказаною Постановою № 999 не вносились.
Перелік товарної продукції, за екологічний контроль якої справлявся збір, передбачено додатком № 2 до Постанови № 113, а розмір зборів -додатком № 2 до неї. Відповідно до Постанови № 999 було внесено зміни у розмір зборів, передбачених Постановою № 113, та визначено порядок здійснення екологічного контролю експортних партій брухту, однак самостійного переліку товарної продукції, за яку передбачено сплату збору за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України Постанова № 999 не визначала та не містила.
Постанову Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 113 визнано такою, що втратила чинність, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.1999р. № 2272.
Також Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 204 від 08.09.1999р. було визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 57 від 08.06.1995р., та затверджено Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць.
Чинність Положення від 08.09.1999р. поширюється на всі ті транспортні засоби і вантажі, які підлягають екологічному контролю, і які переміщуються через митний кордон України залізничним, автомобільним, морським, річковим, повітряним та трубопровідним транспортом. Перелік товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1999р. № 1034 "Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон".
Також за пунктом 1.12. Наказу від 08.09.1999р. до функцій служби екологічного контролю віднесено нарахування, а у відповідних випадках справляння зборів за здійснення екологічного контролю транспортних засобів та вантажів, розмір яких встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1999р. № 1034 "Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон".
Постанова № 1034 від 15.06.1999р. в свою чергу втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1569 від 24.10.2002р. "Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний контроль України"; за пунктом 7 Порядку єдиний збір розраховується за ставками, визначеними у Законі України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".
Натомість Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.03.2002р. № 110/73 затверджено розміри плати за надання послуг територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України згідно визначеного переліку, що не містить такого виду послуг, як здійснення екологічного контролю.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало встановити дійсні вимоги позивача згідно поданого позову, правову природу заявленої до стягнення суми, існування такого збору у період виникнення спірних правовідносин з огляду на зміну законодавства, застосувати процедуру судочинства (господарський чи адміністративний процес) відповідно до правової природи заявленої до стягнення суми.
Натомість з вищевикладеного вбачається, що судами не було розглянуто позовні вимоги, наведені прокурором у позовній заяві та підтримані позивачем.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тобто, з'ясування вказаних судовою колегією обставин справи виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення» (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення не відповідають вимогам Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Першого заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. у справі № 20-8/011-6/007 господарського суду міста Севастополя та рішення господарського суду міста Севастополя від 21.05.2007р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач