Справа № 127/1663/23
Провадження № 2/127/160/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
06.09.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація «Товариство сприяння оборони України», про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в січні 2023 року звернувсь до суду з зазначеним позовом до Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Громадська організація «Товариство сприяння оборони України» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01.09.2021 по день звільнення 06.10.2021 в сумі 10 647,29 грн. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 36 738,52 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.10.2021 по 17.10.2022 в сумі 110 978,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 14.02.2014 по 06.10.2021. 21.09.2021 вищестоящою організацією ГО «ТСО України» прийнято та внесено до ЄДР рішення про ліквідацію Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, призначено голову ліквідаційної комісії Гончаренко І.В. Не маючи можливості надалі виконувати свою роботу, позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням. 21.10.2021 голова ліквідаційної комісії Гончаренко І.В. видав позивачу трудову книжку та ознайомив з наказом про звільнення № 01-к, відповідно до якого позивача було звільнено 06.10.2021. Крім того, в наказі про звільнення відсутня інформація щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки. Заробітна плата за відпрацьований час та компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки виплачені так і не були.
Позивач, вважаючи, що його права було порушено, 22.10.2021 звернувся зі скаргою на дії відповідача до начальника Управління Держпраці у Вінницькій області, на яку 07.12.2021 отримав відповідь, в якій зазначено, що відповідач створював перешкоди інспектору праці та не надав документи, необхідні для здійснення заходу державного контролю, в зв'язку з чим інспектором праці передані матеріали для вирішення питання щодо застосування фінансової санкції стосовно Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України.
В подальшому, з метою захисту своїх порушених прав, представником позивача на адресу відповідача направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо наявності заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , а також заборгованості по виплаті компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки.
Відповідно до листа від 27.07.2022, який надійшов на адресу представника позивача, 01.08.2022 на адресу члена ліквідаційної комісії Карманнікова М.О. було направлено лист з реквізитами та розрахунками позивача та 02.08.2022 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 6032,56 грн. з призначенням платежу: розрахування при звільненні.
З метою з'ясування складової виплати, що надійшла позивачу, на електронну адресу представника відповідача було направлено лист від 08.08.2022, відповідь на який так і не надійшла.
Відповідно до розрахунків, які здійснено представником позивача, борг відповідача перед позивачем станом на 17.10.2022 становить 152 331,46 грн., з яких: заборгованість по заробітній платі на момент звільнення 10647,29 грн.; компенсація за невикористану відпустку 36738,52 грн.; середньоденна заробітна плата за час затримки в розрахунку 110978,21 грн.
За таких обставин, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про працю, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 01.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
На підставі ухвали від 27.06.2023 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація «Товариство сприяння оборони України».
Відповідач наданим йому процесуальним законодавством правом не скористався відзиву на позов у встановлені законом строки не подав.
Представник позивач - адвокат Ткачук В.В. подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи згоду позивача, суд вважає необхідним розглянути справу без участі відповідача та ухвалити відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу № 09 від 13.02.2014 позивача 14.02.2014 прийнято директором ВО СТК «Автодрайв», 19.03.2014 згідно наказу №16 від 19.03.2014, призначений директором Вінницького обласного спортивно-технічного клубу «Автодрайв» на умовах контракту. На підставі наказу №31 від 24.06.2014 позивача переведено на посаду помічника голови Вінницької ОО ТСО України з освітньої діяльності, організаційно-масової роботи та не олімпійських видів спорту (запис №23). Наказом №01-К від 06.10.2021 позивач звільнений з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 06.10.2021 (запис №24). (а.с.5, 6).
Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді на звернення та скаргу позивача на порушення його прав та законних інтересів відповідачем, Управлінням Держпраці у Вінницькій області зазначено, що відповідач створював перешкоди інспектору праці та не надав документи, необхідні для здійснення заходу державного контролю, в зв'язку з чим інспектором праці передані матеріали для вирішення питання щодо застосування фінансової санкції стосовно Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України. (а.с. 7)
Також судом встановлено, що з метою захисту порушених прав позивача, представником позивача на адресу відповідача направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо наявності заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , а також заборгованості по виплаті компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки.(а.с. 8)
Відповідно до листа від 27.07.2022, який надійшов на адресу представника позивача, 01.08.2022 на адресу члена ліквідаційної комісії Карманнікова М.О. було направлено лист з реквізитами та розрахунками позивача та 02.08.2022 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 6032,56 грн. з призначенням платежу: розрахування при звільненні (а.с. 12)
Відповідно до розрахунків, які здійснено представником позивача, борг відповідача перед позивачем станом на 17.10.2022 становить 152 331,46 грн., з яких: заборгованість по заробітній платі на момент звільнення - 10647,29 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 36738,52 грн.; середньоденна заробітна плата за час затримки в розрахунку - 110978,21 грн. (а.с. 16-18).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За вимогами статей 115, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 24.06.2014 по 06.10.2021 включно, всупереч зазначеним вище вимогам Закону Вінницька обласна організації «Товариство сприяння обороні України» не виплатив ОСОБА_1 у день звільнення заробітну плату, нараховану з вересня 2021 по 06.10.2021 включно та компенсацію за невикористану відпустку. За таких обставин, встановлені порушення прав та інтересів позивача підлягають захисту шляхом стягнення з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 01.09.2021 по 06.10.2021 включно в розмірі 10 647,29 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 36 738,52, 73 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні суд приходить до наступного.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Вінницька обласна організація «Товариство сприяння обороні України» своєчасно не виконала покладений законом обов'язок щодо проведення повного розрахунку з працівником у день його звільнення, а відтак в силу вимог закону підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).
Таким чином, дослідивши здійсненний представником позивача розрахунок заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07.10.2021 по 17.10.2022 (як на тому наполягав позивач у своїх позовних вимогах) складає 110 978,21 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.(а.с. 16-18).
Відповідно до встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду. Водночас позивачем обрахована сума з урахуванням утримання ПДФО та війського збору.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки та не виконано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2023 року про витребування доказів.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.
А тому суд вважає, що рішення суду в частині стягнення із Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 всієї суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 10 647 гривень 29 копійок допустити до негайного виконання.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,00 грн.
У відповідності до квитанції № 0.0.283583665.1 від 26.01.2023 за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1110,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодуванню судового збору.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 44, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82,141, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація «Товариство сприяння оборони України», про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні з 01.09.2021 року по 06.10.2021 включно 10 647 гривень 29 копійок та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 36 738 гривень 52 копійки.
Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.10.2021 по 17.10.2022 у розмірі 110978 гривень 21 копійка.
Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору 1110,00 гривень.
Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Рішення в частині стягнення з Вінницької обласної організації «Товариство сприяння обороні України» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 10 647 гривень 29 копійок допустити до негайного виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Вінницька обласна організація «Товариство сприяння обороні України», ЄДРПОУ 02725256, місцезнаходження: вул. Визволення, 2 м. Вінниця, 21050.
Третя особа Громадська організація «Товариство сприяння оборони України», місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, 52/2.
Суддя: