12.09.2023 Справа № 363/3372/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря - Тищенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є донькою померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що ОСОБА_3 та відповідач постійно проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно, що залишилося після смерті матері складається із зазначеної квартири, на яку відповідачу державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину. 14.07.2022 року позивач звернулася до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини та дізналась, що фактично пропустила строк для прийняття спадщини. Вказала, що зі своєю матір'ю та братом, відповідачем по справі тривалий час не спілкувалася, тому не знала про смерть матері, а випадково дізналася у липні 2022 року зі слів знайомих. Відтак вважає, що пропустила строк прийняття спадщини з поважним причини та суд має визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки через хронічні хвороби та лікування дуже себе погано почуває. Окрім того, її місце проживання є відділеним від місця знаходження спадкового майна та до липня 2022 року їй не було відомо про смерть матері. На підставі викладеного звернулася до суду та просила визначити їй додатковий двохмісячний строк з дня набрання рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.11.2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, від представника до суду надійшла заява, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві. У поданому до суду відзиві представник відповідача, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, надуманими та такими, що суперечать реальним обставинам справи та вимогам законодавства. Так, у позовній заяві зазначено, що про смерть матері позивач не знала та довідалася лише у липні 2022 року, проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки на справді позивач разом із рідною сестрою ОСОБА_4 були присутні у лікарні того дня, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли померла їх матір. Фактично ОСОБА_3 померла у них на руках ІНФОРМАЦІЯ_1 . Твердження позивача, про необізнаність подання у серпні 2016 року її рідним братом - відповідачем до Вишгородської районної державної нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та у подальшому його отриманні не відповідає дійсності, оскільки після смерті матері відповідач особисто пропонував звертатися із відповідними заявами щодо спадкування майна їх покійної матері. Позивачеві також достовірно було відомо, про те, що матір, ще до своєї смерті розпорядилася частиною спірної квартири на користь найменшого сина - відповідача, оскільки доньки проживали вже окремо будучи заміжніми, а тому на момент смерті та поховання позивач так і її сестра не претендували на спірну квартиру та заяви не подавали. Заява була подана усупереч ст. 1272 ЦК України без поважних на те причин, а твердження позивача щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема: у зв'язку із поганим самопочуттям через хронічні хвороби, лікуванням та відділеним місцем проживання від місця знаходження спадкового майна, спростовується відсутністю у матеріалах судової справи будь-яких підтверджуючих доказів наявності у позивача тривалої хвороби та відповідно і лікування, а також можливого відділеного проживання. Також, позивачем при поданні позову до суду порушено трирічний строк позовної давності. Позивач понад 8 років і 4 місяці не цікавилася спадковим майном та не оформила його у встановленому законом порядку, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися правила про наслідки спливу позовної давності. У зв'язку із викладеним просив застосувати до вказаних правовідносин правила про наслідки спливу позовної давності.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.
Вивчивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла - ОСОБА_3 , яка являлася матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вшгородського району Київської області, 07.03.2014 року, актовий запис 20 та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 з якого встановлено, що померла є її матір'ю.
14.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак листом державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори від 21.07.2022 року № 562/01-16 було відмовлено у вчинені нотаріальних дій у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
27.08.2016 року державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Пушняк М.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, з якого вбачається, що спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_2 та належала спадкодавцю ОСОБА_3 , 1953 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Радгоспом ім. «Ватутіна», за № 78 від 23 серпня 1996 року та зареєстрованим Вишгородським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за № 32/3 від 07 вересня 1996 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру видано на ім'я ОСОБА_2 , яке зареєстровано в реєстрі за № 1-405.
Позивач звернувшись до суду із даною позовною заявою посилалася на те, що про смерть матері дізналася виключно в липні 2022 року від знайомих, оскільки тривалий час з відповідачем та матір'ю не спілкувалася, відтак вважає, що пропустила строк прийняття спадщини з поважних причин. Окрім того, як на підставу поважності пропуску строку для прийняття спадщини, вказала, що через хронічні хвороби і лікування дуже себе погано почуває та її місце проживання є відділеним від місця знаходження спадкового майна.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Пунктом 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Строк для прийняття спадщини є преклюзивним і з його спливом право на прийняття спадщини припиняється. Додатковий строк для прийняття спадщини може бути встановлено судом у виняткових випадках у разі доведення позивачем тієї обставини, що у нього були непереборні обставини, за яких він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є обов'язком спадкоємця, який має намір прийняти спадщину. Невиконання обов'язку або незнання про нього не звільняє позивача від відповідного обов'язку і не надає йому жодних переваг.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24.01.2020 по справі №192/1663/17 зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17, постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
З огляду на викладене, позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність суб'єктивних, не переробних істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Доводи позивача про наявність хронічної хвороби та лікування не підтверджується жодними доказами, а тому є такими, що не заслуговують на увагу.
До доводів позивача, про віддаленість спадкового майна від місця її проживання, суд також ставиться критично, адже, заява могла бути подана шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори.
Тобто, у позивача відсутні обставини, які б могли бути визнані поважними причинами пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини, оскільки вона була спадкоємцем першої черги, як донька померлої, а також необхідно прийняти до уваги значний строк, який пройшов з часу відкриття спадщини - більше 8 років, за який позивач могла вчинити всі необхідні дії для з'ясування наявності спадкового майна та оформити їх.
Крім того, як стверджує відповідач та його представник, позивач була присутня в день смерті матері в лікарні та на похованні, а також в подальшому приїздила на кладовище.
В той же час, згідно доводів відповідача та його представника викладених у відзиві, позивач була обізнана, про звернення ним до нотаріальної контори для прийняття спадщини та отримання відповідного свідоцтва, оскільки особисто пропонував звертатися із відповідними заявами, що не було спростовано позивачем під час розгляду справи в суді.
Більше того, позивач в судове засідання не прибула, не скористалася своїм правом щодо доказування підставності заявлених нею позовних вимог та інших доказів щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини суду не навела.
У відповідності до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано суду безспірних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.
Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі №592/9058/17-ц.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надані суду докази неможливості звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а також наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення цих дій, суд вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, судом зазначається наступне.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову особою, право якої порушене, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки, матеріалами даної цивільної справи не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, а вважає можливим відмовити в задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості, щодо порушеного права позивача.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст. 1217, 1220, 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області (код ЄДРПОУ 02884405, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1, кім. 20).
Суддя: І.Ю. Котлярова