ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2307/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_2
до відповідача-1 - ОСОБА_1 ,
відповідача -2 - Компанії Зінделус Лімітед (ZINDELUS LIMITED), Кіпр
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача - Боднар М.О.
від відповідача - 1 - Каназірський Ю.В.
від відповідача-2- не прибули
від третьої особи - Коломійчук А.С.
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача-1 - ОСОБА_1 , відповідача-2 - Компанії Зінделус Лімітед (ZINDELUS LIMITED), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос", про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колос" від 14.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та Компанією Зінделус Лімітед (ZINDELUS LIMITED) (продавець).
Рішенням від 21.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В засіданні 21.04.2023 до закінчення судових дебатів представники позивача, відповідача-1 та третьої особи заявили відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, що підтверджується технічним записом засідання від 21.04.2023.
26.04.2023, у встановлений строк, відповідач-1 подав на електронну пошту суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 30000 грн витрат на правничу допомогу, до якої додано детальний опис робіт (наданих послуг) та копія додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 10.01.2023.
Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою від 28.04.2023 заяву повернуто заявнику, оскільки не було надано доказів надсилання іншим учасникам справи.
04.05.2023 під час відпустки судді (з 01.05.2023 по 15.05.2023 включно) відповідач-1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 30000 грн витрат на правничу допомогу. До заяви додано детальний опис робіт (наданих послуг) від 26.04.2023, копію додаткової угоди від 10.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 30.12.2021. Також просить суд поновити строк для подання заяви.
У зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи до апеляційної інстанції, суд ухвалою від 23.05.2023 відклав вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 рішення залишено без змін, справу повернуто до суду.
З огляду на викладене, ухвалою від 23.08.2023 призначив розгляд заяви в засіданні 13.09.2023. Але помилково суд не зазначив в ухвалах від 23.05.2023 та від 23.08.2023 про заяву відповіадча-1, через що судом було постановлено ухвалу від 07.09.2023 про виправлення помилки та поновлення строку для подання заяв.
В засіданні 13.09.2023 представник позивача подав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1 грн, посилаючись на те, що не надано доказів фактичної сплати коштів за договорами про надання правничої допомоги. Крім того, посилається на те, що адвокати Коломійчук А.С. та Каназірський Ю.Ф. працюють разом та по черзі представляють інтереси то третьої особи, то відповідача-1, тому в них затрачено значно менше часу ніж у адвоката, що представляє інтереси одного клієнта.
Розглянувши заяву відповідача-1 про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У відзиві від 11.01.2023 відповідач-1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 30000грн.
Відповідачем-1 до заяви додано копію додаткової угоди від 10.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 (т. 1 а.с. 232), за умовами якої адвокат Каназірський Юрій Федорович зобов'язався представляти інтереси клієнта - Кобилянського Валентина Олександровича в Господарському суді Одеської області у справі № 916/2307/22.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання в прийнятті участі в судових засіданнях та здійснення інших дій необхідних для представництва.
Гонорар (вартість наданих послуг) становить 30000 грн (п. 3 додаткової угоди).
Також до заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення додано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Каназірським Ю.Ф. у справі №916/2307/22 на суму 30000грн.
Так, в цьому описі зазначено такі роботи (послуги):
20.12.2022 - підготовка і подача заяви про ознайомлення з матеріалами справи,
10.01.2023 - ознайомлення з матеріалами справи,
10.01.2023 - попередній аналіз документів і матеріалів по справі,
10.01.2023 - визначення правової позиції з урахуванням норм законодавства України, рішень Верховного Суду і рішень ЄСПЛ з використанням платформи Ліга: Закон
10.01.2023-11.01.2023 - підготовка відзиву
11.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 29.03.2023, 21.04.2023 - підготовка (участь) в засіданні
26.04.2023 - підготовка і подача до суду детального опису робіт (послуг).
Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача-1 - адвокат Каназірський Ю.Ф., на підтвердження повноважень якого надано копію ордеру від 16.11.2022 (а.с. 77, т. 1).
20.12.2022 до суду надійшла заява адвоката Каназірського Ю.Ф. про ознайомлення зі справою і 10.01.2023 він ознайомився з нею.
12.01.2023 до суду надійшов відзив відповідача-1, у якому зазначено попередній розмір витрат на правничу допомогу 30000грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що адвокат Каназірський Ю.Ф. брав участь в засіданнях 11.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 29.03.2023, 21.04.2023.
Суд дійшов висновку, що за обставин даної справи, попередній аналіз документів і матеріалів по справі, та визначення правової позиції з урахуванням норм законодавства України, рішень Верховного Суду і рішень ЄСПЛ з використанням платформи Ліга: Закон, охоплюється одночасно з послугою зі здійсненням підготовки відзиву.
Щодо послуги підготовка і подача до суду детального опису робіт (наданих послуг), то суд вважає вимоги в цій частині необгрунтованими, оскільки суд здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у господарському суді першої інстанції, тобто Господарському суді Одеської області.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/15/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 доведено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 30000/11*8=21818,19грн, оскільки ним обгрунтовано 8 із 11 пунктів детального опису робіт.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Щодо клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, то суд відхиляє його, виходячи з наступного.
По-перше, відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).
До того ж, зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 грн фактично нівелює принцип оплатності послуг адвоката. В той час, як адвокат має право на оплату своєї праці відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Щодо посилань на те, що адвокати Каназірський Ю.В. та Коломійчук А.С. працюють разом, тому їм потрібно менше часу, то суд відхиляє зазначені посилання, оскільки суду не надано доказів сумісної їх праці. При розгляді справи № 916/2307/22 Каназірський Ю.В. представляв інтереси відповідача-1, а Коломійчук А.С. - третьої особи.
В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то за загальним правилом витрати відповідача-1 на правничу допомогу в сумі 21818,19грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1.Заяву відповідача-1 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача - ОСОБА_2 30000 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) 21818,19грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/2307/22 в Господарському суді Одеської області.
3.В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено та підписано 13.09.2023.
Суддя В.В. Литвинова