Постанова від 01.09.2023 по справі 908/2252/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Компанії "MBR Metals OU"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023

у справі за заявою Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Хід розгляду справи

1.1. 09.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява кредитора - Компанії "MBR Metals OU" (Tallinn, Estonia, Reg. code: 11992915) про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "МК "Азовсталь").

1.2. Ухвалою суду від 14.11.2022 вищезгадану заяву Компанії "MBR Metals OU" прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 28.11.2022.

1.3. 28.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява кредитора - Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (далі - ПрАТ "Запоріжвогнетрив") про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ПрАТ "МК "Азовсталь".

1.4. Ухвалою від 01.12.2022 вказану заяву ПрАТ "Запоріжвогнетрив" приєднано до матеріалів справи № 908/2252/22 для одночасного розгляду із заявою Компанії "MBR Metals OU" про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ПрАТ "МК "Азовсталь", призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 14.12.2022.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022:

- визнано заяву Компанії "MBR Metals OU" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь" необґрунтованою та відмовлено у відкритті провадження за цією заявою;

- заяву Компанії "MBR Metals OU" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь" повернуто заявнику;

- відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника - ПрАТ "МК "Азовсталь";

- визнано грошові вимоги кредитора ПрАТ "Запоріжвогнетрив" до боржника в розмірі 3255028,37 грн основного боргу, 600855,73 грн неустойки (пеня) та в розмірі 24810 грн сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору;

- грошові вимоги ПрАТ "Запоріжвогнетрив" в розмірі 60300 грн авансування грошової винагороди арбітражному керуючому на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство відхилено;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

2.2. Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним:

- матеріали заяви Компанії не підтверджують беззаперечність заявлених вимог та однозначно їх не доводять і вирішення спору на такий випадок можливе виключно шляхом повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно для справ позовного провадження. Такі обставини виключають підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство в силу частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства;

- до заяви не надано на підтвердження статусу представника Компанії (адвоката) ордер адвоката, який відповідав би вимогам статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

- на виконання вимог суду не надано докази надання Компанією адвокату Кіцелюку Я. М. доручення щодо подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь".

3. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

3.1. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Компанія "MBR Metals OU" звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила:

- визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу до провадження;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022, а справу №908/2252/22 направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

3.2. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Компанії "MBR Metals OU" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 залишено без руху з підстав не подання доказів: сплати судового збору; надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з доданими до неї документами; поважності пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

3.3. На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 представником Компанії "MBR Metals OU" - адвокатом Скічком І.В. 26.05.2023 направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано:

- копію платіжної інструкції від 25.05.2023 № 392 про сплату судового збору на суму 37215 грн;

- докази направлення копії апеляційної скарги учасникам справи.

3.4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023:

- визнано неповажними наведені Компанією "MBR Metals OU" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 у справі № 908/2252/22 та відмовлено у поновлені пропущеного строку на подання апеляційної скарги;

- відмовлено Компанії "MBR Metals OU" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 у справі № 908/2252/22.

3.5. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

- поданою заявою про усунення недоліків апеляційної скарги Компанія "MBR Metals OU" не виконала у повному обсязі вимоги ухвали суду від 15.05.2023, оскільки заява не містить зазначення об'єктивних та дійсно непереборних обставин, що стали причиною значного пропуску строку на оскарження ухвали. При цьому ухвалою від 15.05.2023 наведені апелянтом доводи для поновлення строку на оскарження ухвали у даній справі визнані судом неповажними;

- скаржником не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, в межах встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку;

- об'єктивна можливість своєчасного оскарження Компанією "MBR Metals OU" ухвали суду першої інстанції, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника. Наведені ж в апеляційній скарзі мотиви в обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції мають суб'єктивний характер, а тому не враховані судом як поважні.

4. Стислий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4.1. 04.07.2023 Компанія "MBR Metals OU" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та направити справу №908/2252/22 до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду апеляційної скарги.

4.2. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та формально підійшов до вирішення питання поважності пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою, не врахувавши, що:

- місцевий господарський суд надіслав ухвалу про повернення заяви Компанії "MBR Metals OU" та матеріали заяви на адресу адвоката Кіцелюка Я. М., а не безпосередньо на адресу Компанії;

- матеріали заяви Компанії "MBR Metals OU" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь" були направлені судом на адресу адвоката Кіцелюка Я. М. 03.02.2023, тобто вже після спливу терміну укладеного з ним договору на правову допомогу;

- в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що новим представником Компанії "MBR Metals OU" - адвокатом Скічком І. В., вживалися дії по отриманню повернутих судом першої інстанції документів;

- відсутність у представника Компанії "MBR Metals OU" адвоката Скічка І. В. повернутих судом матеріалів унеможливило звернення з апеляційною скаргою, оскільки у нього були відсутні необхідні документи (наприклад - ордер про надання правової допомоги, на підставі якого заява Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство була визнана необґрунтованою, тощо);

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги дію воєнного стану в Україні, ракетні обстріли (в тому числі балістичними ракетами в м. Запоріжжя), вимкнення світла, тощо.

5. Касаційне провадження

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії "MBR Metals OU" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини першої статті 301 ГПК України. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Крім того, витребувано з Господарського суду Запорізької області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2252/22.

5.2. 07.08.2023 на запит Верховного Суду з Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи № 908/2252/22.

5.3. На адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" та арбітражного керуючого Бугулян О. А., за змістом яких вказані особи заперечували проти наведених у касаційній скарзі аргументів, просили Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Об'єктом касаційного оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у даній справі, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії "MBR Metals OU" на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6.2. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

6.3. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

6.4. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6.5. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

6.6. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз.8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

6.7. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

6.8. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

6.9. У справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

6.10. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

6.11. Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.

6.12. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.13. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6.14. Тобто, наведеними нормами встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.

6.15. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десятим днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини другої статті 256 ГПК України).

6.16. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).

6.17. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

6.18. За змістом частини другої - четвертої статті 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

6.18.1. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

6.18.2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

6.19. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

6.20. З наведеного слідує, що законом не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

6.21. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).

6.22. Питання поважності причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

6.23. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

6.24. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Компанії "MBR Metals OU" залишено без руху на підставі частини другої та третьої статті 260 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги на було додано доказів сплати судового збору, надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, а також доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду. Скаржнику надано строк для усунення наведених недоліків апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

6.25. При цьому, наведені в тексті апеляційної скарги Компанії "MBR Metals OU" підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, були визнані судом неповажними і з цього приводу в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначено наступне:

- вступна та резолютивна частини ухвали суду першої інстанції оголошена у судовому засіданні 21.12.2022, а його повний текст складено - 22.12.2022. Відповідно, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 02.01.2023 (з урахуванням вихідних днів), тоді як представник Компанії "MBR Metals OU" з апеляційною скаргою до суду звернувся лише 11.04.2023 (конверт 0103332558645 додається), тобто з пропуском строку на оскарження ухвали більше трьох місяців;

- доводи про те, що адвокат Кіцелюк Я.М., який здійснював повноваження представника Компанії "MBR Metals OU" на підставі договору № 06-05/2021-1 від 06.05.2021 про надання правової допомоги, втратив свої повноваження на представництво Компанії з припиненням чинності договору 31.12.2022, а з 03.01.2023 інтереси Компанії "MBR Metals OU" по справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь" представляє АО "Лекснавігатор" на підставі договору про надання правової допомоги № 03-01/2023-1, суд не вважає поважними причинами пропуску строку на оскарження ухвали, оскільки наведена обставина відноситься до організаційних питань внутрішньої діяльності Компанії "MBR Metals OU" та носить суб'єктивний характер;

- представником Компанії "MBR Metals OU" жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів неможливості отримання ним оскаржуваної ухвали від 21.12.2022 в проміжок часу з 03.01.2023 (дата підписання АО договору з Компанією) по 08.02.2023 (запит на отримання ухвали та заяви з додатками), яка між іншим була оприлюднена для цілодобового доступу в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 26.12.2022;

- представником Компанії "MBR Metals OU" не надано доказів та не вказано обґрунтування неможливості витребування повернутих документів саме від адвоката Кіцелюка Я.М., з урахуванням того, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначено про направлення заяви з додатками на адресу представника;

- судом критично оцінено доводи представника апелянта щодо отримання ним заяви з додатками лише після підписання між адвокатом Кіцелюком Я.М. та адвокатом Скічком І.В. Акту приймання-передачі оригіналів документів від 07.04.2023, оскільки за змістом вказаного Акту приймання-передачі, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками йому не передавалася.

6.26. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.05.2023 про залишення апеляційної скарги без руху представником Компанії "MBR Metals OU" - адвокатом Скічком І.В. 26.05.2023 направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (т.с.115а, а.с.12-22), до якої додано копію платіжної інструкції від 25.05.2023 № 392 про сплату судового збору у сумі 37215 грн та докази направлення копії апеляційної скарги учасникам справи.

6.27. Водночас, подана заява про усунення недоліків апеляційної скарги не містить жодного обґрунтування щодо поважних причин пропущеного строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.12.2022. Відтак, в цій частині вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 15.05.2023 про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконано.

6.28. Аргументи касаційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.12.2022 тотожні тим, які наводилися в апеляційній скарзі.

6.29. З цього приводу колегія суддів зазначає, що з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

6.30. Учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

6.31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником не надано доказів вжиття ним всіх можливих та залежних від нього заходів задля якнайшвидшого подання відповідної апеляційної скарги, що скаржником не спростовано, як не доведено факт виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.12.2022.

6.32. Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України, згідно з якими суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

6.32.1. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

6.32.2. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

6.32.3. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

6.32.4. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

6.32.5. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.

6.33. За встановлених обставин (пункти 6.25-6.27 цієї постанови), які не спростовані скаржником, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

6.34. Відносно посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції дії воєнного стану в Україні, ракетні обстріли, в тому числі балістичними ракетами в м. Запоріжжя, колегія суддів зазначає наступне.

6.35. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

6.36. Частинами першою та четвертою статті 26 вказаного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

6.37. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

6.38. Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (пункт 47), згідно з яким введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

6.39. У цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв'язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).

6.40. Отже, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

6.41. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

6.42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

6.43. У постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

6.44. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, позаяк порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, не встановлено.

6.45. При цьому Суд враховує, що, оскільки скаржник не скористався своїм процесуальним правом на усунення недоліків апеляційної скарги в частині доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження шляхом подання відповідної заяви/клопотання у цій справі на вимогу суду, згідно з положеннями частини четвертої статті 13 ГПК України скаржник несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій, у даному випадку передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовано скаржником.

6.46. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.47. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.48. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6.49. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії "MBR Metals OU" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №908/2252/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк