КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/16824/18
номер провадження №22-ц/824/5980/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 24 жовтня 2022 року /суддя Плахотнюк К.Г./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
08.08.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу до ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 168-173/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що вона з ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та бюджет з червня 2011 року по день його смерті. За період спільного проживання відвідували друзів та рідних, спільно відпочивали і спільно набували майно, що підтверджується фотографіями, довідкою із місця проживання та показами свідків. Зазначала, що будинок, в якому вони мешкали, був збудований у 1928 році та ними капітально відремонтований і добудований. На підтвердження зазначених обставин нею був наданий висновок будівель-технічної експертизи, акт обстеження умов проживання складений 03.12.2018 року та клопотання про виклик і допит свідків. Вказані обставини судом першої інстанції не враховані. Отже, наголошувала, що докази, які підлягають дослідженню та оцінці - виклик та допит свідків з яких надала список, дослідження практики ВС, Акт обстеження умов проживання від 03.12.2018 року; висновок експерта №2 1-18 від 30.05.2018 року, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, за єдиною відомою суду адресою, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_5 (а.с.8).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2019 року визнано батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов'язано Шевченківський районний у місті Полтаві відділ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області внести зміни в актовий запис від 01.03.2017 року за № 235 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в графі «відомості про батька» вказати батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в графі «прізвище» вказати прізвище батька - ОСОБА_6 . Зазначене рішення набрало законної сили 05.02.2020 року. (а.с.81-83).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 стверджує, що з червня 2011 року по грудень 2016 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 також мав сина, який є відповідачем у справі ОСОБА_3
ОСОБА_3 та вона в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_7 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
До спадкової маси увійшла 8/18 від житлового будинку, придбаного ОСОБА_4 26.08.2005 року за договором купівлі-продажу за 26 320, 84 грн. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 14-17).
ОСОБА_2 стверджує, що під час спільного життя, нею та померлим чоловіком проведено газове опалення до будинку та значні ремонтні роботи, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 21-18 від 30.05.2018 року.
Як видно зі змісту висновків зазначеного вище експертного дослідження, мало місце істотне збільшення вартості житлового будинку з надвірними будівельними спорудами, що розташованим по АДРЕСА_1 у порівнянні з його вартістю станом на серпень 2005 року за рахунок проведення у ньому ремонтно-будівельних робіт - реконструкції з влаштуванням системи газопостачання, водопостачання та водовідведення, внутрішнього облаштування, заміни вікон на металопластикові (а.с. 97-113).
ОСОБА_2 вважає, що на підставі зазначеного вище їй належить половина від частки померлого ОСОБА_4 житлового будинку з надвірними будівельними спорудами, що розташованим по АДРЕСА_1 .
Саме з цією метою їй необхідно встановити факт проживання нею та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2011 року по грудень 2016 року, оскільки між нею та сином померлого, відповідачем у справі ОСОБА_3 існує спір щодо спадкового майна.
ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог посилається на Акт обстеження умов проживання та показання свідків під час розгляду справи за її ж позовом до ОСОБА_3 , Шевченківського районного у місті Полтава відділу ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області про визнання батьківства та зобов'язання внести зміни в актовий запис про народження дитини.
Так, 03.12.2018 року комісією у складі депутата ОСОБА_13, сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Українка складено Акт обстеження умов проживання, у якому йдеться про те, що ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_4 з 2012 року по 2016 рік - АДРЕСА_1 . Підпис депутата підтверджено керуючою справами виконкому (а.с. 96).
Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 05.02.2020 року на постанову Київського апеляційного суду від 16.05.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Шевченківського районного у місті Полтава відділу ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області про визнання батьківства та зобов'язання внести зміни в актовий запис про народження дитини, встановлено, що допитані судами свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є рідними сестрами та братом ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 підтвердили перебування ОСОБА_2 та їх брата ОСОБА_4 у близьких стосунках в період, зазначений у позовній заява, а також визнання ним, за життя, свого батьківства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі N 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12.12.2019 року у справі N 466/3769/16 (провадження N 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі N 522/25049/16-ц (провадження N 61-11607св18), від 11.12.2019 року в справі N 712/14547/16-ц (провадження N 61-44641св18), від 24.01.2020 року в справі N 490/10757/16-ц (провадження N 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071 св 21).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання позивача однією сім'єю з померлим ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про її спільне проживання з ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки, тобто наявність сім'ї, у період з червня 2011 року по грудень 2016 року.
Показання свідків, на які посилається позивачка не є достатніми доказами про наявність у неї та ОСОБА_4 сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.
Крім того, в суді апеляційної інстанції задля перевірки доводів апеляційної скарги допитані свідки ОСОБА_12 , який пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом проживали, бачив їх раз на рік, ОСОБА_2 має місце реєстрації у Полтаві, там і працювала. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що має з ОСОБА_2 дружні відносини, дружили сім'ями, ОСОБА_4 працював у Києві, ОСОБА_2 вчилась у Полтаві, збирались одружитись, у спільний дім вона то приїжджала, то їхала. Явку інших свідків, заявлених до апеляційної інстанції стороною апелянта не забезпечено.
Таким чином, з огляду на показання свідків, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що з них неможливо достовірно встановити чи придбавали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спільне майно для спільного проживання.
Рішенням суду встановлено факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у близьких стосунках, а також визнання ним, за життя, свого батьківства. Однак факт наявності близьких стосунків та народження дитини в їх результаті не є тотожним факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Наданий позивачкою Акт обстеження умов проживання складений 03.12.2018 року комісією у складі депутата ОСОБА_13, сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Українка, у якому йдеться про те, що ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_4 з 2012 року по 2016 рік за адресою АДРЕСА_1 вірно не прийнятий судом першої інстанції до уваги, як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ у своїй сукупності, оскільки за своїм призначенням та змістом у «Акті обстеження умов проживання» не можуть фіксуватися факти проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тим більше зі спливом двох років після смерті ОСОБА_4 .
Посилання ОСОБА_2 на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 21-18 від 30.05.2018 року, відповідно до якого встановлено, що мало місце істотне збільшення вартості житлового будинку з надвірними будівельними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 у порівнянні з його вартістю станом на серпень 2005 року за рахунок проведення у ньому ремонтно-будівельних робіт - реконструкції з влаштуванням системи газопостачання, водопостачання та водовідведення, внутрішнього облаштування, заміни вікон на металопластикові не доводить факт поліпшення стану будинку саме за спільні кошти позивачки та ОСОБА_4 або ж особисті кошти ОСОБА_2 .
Встановивши, що належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_4 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки позивачкою не доведено, що між нею та ОСОБА_4 виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 24 жовтня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва 24 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: