31 жовтня 2007 р.
№ 4/391-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ТОВ “Георесурси»
на рішення
господарського суду Херсонської області від 01.08.2007 р.
у справі
господарського суду Херсонської області
за позовом
Одеської залізниці
до
ТОВ “Георесурси»
про
стягнення неустойки в сумі 4322, 88 грн. та упущеної вигоди в сумі 2161, 44 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
Рішенням від 01.08.07 господарського суду Херсонської області позов задоволено частково. З ТОВ “Георесурси» на користь позивача стягнуто 2161, 44 грн. неустойки (пені), 33, 65 грн. витрат по сплаті державного мита та 39, 32 -на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ “Георесурси» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено місцевим господарським судом, який приймав рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди № 05 від 06 травня 2003 року, укладеного між сторонами спору, Херсонським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням № 4, який є структурним підрозділом позивача, в користування відповідача на умовах оренди з метою використання під завантаження піску передано частину відкритої вантажної платформи станції Цюрупинськ загальною площею 900 м2 за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, станція Цюрупинськ, яка знаходиться на балансі Херсонського БМЕУ № 4 Одеської залізниці. Строк дії договору сторонами встановлено з 29.10.2003 року по 29.10.2004 року.
Судом враховано, що факт передачі в користування відповідача об'єкту оренди підтверджується наданим до справи актом прийому-передачі від 01.11.2003 року .
Пунктами 2.5, 5.6, 10.1 договору оренди встановлено обов'язок відповідача у разі припинення договору повернути майно орендодавцю на протязі 3 діб, з врахуванням того, що договір було припинено 29.10.2004 року, суд обгрунтовано взяв до уваги, що відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди позивачу до 01.11.2004 року.
Крім того, обов'язок орендаря у разі припинення договору оренди негайно повернути об'єкт оренди встановлено ч.1 ст.785 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання сторонами повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Місцевим господарським судом встановлено, що зобов'язання щодо негайного повернення орендованого майна після закінчення договору оренди відповідачем виконано не було.
Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку повернення орендованого майна, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позивачем при подачі позову нараховано неустойку за 12 місяців з 29.10.2004 року по 29.10.2005 року в сумі 4322, 88 грн.
При цьому судом обгрунтовано взято до уваги положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якого до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на вказане, а також на встановлений судом факт, що строк дії договору припинився 29.10.2004 року та відповідно до п. 10.1 договору відповідач повинен був повернути майно позивачеві на протязі 3 діб, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що право вимоги на стягнення неустойки виникло у позивача 01.11.2004 року. З врахуванням того, що з позовом Одеська залізниця звернулась до господарського суду 17.11.2005, а також той факт, що про застосування строку позовної давності просив відповідач, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом попередньої інстанції правомірно відмовлено в позові про стягнення 2161, 44 грн. неустойки на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України та обгрунтованим у цьому зв'язку вбачається висновок суду щодо задоволення позову в частині стягнення з ТОВ “Георесурси» 2161, 44 грн. неустойки.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з п. 2 ст. 623 Господарського Кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови в стягненні збитків, оскільки, як встановлено судом, позивач у передбаченому законодавством порядку не довів наявність та розмір останніх.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення від 01.08.2007 господарського суду Херсонської області у справі № 4/391-05 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.