КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 754/9967/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10145/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бачинського Остапа Михайловича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року в частині судових витрат у складі судді Лісовської О.В.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2019 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №2121598 в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, шляхом підписання електронним підписом відповідача заявки на укладення вказаного договору, на умовах якого відповідачу надано 5 000 грн на поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний ним при оформленні Договору позики, які він зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 23 листопада 2019.
10 березня 2020 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договору факторингу №002-100320 від 10 березня 2020 року, яке в свою чергу відступило Право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року.
Згідно Договору факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року, та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Кредитора та отримаю право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», включно і до ОСОБА_1 . Кредитодавець свої зобов'язання за договором позики виконав та перерахував кошти на номер карти вказаний відповідачем при оформленні договору.
Відповідач своїх зобов'язань не виконав, внаслідок чого станом на 25 жовтня 2022 року у нього утворилась заборгованість у сумі 13 928 грн 62 коп., а саме: заборгованість за тілом у розмірі 5 000 грн, заборгованість по процентам за користування у розмірі 2400 грн, заборгованість по простроченим процентам за користування у розмірі 2 500 грн, інфляційне збільшенні у розмірі 4 028 грн 62 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість у розмірі 13 211 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Бачинський О.М. в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн.
Зазначає, що між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундзою О.В. укладено договір про надання правової допомоги №20221020/1 від 20 жовтня 2022 року. Згідно підпунктів 4.2., 4.4. договору визначено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 5 000 грн.
Судом першої інстанції не надано оцінку обумовленим сторонами підпунктам 4.2., 4.4. договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі. Внаслідок чого порушено ст.ст. 627, 628, 638, 903 ЦК України. Судом першої інстанції не враховано надані позивачем докази пов'язані з витратами на професійну правничу допомогу.
Також судом не враховані висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бабій А.М. в інтересах ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року залишити без змін.
Зазначає, що позивач долучив лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат. Відсутній детальний опис робіт виконаних адвокатом та не зазначено час, який витрачений адвокатом для надання правничої допомоги клієнту. Не було долучено жодних адвокатських запитів та відповідей на них, клопотань про витребування доказів, які б свідчили, що адвокатом вживались заходи з метою збирання доказів.
Вказує, що справа є малозначною, типовою для судової практики, незначного ступеня складності та невеликим обсягом наданих доказів, а відтак і не значну кількість часу витраченого адвокатом для надання правової допомоги, враховуючи співвідношення ціни позову до заявленого розміру витрат на правничу допомогу, такий розмір не відповідає принципам розумності і співмірності та не підлягає стягненню з відповідача.
30 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу адвоката Бачинського О.М. в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн; розподілити судові витрати.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, від представників позивача та відповідача надійшли заяви справи без їх участі (а.с. 209, 214), у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується лише в частині витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що в іншій частині рішення не переглядається.
Так, зі справи убачається, що в позовній заяві представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заявляв вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
На підтвердження своїх повноважень на ведення справи в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокат Дзундза О.В. надав копії наступних документів:
- договір про надання правничої допомоги № 20221020/1 від 20.10.2022, пунктом 4.2. якого передбачено, що у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі, клієнт сплачує адвокату 5 000 грн винагороди (а.с. 40-41);
- попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат за договором про надання правничої допомоги № 20221020/1 від 20.10.2022, який складається: з судового збору - 2481 грн; суми витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач - 5 000 грн, яка включає в себе: оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви, збирання доказів долучених до позовної заяви та за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів при розгляді справи (а.с. 42);
- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія ВС № 1156057 від 20.10.2022 та свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 43-44).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, районний суд посилався на те, що стороною позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження понесених витрат.
Між тим, з такими висновками погодитися неможливо.
Згідно положень ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до справи, позивач під час звернення у суд з позовом користувався правничою допомогою, яку йому надавала адвокат Дзундза О.В.
При цьому, хоча адвокатом позивача й не було долучено до позовної заяви документів щодо фактичної сплати ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, районний суд, не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшов поспішного висновку про відсутність правових підстав до вирішення питання щодо відшкодування позивачу витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу за результатами ухваленого на його користь рішення, чим допустив порушення норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Убачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву заперечуючи проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, зазначав, що заявлений розмір витрат на адвокатські послуг є завищеним, справа є малозначною, типовою для судової практики, незначного ступеня складності, з невеликим обсягом доказів, не відповідають критеріям співмірності, розумності та суті позовних вимог.
З огляду на викладене, а також урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення поданої по справі заяви й відшкодування понесених позивачем додаткових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Отже, частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, з урахуванням обставин справи та долучених до справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до стягнення в повному розмірі витрат з позивача.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Встановлено, що вимогою позову було питання про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 13 928 грн 62 коп.
Встановлено, що пунктом 4.2. договору про надання правничої допомоги № 20221020/1 від 20.10.2022 передбачено, що у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі, клієнт сплачує адвокату 5 000 грн винагороди (а.с. 40-41).
Убачається, що позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково на суму 13 211 грн 52 коп., рішення суду в цій частині не оскаржено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, вони не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та з урахуванням зазначених обставин, а також складності справи та фактично виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого відповідачем заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 500 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Бачинського Остапа Михайловича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2 500 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 вересня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: