ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11 вересня 2023 року Справа № 924/490/23
За позовом Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр"
про стягнення 89396,09 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.
Представники:
від позивача (в режимі ВКЗ) - Лозінський М.В.
від відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Нафто Трейд Захід" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" про стягнення грошової суми в розмірі 89396,09 грн, з яких: 32900,00 грн основного боргу, 46912,90 грн пені, 9583,10 грн інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки №45/09-21 від 14 вересня 2021 року не здійснив оплату отриманого товару на загальну суму 32900,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №665 від 15 листопада 2021 року у розмірі 3590,00 грн; №706 від 01 грудня 2021 року у розмірі 1300,01 грн; №17 від 13 січня 2022 року у розмірі 28009,99 грн.
З огляду на викладене в позовній заяві, позивач в прохальній частині просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 89396,09 грн, з яких: 32900,00 грн основний борг, 46912,90 грн пеня, 9583,10 грн інфляційні нарахування та 2684,00 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у п'ять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача.
15 квітня 2023 року Приватне підприємство "Нафто Трейд Захід" подало до Господарського суду Хмельницької області заяву (вх. №05-22/3064/23), до якої долучив нову редакцію позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року позовну заяву Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" про стягнення 89396,09 грн з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023 року, справу №924/490/23 передано судді Тинку О.С.
Ухвалою суду від 09 червня 2023 року постановлено: позовну заяву Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" про стягнення 89396,09 грн, яка надійшла 08 червня 2023 року до Господарського суду Чернівецької області разом з матеріалами справи №924/490/23 - залишити без руху; для усунення вищезазначених недоліків позивачу слід надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують надіслання на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" (60300, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Новоселиця, вулиця Пирогова, будинок 15-Г) копії позовної заяви з доданими до неї документами; встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19 червня 2023 року представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №2722) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 червня 2023 року.
23 червня 2023 року представник позивача подав до суду заяву (вх. №2842), в якому представник повідомляє суд щодо розміру судових витрат понесених позивачем на правову допомогу у зв'язку із розглядом справи №924/490/23 у фіксованому розмірі 10000,00 грн.
Також, 23 червня 2023 року представник позивача подав до суду клопотання (вх. №2841), в якому просить забезпечити проведення всіх судових засідань по справі №924/490/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 26 червня 2023 року задоволено клопотання представника Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" про розгляд справи 30 червня 2023 року о 11 годині 00 хвилин та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року відкладено підготовче засідання на 03 серпня 2023 року. Постановлено позивачу надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме: договір поставки №45/09-21 від 14.09.2022 року; видаткову накладну №665 від 15.11.2021 року; видаткову накладну №706 від 01.12.2021 року; видаткову накладну №17 від 13.01.2022 року. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр", як відповідача у справі №924/490/23 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
21 липня 2023 року представник позивача подав до суду заяву (вх. №3265) про долучення оригіналів документів до матеріалів справи, які подаються позивачем на виконання вимог ухвали суду від 30 червня 2023 року.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 23 серпня 2023 року; повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр", як відповідача у справі №924/490/23 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 11 вересня 2023 року та повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр", як відповідача у справі №924/490/23 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
Представник позивача у судовому засіданні 11 вересня 2023 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку належного представника в судове засідання 11 вересня 2023 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву до суду не подано.
При цьому, усі поштові кореспонденції направлені судом на юридичну адресу відповідача: 60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Новоселиця, вул. Пирогова, буд. 15-Г повернулись до суду з довідками АТ «Укрпошти» з вказаними причинами повернення кореспонденції - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Додатково, суд направив копію ухвали від 23 серпня 2023 року засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" Криуліній Людмилі Володимирівні за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): 29019, Хмельницька обл., м. Хмельницький, пр. Миру, буд. 60/3 кв. 22.
Однак, як вбачається із трекінгу АТ «Укрпошти» за №0600041413082 вказується наступне: повернення за зворотною адресою: Адресат відсутній за вказаною адресою - 04.09.2023 року.
Суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.
Оскільки довідками АТ «Укрпошти» підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідача неодноразово було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14 вересня 2021 року між Приватним підприємством "Нафто Трейд Захід" (далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" (далі - покупець) укладено Договір поставки № 45/09-21 (далі - Договір), де згідно з пунктом 1.1 встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (оливи та мастила), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначена сторонами у рахунках (далі- товар)
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках в національній валюті, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками, накладними до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного договору.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичного отримання товару, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку (пункти 3.1-3.3. Договору).
Згідно пункту 4.1. Договору , загальна кількість товару, що поставляється згідно умов даного договору, не обмежена. При цьому фактична кількість товару, що поставляється згідно кожної погодженої сторонами заявки, може відрізнятись від зазначеної в цій заявці загальної кількості товару, якщо покупець прийняв товар. що підтверджується видатковою накладною.
Товар вважається одержаним по якості після закінчення 20-денного строку після поставки партії товару і відсутності претензій зі сторони покупця (пункт 5.2 Договору).
Пунктами 6.1 та 6.3 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України. У випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від суми, оплата якої прострочена за кожний день прострочення оплати з відшкодуванням збитків (упущеної вигоди).
Даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до « 31» грудня 2021 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору (пункт 8.1 Договору).
Доказів розірвання Договору поставки №45/09-21 від 14 вересня 2021 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Внаслідок укладення Договору поставки №45/09-21 від 14 вересня 2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Так, обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки, правовідносинами якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 32900,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №665 від 15 листопада 2021 року, №706 від 01 грудня 2021 року та №17 від 13 січня 2022 року.
Однак, суд дослідивши матеріали справи встановив відсутність доказів сплати відповідачем суми боргу.
З урахуванням вищенаведеного вбачається, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товари, однак відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отримані товари не виконав, заборгованість за Договором поставки №45/09-21 від 14 вересня 2021 року становить 32900,00 грн.
Нездійснення відповідачем оплати поставлених позивачем товарів, встановлені пунктом 3.1 Договору, стало підставою для звернення з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача стосовно стягнення заборгованості в сумі 32900,00 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
У зв'язку із невиконанням зобов'язання по своєчасній оплаті отриманих товарів, позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 46912,90 грн, з яких: по видатковій накладній №665 від 15 листопада 2021 року у розмірі 5686,56 грн за період з 27 листопада 2021 року по 08 травня 2023 року (528 днів прострочення); по видатковій накладній №706 від 01 грудня 2021 року у розмірі 1989,00 грн за період з 15 грудня 2023 року по 08 травня 2023 року (510 днів прострочення); по видатковій накладній №17 від 13 січня 2022 року у розмірі 39237,34 грн за період з 27 січня 2022 року по 08 травня 2023 року (467 днів прострочення).
Згідно з пункту 6.3 Договору, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від суми, оплата якої прострочена за кожний день прострочення оплати з відшкодуванням збитків (упущеної вигоди).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюється в безготівковому порядку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичного отримання товару, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців.
Як зазначено в пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дослідивши матеріал справи, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення пеня не відповідає приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем по видатковій накладній №665 від 15 листопада 2021 року заявлено до стягнення пеню у розмірі 5686,56 грн за період з 27 листопада 2021 року по 08 травня 2023 року. По видатковій накладній №706 від 01 грудня 2021 року нараховано пеню у розмірі 1989,00 грн за період з 15 грудня 2023 року по 08 травня 2023 року. По видатковій накладній №17 від 13 січня 2022 року нараховано пеню у розмірі 39237,34 грн за період з 27 січня 2022 року по 08 травня 2023 року.
Разом з тим, враховуючи положення статті 232 Господарського кодексу України та відсутність встановленого сторонами у договорі іншого терміну нарахування пені, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно здійснено розрахунок і самостійно визначає суму пені не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу.
Так, здійснивши перерахунок з урахуванням строку у шість місяців та положеннями пунктів 3.1 і 6.3 Договору, суд дійшов наступних висновків:
- період нарахування пені по видатковій накладній №665 від 15 листопада 2021 року на суму 3590,00 грн встановлюється з 27 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року у розмірі 1949,37 грн;
- період нарахування пені по видатковій накладній №706 від 01 грудня 2021 року на суму 1300,01 грн встановлюється з 15 грудня 2023 року по 14 червня 2023 року у розмірі 709,81 грн;
- період нарахування пені по видатковій накладній №17 від 13 січня 2022 року на суму 28009,99 грн встановлюється з 27 січня 2022 року по 15 липня 2022 року у розмірі 15209,42 грн.
Таким чином, перевіркою виконаних позивачем розрахунків за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» по кожній видатковій накладній та враховуючи визначені судом періоди нарахування, які не виходять за межі заявлених в позові періодів, судом встановлено, що розмір пені в загальному складає 17868,60 грн.
За таких обставин, нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 46912,90 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 17868,60 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку позивача інфляційні втрати складають 9583,10 грн, з яких: по видатковій накладній №665 від 15 листопада 2021 року у розмірі 1120,79 грн за період з 01 грудня 2021 року по 31 березня 2023 року; по видатковій накладній №706 від 01 грудня 2021 року у розмірі 405,86 грн за період з 15 грудня 2021 року по 08 травня 2023 року 31 березня 2023 року; по видатковій накладній №17 від 13 січня 2022 року у розмірі 8056,54 грн за період з 01 лютого 2022 року по 31 березня 2023 року.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9583,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Решта доказів, поданих до матеріалів справи були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.2984760021.1 від 08 травня 2023 року.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" про стягнення грошової суми в розмірі 89396,09 грн, з яких: 32900,00 грн основного боргу, 46912,90 грн пені, 9583,10 грн інфляційних нарахувань - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар'єр" (60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Новоселиця, вул. Пирогова, буд. 15-Г, код 42803115) на користь Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" (29017, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд. 1/2, кв. 108, код 39863325) грошову суму в розмірі 60351,70 грн, з яких: 32900,00 грн основного боргу, 17868,60 грн пені, 9583,10 грн інфляційних нарахувань та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Нафто Трейд Захід" (29017, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд. 1/2, кв. 108, код 39863325) про стягнення пені в розмірі 29044,30 грн.
У судовому засіданні 11 вересня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 13 вересня 2023 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.С. Тинок