Справа № 192/1559/23
Провадження № 2/192/418/23
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
11 вересня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О. О.
за участю: секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,
представника позивачки - адвоката Титаренко Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у червні 2023 року вона дізналась, що щодо неї приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анною Сергіївною було відкрито виконавче провадження ВП №67939471.
Виконавче провадження було відкрите на підставі виконавчого напису №80832 від 12 червня 2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, яким було запропоновано звернути стягнення на позивачку за кредитним договором від 17 березня 2008 року №571/508С, укладеним з Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК».
З вказаних документів позивачка дізналась, про існування виконавчого напису яким з неї стягнуто заборгованість.
Вважає, що зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість яка стягнута за виконавчим написом не є безспірною, крім того, кредитний договір за яким було стягнуто заборгованість не є нотаріально посвідченим, окрім цього їй, як боржниці не було надіслано обов'язкового повідомлення-застереження про вчинення виконавчого напису, і тому на її думку приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
13 липня 2023 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі незаконного на її думку виконавчого напису, було направлено платіжну інструкцію на суму 15672 грн. 56 коп., на підставі якої банком було переказано приватному виконавцю вказану суму з рахунку позивачки. 17 липня 2023 року приватним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно якої виконавець вказав, що вимоги передбачені виконавчим документом виконані в повному обсязі. Тому вважає, що стягнуті з неї кошти в сумі 13611 грн. 42 коп. за виконавчим провадженням, яке відкрито на підставі виконавчого напису, який не підлягав виконанню є такими, що набуті відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим просила стягнути зазначені кошти з відповідача.
Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце судового засідання належним чином, причину неявки суду не повідомила, надала суду через свого представника заяву, згідно якої просила проводити судове засідання у її відсутність (а. с. 82).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив (а. с. 80).
Судом постановлено проводити заочний розгляд справи.
Суд вислухавши представника позивачки, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно виконавчого напису вчиненого 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Грисюк О. В., приватний нотаріус пропонує стягнути грошові кошти у сумі 13611 грн. 42 коп. з ОСОБА_1 , які є боргом за кредитним договором №571/508С від 17 березня 2008 року, укладеним між нею та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», право вимоги за яким перейшло на підставі договору №ВФ/01 про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 08 квітня 2021 року до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Стягнення заборгованості проводиться за період з 08 квітня 2021 року по 25 травня 2021 року, і складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 12013 грн. 44 коп., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 947 грн. 98 коп. та плати за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 80832 (а. с. 10).
Як вбачається з кредитного договору №571/508С від 17 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 , сторони домовились про надання позивачці кредиту в загальному розмірі 13600 грн. 00 коп. строком на 36 місяців. Даний договір нотаріально не посвідчений (а. с. 10-11).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 грудня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., відкрито виконавче провадження №67939471 по виконанню виконавчого напису №80832 виданого 12 червня 2021 року (а. с. 12).
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» - нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як вбачається зі ст. 89 Закону України «Про нотаріат» - у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України - нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначає в своїх рішеннях Велика Палата Верховного Суду оформлених постановами від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18): вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, №1722 від 29 червня 1999 року, даний перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662. Вказана постанова КМУ визнана незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі №826/20084/14.
Як зазначає в своїй постанові від 21 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду в справі №910/10374/17 - резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача щодо зупинення ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду (01 листопада 2017 року), оскільки зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаною постановою законної сили та її дію в частині визнання незаконною та нечинною постанови № 662.
Таким чином, проаналізувавши зазначені судові рішення, суд вважає, що на час вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису - 12 червня 2021 року, розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів був недійсним і тому приватний нотаріус не міг вчиняти виконавчий напис за договором укладеним між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 17 березня 2008 року.
У зв'язку з чим, суд вважає, що доводи позивачки, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Грисюк О. В. на підстав договору укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 17 березня 2008 року є таким, що не підлягав виконанню є слушними.
Що стосується інших доводів позивачки, в частині відсутності безспірності заборгованості за кредитним договором та не надіслання обов'язкового повідомлення-застереження про вчинення виконавчого напису, то суд зауважує, що оскільки судом достовірно встановлено відсутність правових підстав у приватного нотаріуса вчиняти виконавчий напис за договором, який не був нотаріально посвідчений , тому наявність інших порушень з боку приватного нотаріуса при вчиненні виконавчого напису не впливає на правомірність чи неправомірність дій нотаріуса під час вчинення зазначеного виконавчого напису, враховуючи, що діюче законодавство не передбачає права на вчинення такого напису за таким кредитним договором.
Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2023 року по виконавчому провадженню ВП №67939471, приватний виконавець виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №80832 від 12 червня 2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною закінчив на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку тим, що вимоги, передбачені виконавчим документом виконані в повному обсязі (а. с. 14).
Таким чином, суд вважає, що доводи позивачки про стягнення з неї на підставі вказаного виконавчого провадження 13611 грн. 42 коп. заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, знайшли своє підтвердження.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 1213 ЦК України - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Оскільки судом встановлено, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис не підлягав виконанню, тому що вчинений з порушенням норм законодавства, тому доводи позивачки, що кошти отримані відповідачем за виконавчим провадженням №67939471, як стягувачем, є безпідставно набути майном є обґрунтованими.
У зв'язку з чим суд вважає, що у відповідність до положень ст. 1213 ЦК України вказані кошти слід повернути, шляхом стягнення їх з відповідача.
Що стосується вимоги позивачки про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд зауважує таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Як встановлено судом під час судового розгляду, виконавчий напис, який просить визнати таким, що не підлягає виконанню, вже виконаний приватним виконавцем і виконавче провадження по його виконанню закінчено у зв'язку з фактичним виконанням.
Відповідно ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у випадках, передбачених пунктами 9 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Також судом встановлено, що з позивачки були стягнуті кошти під час виконання виконавчого напису.
У зв'язку з чим, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного цивільного права позивачки є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів за виконавчим провадженням, з врахуванням того, що виконавче провадження вже закінчено фактичним виконанням виконавчого напису, і сам виконавчий документ стягувачу не повертається, що виключає його повторне пред'явлення.
Додаткове визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, враховуючи що він же виконаний, суд вважає, є безпідставним і жодним чином не призведе до відновлення порушеного права позивачки.
У зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягають, як не ефективний спосіб захисту, а позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню, і даним способом буде повністю відновлено порушене право позивачки.
Суд не приймає з підстав викладених вище, доводи представника позивачки, що якщо судом не буде задоволено вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, то в такому випадку відповідач може повторно пред'явити виконавчий напис до виконання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, який вона сплатила при поданні позову до суду в розмірі 1073 грн. 60 коп. (а. с. 8, 27).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з доданих до позову документів, позивачка з метою отримання професійної правничої допомоги уклала з адвокатом Яреськом Тарасом Віталійовичем договір №23105 про надання правничої (правової) допомоги від 06 липня 2023 року (а. с. 19).
Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору від 06 липня 2023 року, сторони визначили порядок оплати правничої (правової) допомоги (гонорар) адвокату за: визнання виконавчого напису №80832 від 12 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, згідно якого було відкрито виконавче провадження ВП № 67939471 та повернення безпідставно стягнутих коштів, при цьому адвокат зобов'язався здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції відповідно до підсудності справи.
Пунктом 2 вказаного додатку сторони визначили, що вартість послуг за домовленістю складає фіксовану суму 6000 грн. 00 коп. (а. с. 20).
Згідно акту приймання-передачі послуг №1 від 21 липня 2023 року, адвокатом було надані послуги: надання правової допомоги щодо визнання виконавчого напису №80832 від 12 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, згідно якого було відкрито виконавче провадження ВП № 67939471 та повернення безпідставно стягнутих коштів, в суді першої інстанції (а. с. 20 зворот).
Відповідно до розрахункової квитанції №21/07/23 про отримання гонорару до договору №23105 від 06 липня 2023 року Додаток №1, позивачка сплатила адвокату Яресько Т. В. за надання послуг: надання правової допомоги щодо визнання виконавчого напису №80832 від 12 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, згідно якого було відкрито виконавче провадження ВП № 67939471 та повернення безпідставно стягнутих коштів, в суді першої інстанції (а. с. 21).
Згідно протоколів судового засідання в режимі конференції №1852549 та №1884124, під час судового розгляду інтереси позивачки представляла адвокат Титаренко Наталія Борисівна, адвокат Яресько Т. В. участі в розгляді справи не брав.
Крім того, згідно матеріалів справи, адвокат Яресько Т. В. подав позов та заяву про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена судом (а. с. 1, 43). Будь-яких інших відомостей про надання адвокатом Яреськом Т. В. позивачці послуг з професійної правової допомоги по даній справі немає.
Також акт приймання-передачі послуг №1 від 21 липня 2023 року жодним чином не деталізує, які саме послуги були надані позивачці адвокатом.
Тому враховуючи, що адвокат Яресько Т. В. участі в судовому розгляді не приймав, матеріали справи містять лише підтвердження надання позивачці послуг з професійно правової допомоги адвокатом в частині складання та подання позовної заяви, тому суд вважає, що на користь позивачки слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп., за фактично підтверджені надані послуги, в іншій частині, а саме в частині участі адвоката в суді першої інстанції слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 16, 18 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке знаходиться за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 36799749 на користь ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , безпідставно набуті кошти, а саме кошти стягнуті за виконавчим провадженням №67939471 в розмірі 13611 (тринадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 42 (сорок дві) коп.
Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволені іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.
Головуючий: суддя Стрельников О. О.