УХВАЛА
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 400/5754/22
адміністративне провадження № К/990/30854/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України й Державної податкової служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №400/5754/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному peєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7485162/40181836 від 19.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» №7 від 18.07.2022; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному peєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7485160/40181836 від 19.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» №8 від 19.07.2022; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному peєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7485159/40181836 від 19.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» №11 від 20.07.2022; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному peєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7485161/40181836 від 19.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» №10 від 29.07.2022; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному peєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 7485163/40181836 від 19.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» №1 від 03.08.2022; зобовязати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному peєстрі податкових накладних складенi Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» податкові накладні №7 від 18.07.2022, №8 від 19.07.2022, №11 від 20.07.2022, №10 від 29.07.2022, №1 від 03.08.2022.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2023 позовні вимоги задовольнив.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2023, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Волинській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №400/5754/22.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України й Державна податкова служба України 31.08.2023 звернулись з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вказують на незаконність прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України й Державної податкової служби України, Судом з'ясовано наступні обставини.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2023 (прийнятим у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) позовні вимоги задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення складено в повному обсязі 27.02.2023.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 03.04.2023 звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.04.2023 подану заявником апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк впродовж якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги та надати документ про сплату судового збору.
За клопотанням скаржника, строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 та від 03.05.2023 продовжувався.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2023 відмовив Головному управлінню ДПС у Волинській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України у задоволенні клопотання про продовження строку на сплату судового збору, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала з підстав невиконання останнім вимог ухвали від 07.04.2023 про залишення такої апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).
Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 29.05.2023, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №400/5754/22 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначив, що вперше контролюючий орган звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою у цій справі в межах визначеного законом процесуального строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою суду від 16.05.2023 вперше подану ним апеляційну скаргу було повернуто з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (ненадання доказів сплати судового збору). Зауважив, що контролюючий орган саме з об'єктивних причин, які не залежали від волі останнього (введення на території України воєнного стану, яке відобразилось на бюджетних показниках поточного року й фактично завадило сплаті судового збору при первинному зверненні до суду) був позбавлений можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку на апеляційне оскарження. Зауважив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до суду.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.06.2023 апеляційну скаргу контролюючого органу залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог статей 295, 269 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив контролюючому органу строк, тривалістю у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, впродовж якого останній наділений правом звернутися до суду та надати обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин, а також усунути недоліки апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
Залишаючи подану контролюючим органом апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, серед іншого, керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, зокрема, доказів, які б підтверджували неможливість спати судового збору та подання апеляційної скарги з дотриманням статті 295 КАС України.
Мотивуючи свою ухвалу, суд звернув увагу скаржника, що, за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, як зазначив суд апеляційної інстанції, не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Підстави, на які послався скаржник, є суб'єктивними та пов'язані виключно з неналежною організацією роботи контролюючого органу, адже обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження з наданням такого документа до суду в цей строк, а отже невиконання державним органом цих правил не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження державному органу перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Факт попереднього звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд апеляційної інстанції, також не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.
Суд наголосив, що учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов'язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов'язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.
Як висновок, суд зазначив, що у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статті 296 КАС України, покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою, а повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість твердження скаржника про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Тобто, встановивши факт повторного подання контролюючим органом апеляційної скарги без доказів сплати судового збору, а також поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, П'ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.
За клопотанням скаржника, строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 та від 05.07.2023 продовжувався.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Волинській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду втретє подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що у контролюючого органу відсутня можливість виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної інстанції без руху у відведений судом строк. Також, повторно посилаючись на факт попереднього звернення до суду та обставини неналежного/недостатнього фінансування суб'єкта владних повноважень, апелянт просить поновити пропущений з поважних причин строк. Додатково вказує, що ДПС та її відокремлені підрозділи є сторонами в багатьох судових справах, що потребує значної суми коштів для сплати судового збору, однак бюджетні асигнування для сплати судового збору у 2023 році в умовах введеного воєнного часу, є критично недостатніми. Головним управлінням ДПС у Волинській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, з метою відновлення руху коштів на рахунках, терміново вживаються відповідні заходи. Окрім того, скаржник вказав, що відразу після надходження бюджетних асигнувань для сплати судового збору у 2023 році ним невідкладно буде сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги по даній справі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2023, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Цією ж ухвалою суд також відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги з огляду на його необґрунтованість.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.06.2023 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання, крім іншого, обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, П'ятий апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказало; доказів, зокрема, тих, які б підтверджували факт неможливості подання апеляційної скарги з дотриманням строку на апеляційне оскарження не надало.
Поряд з цим, суд також зауважив, що жодних доказів вчинення апелянтом послідовних та регулярних дій з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі в найкоротші строки матеріали справи не місять, а судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі так і продовжує бути несплаченим.
Як на переконання суду апеляційної інстанції, наведені скаржником, у клопотанні про поновлення пропущеного стоку, обставини, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, адже неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність/недостатність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність на рахунку контролюючого органу коштів для сплати судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які відповідач вступає в інших сферах його діяльності.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Запровадження воєнного стану, як зазначив суд апеляційної інстанції, є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Поряд з цим, як наголосив суд, питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Скаржник, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, так і не надав суду жодних доказів, яким саме чином запровадження воєнного стану в країні вплинуло на дотримання ним встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №400/5754/22.
За результатом розгляду поданого скаржником клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Як вказав суд, зазначені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження доводи, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювання принципом правової визначеності.
Тобто, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.
За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що П'ятий апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №400/5754/22.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації контролюючим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, Суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України й Державної податкової служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №400/5754/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова