06 листопада 2007 р.
№ 2-19/13857-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим, м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим,
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2006
зі справи № 2-19/13857-2005
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим (далі -Відділення)
до відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат", м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим,
про стягнення 35 584,86 грн.,
У вересні 2005 року Відділення звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 34 327,45 грн. та 1 257,41 грн. пені, а всього 35 584,86 грн. на підставі Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон № 1105).
Рішенням названого суду від 06.10.2005 (суддя Мокрушин В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М. -головуючий суддя, судді Антонова І.В., Лисенко В.А.), у задоволенні позову щодо стягнення недоїмки в сумі 23 342,39 грн. та пені за період з 01.04.2004 по 01.04.2005 відмовлено; в іншій частині провадження у справі припинено.
Прийняті судові рішення в частині відмови в задоволенні позову мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення недоїмки та пені, тоді як припинення провадження зі справи мотивовано наявністю інших судових рішень з цього приводу, які набрали законної сили.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати частково через неправильне застосування ними норм матеріального права та прийняти нове рішення про стягнення 22 459,69 грн. недоїмки та 882,70 грн. пені.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо намагання Відділення стягнути з Товариства недоїмку зі сплати страхових внесків та пеню.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон № 1105.
Відповідно до статей 15, 16, 18 цього Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі - Фонд) - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.
Згідно з частиною першою та другою статті 46 Закону № 1105 Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування; фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців, а також коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені.
Частиною першою статті 55 Закону № 1105 передбачено, що спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Згідно з статтею 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та відповідно до приписів статті 4 та частини другої статті 17 КАС України (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.
Пунктами 6 і 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим господарським судом рішення зі справи) КАС України передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України;
- після набрання чинності КАС України заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2006 касаційну скаргу Відділення на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 разом з матеріалами справи № 2-19/13857-2005 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.08.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Відділення та її разом зі справою повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 зі справи № 2-19/13857-2005 скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов