ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про зупинення провадження у справі
"08" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/287/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВДС Інвест” (пр-т Героїв Сталінграду, 14-Г, літ. А, м. Київ, 04210)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія” (с. Новосамарка, Окнянський район, Одеська обл., 67942)
про стягнення 4648102,28 грн,за участю представників учасників справи:
від позивача: Копанчук М.В.;
від відповідача: Папуша А.О.
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВДС Інвест” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 4648102,28 грн, з яких: 3000000,00 грн, заявлені як сплачені за недійсним правочином; 269765,55 грн 3% річних та 1378336,73 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 14.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВДС Інвест” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/287/23; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання.
Під час розгляду справи 06.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу, згідно з якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду справи по суті на 24.07.2023.
Далі, судом оголошувались перерви у судових засіданнях, а у судовому засіданні 08.09.2023 після заслуховування вступних слів сторін, дослідження доказів і дебатів, під час яких представник позивача на запитання суду повідомив свою позицію про обставину настання у відповідача обов'язку з повернення спірних коштів, суд поставив на обговорення сторін питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 910/3831/22 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Представник позивача зупинення провадження у справі не підтримав, наголошуючи про те, що в одній з постанов, на яку йдеться посилання в ухвалі ВП ВС від 17.08.2023 у справі № 910/3831/22, висловлена така ж позиція, яку у цій справі займає позивач, а тому при розгляді справи суд може врахувати саме цей висновок ВС. Представник відповідача, в свою чергу, наголосив на доцільності зупинення провадження у цій справі, оскільки ВП ВС, прийнявши справу до розгляду, визнала наявність виключної правової проблеми, що має враховувати суд при розгляді цієї справи.
Отже, заслухавши пояснення представників сторін, а також проаналізувавши наявні у справі докази та заяви по суті спору, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Так, у цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 4648102,28 грн, з яких: 3000000,00 грн, заявлені як сплачені за недійсним правочином, 269765,55 грн - 3% річних та 1378336,73 грн інфляційних втрат. В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що укладений між сторонами договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 № б/н, за яким позивач здійснив авансовий платіж на користь відповідача у розмірі 3000000,00 грн, визнано недійсним судами за результатом вирішення спору у справі № 910/13106/20, а тому, за переконанням позивача, перераховані останнім кошти знаходяться у відповідача безпідставно та підлягають поверненню позивачу разом з нарахованими та заявленими до стягнення сумами відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 1212, 625 ЦК України.
У заявах по суті спору, письмових та усних поясненнях позивач пояснив суду, що за його позицією у спірних правовідносинах право позивача на отримання спірних коштів виникає з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13106/20, а тому встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи, позивачем не пропущений. При цьому вимогою про повернення цих коштів слід вважати поданий позивачем позов, оскільки форма цієї вимоги не встановлена ст. 530 ЦК України.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування судом до вимог позивача строку позовної давності, наголошуючи, що у спірних правовідносинах платежі зі сплати спірних коштів позивач здійснив 08.11.2010 та 23.11.2010 та саме з цих дат слід відраховувати трирічних строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутись до суду за захистом своїх прав.
Отже, з урахуванням підстав та предмету позову у цій справі, позицій сторін, а також заявленого відповідачем клопотання про застосування до вимог позивача позовної давності, суд, за результатом вирішення спору, повинен встановити, зокрема, наявність / відсутність у спірних відносинах сторін обставини безпідставного набуття відповідачем коштів за рахунок позивача, а далі, в залежності від результату встановлення цієї обставини, суд має встановити коли у відповідача виник (за умови) обов'язок повернути позивачу спірні кошти і протягом якого строку. В залежності від встановлення вищевказаних обставин суд також має вирішити питання щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат та надати оцінку визначеному позивачем періоду нарахування.
Між цим, як було встановлено судом, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17.08.2023 (оприлюднена в ЄРСР лише 07.09.2023) прийняла до розгляду справу № 910/3831/22, яка містить виключну правову проблему, враховуючи різний підхід судів при вирішенні питання настання строку виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна, тобто відсутність єдиної судової практики, в тому числі на рівні касаційних судів різних юрисдикцій, а також відсутність висновків Великої Палати Верховного Суду щодо вказаного правового питання.
Так, при передачі справи № 910/3831/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та на підтвердження наявності виключної правової проблеми Касаційний господарський суд посилався на існування в судовій практиці різних підходів до визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна:
- перший підхід, згідно з яким початком нарахування прострочення виконання такого зобов'язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна: постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18; постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 905/1313/18;
- другий підхід, згідно з яким нарахування прострочення виконання зобов'язання щодо поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред'явлення та отримання вимоги про виконання зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України: постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 913/371/20; постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 330/2142/16-ц;
- третій підхід, згідно з яким моментом початку нарахування прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування / отримання безпідставно набутого майна: постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 910/9544/19.
Отже, приймаючи до уваги, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду, в цей же час, як зазначалось судом, наразі існує різний підхід суду касаційної інстанції при вирішенні питання настання строку виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна, суд вважає, що наразі існує необхідність у зупиненні провадження цієї справи до перегляду судового рішення у справі № 910/3831/22 Великою Палатою Верховного Суду та отримання остаточних висновків щодо застосування статей 625 та 1212 ЦК України у контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна.
При цьому суд вважає, що зупинення провадження у цій справі є цілком виправданим, оскільки врахуванням висновків ВП ВС сприятиме в ухваленні судом за результатом вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Провадження у справі № 916/287/23 зупинити до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 910/3831/22 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Повну ухвалу складено 13.09.2023.
Ухвала набрала законної сили 08.09.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля