07 листопада 2007 р.
№ 05-01/741/5-182/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Сортнасіннєовоч", м. Кіровоград
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р.
у справі
господарського суду Кіровоградської області
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Сортнасіннєовоч", м. Кіровоград
до
відкритого акціонерного товариства "Олександрійський "Сортнасіннєовоч",
м. Олександрія Кіровоградської області
про
стягнення грошової суми
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007р. зі справи №05-01/741/5-182/9, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. з даної справи, відкритому акціонерному товариству "Агрофірма "Сортнасіннєовоч" у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби у м. Олександрія відмовлено в зв'язку з її необгрунтованістю, з посиланням на ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 33, 34, 1212 Господарського процесуального кодексу України та докази наявні в матеріалах справи.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою та постановою у даній справі, ВАТ "Агрофірма "Сортнасіннєовоч" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу, мотивуючи скаргу тим, судом першої та апеляційної інстанції були порушені норми матеріального права, зокрема ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Сторони з даної справи не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від 21.07.1999р. позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто заборгованість за договором в сумі 103259, 12 грн.
Постановою заступника голови арбітражного суду від 02.11.1999р. рішення арбітражного суду від 21.07.1999р. змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 242, 56 грн. боргу та 3 104, 59 державного мита.
Згідно ухвали від 28.11.2000р. на виконання рішення арбітражного суду Кіровоградської області від 21.07.99р., постанови від 02.11.99 р. видано наказ 28.11.00р. про стягнення з поточного рахунку ВАТ "Олександрійський "Сортнасіннєовоч" на користь ВАТ "Агрофірма Сортнасінеєовоч" 32 122, 97 боргу та 3104, 59 грн. державного мита.
Даний наказ був пред'явлений до виконання у відділ державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції Кіровоградської області.
Постановою ДВС від 09.04.2002 р. на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ (наказ господарського суду від 28.11.00 р.) повернуто на адресу стягувача в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника. Згідно відмітки ДВС у м. Олександрія на оригіналі наказу залишок боргу - 3302,00 грн.
У зв'язку з чим 07.05.2002 р. стягувач у даній справі звернувся до господарського суду із заявою № 01-7/155 від 26.04.2002 р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду, до заяви стягувачем було додано оригінал наказу від 28.11.00 р. Вказаний оригінал наказу залучений господарським судом до матеріалів даної справи.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2002р. заяву стягувача задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення арбітражного суду від 21.07.1999р., постанови від 02.11.1999р. у даній справі, звернуто стягнення в сумі 3302 грн. на майно боржника.
Заявою від 22.10.2002 р. за № 01.7/374 стягувачем на адресу Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції пред'явлено до виконання ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2002 р. про зміну способу і порядку виконання рішення та звернення стягнення на майно ВАТ "Олександрійський "Сортнасіннєовоч" в сумі 3 302 грн. на користь ВАТ "Агрофірма "Сортнасіннєовоч".
В процесі розгляду заяви боржника про відстрочку виконання рішення господарського суду у справі №05-01/741/5-182/9 від 28.05.2002р., господарським судом 26.11.2002р. у даній справі винесено ухвалу про затвердження укладеної між сторонами 14.11.2002 р. мирової угоди, за умовами якої ВАТ "Олександрійський "Сортнасіннєовоч" зобов'язалось перерахувати на користь ВАТ "Агрофірма Сортнасіннєовоч" до 01.05.2003р. суму основного боргу 3 302 грн.
В скарзі, з якою стягувач звернувся до суду 26.04.2006 р. в порядку ст.1212 ГПК України, стягувач стверджує, що на виконанні державної виконавчої служби у м. Олександрія знаходиться ухвала господарського суду від 26.11.2002 р. про затвердження мирової угоди від 14.11.2002 р., укладеної між стягувчем та боржником, про відстрочення сплати 3302 грн. залишку заборгованості в виконання судового рішення по даній справі.
Відповідно змісту до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Отже, відкриттю державною виконавчою службою виконавчого провадження повинна передувати відповідна заява стягувача про примусове виконання рішення.
Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що стягувачем ухвала суду від 26.11.2002 р. про затвердження мирової угоди пред'являлась до виконання ДВС у м. Олександрія.
15.03.2004р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу 05-01/741/5-182/9 від 28.05.2002р. про стягнення 3302 грн. боргу з ВАТ "Олександрійський Сортнасіннєовоч" на користь ВАТ "Агрофірма Сортнасіннєовоч" на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" згідно платіжних доручень (далі - платіжні доручення), перелік яких містить дана постанова.
Як встановлено судами, на виконанні в ДВС у м. Олександрія знаходились на виконанні ухвала господарського суду від 28.05.2002 р. про зміну способу та порядку виконання рішення, наказ же на підставі цієї ухвали не видавався, оскільки 09.04.02р. єдиний виданий господарським судом у даній справі наказ № 05-01/741/5-182/9 від 28.11.2000р. постановою державного виконавця повернуто стягувачу і знаходиться у справі № 05-01/741/5-182/9.
Про те, що даний наказ (оригінал) господарським судом на заяву стягувача не видавався, свідчить лист господарського суду від 14.10.2002 р. за вихідним № 11425, адресований стягувачу.
Також, як встановлено судом, будь який інший наказ у даній справі після винесення ухвали від 28.05.2002р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарським судом взагалі не видавався, а тому зміст постанови від 15.03.2004 р. про закінчення виконавчого провадження не відповідає дійсним обставинам.
Крім цього, досліджуючи зміст платіжних доручень, перелік яких міститься в постанові про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2004р. господарський суд встановив, що боржником за вказаними платіжними дорученнями здійснена оплата згідно рішення суду заборгованості за насіння за № 05-01/2794/5-260 від 20.05.2002 р., тобто на виконання рішення у іншій справі, а тому не стосується виконання боржником рішення суду у даній справі.
Боржник, як встановлено судом, не надав доказів того погашення заборгованості в сумі 3302 грн. на користь стягувача після ухвалення судом рішення про зміну способу та порядку виконання рішення, або після закінчення строку, який вказано в ухвалі господарського суду від 26.11.2002 р. про затвердження мирової угоди.
Господарським судом також встановлено, що постанова ДВС про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2004 року стягувачем отримана не була. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення на адресу стягувача постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2004 р.
Крім того, як встановлено судом, стягувач до ДВС з приводу примусового виконання рішення суду у даній справі з 2002 року не звертався, лише у березні 2006 р. з метою з'ясування причин невиконання рішення суду письмово звернувся до ДВС у м. Олександрія, що підтверджується листами від 03.03.2006 та 29.03.2006 р..
Стягувач стверджує, що про існування постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2004 р. йому стало відомо лише під час розгляду даної скарги, однак вказані доводи спростовуються наступним.
Зі змісту листа ДВС у м. Олександрія від 12.04.2006р. №5949 стягувачу стало відомо про те, що рішення господарського суду № 05-01/741/5-182/9 від 02.11.99 р. про стягнення з боржника на його користь 53 347,15 грн. боргу та мита виконано в повному обсязі. У зв'язку з чим стягувач не був позбавлений можливості отримати у ДВС відповідний документ щодо здійснення останньою виконавчих дій.
В наданих до суду письмових поясненнях ДВС у м. Олександрія по суті поданої до суду скарги зазначає про те, що виконавче провадження було закінчено помилково, оскільки боржником не було надано належних доказів по даній справі про сплату боргу в сумі 3302 грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оскільки скаржник не довів належними доказами ті доводи, що викладені ним у скарзі та доданих до неї уточненнях, а саме те що на виконанні ДВС знаходилась ухвала господарського суду від 26.11.2002 р. про затвердження мирової угоди, а також те, що згідно постанови від 15.03.2004 р. виконавче провадження по виконанню даної ухвали було закінчено, висновок господарського суду першої та апеляційного інстанції про те, що скарга підлягає відхиленню, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.
Крім того, відповідно до ст.1212 ГПК України скарги на дії або бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо.
З тексту скарги стягувача слідує, що ВАТ "Агрофірма "Сортнасіннєовоч" фактично оскаржується постанова ДВС від 15.03.2004р. про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, копію вказаної постанови було залучено до справи 01.06.2006р., разом з запереченнями ДВС та іншими доказами. Починаючи з 08.06.2006р. стягувач неодноразово приймав участь у судових засіданнях, мав можливість ознайомитися з матеріалами справи та запереченнями ДВС, в яких остання посилалась на наявність вказаної постанови.
Ухвалою суду від 08.06.2006р. ВАТ "Агрофірма "Сортнасіннєовоч" було зобов'язано надати суду обґрунтування своїх вимог з урахуванням посилання ДВС на наявність постанови про закінчення провадження у справі. З огляду на це перебіг передбаченого ст.1212 ГПК України строку оскарження постанови розпочався у червні 2006р., а свою скаргу про визнання постанови від 15.03.2004р. незаконною Агрофірма подала до суду лише 20.02.2007р., нічим не обґрунтувавши неможливість оскарження дій ДВС у передбачений законом строк.
Таким чином, місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі № 05-01/741/5-182/9 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко