ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"30" серпня 2023 р.м. Одеса справа № 912/1351/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
секретар судового засідання Кафланова А.С.
розглянувши справу № 912/1351/22 в порядку загального позовного провадження
за позовом: ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /
до відповідачів: 1. ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 /;
2. Приватного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" /ЄДРПОУ 00132003, адреса - 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-а, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2/
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Солдатенко Е.С. на підставі ордеру ВІ № 1116205 від 08.12.2022 року;
від відповідача1: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від відповідача2: адвокат Петрушина К.І. на підставі ордеру АІ № 1322481 від 19.12.2022 року.
ВСТАНОВИВ:
30.09.2022 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява /вх. № 1351/22/ ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (відповідач1, ОСОБА_2 ), Приватного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (відповідач2, ПрАТ "Спецзалізобетон") про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 06.10.2016 між публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (на даний час - ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон") і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач вказує, що п. 8.3.15 договору прямо порушує норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо повноважень акціонерів акціонерного товариства та безпосередньо порушує його права, як акціонера ІІрАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон». Позивач вважає, що п. 8.3.14 договору також обмежує права акціонерів ПрАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон», оскільки нормами Закону України «Про акціонерні товариства'переважне право на придбання акцій акціонерного товариства належить виключно акціонерам такого товариства та не може бути відчужене або делеговане.
Відтак позивач наголошує, що п. 8.3.15 та п. 8.3.14 договору іпотеки від 06 жовтня 2016 року істотно порушуються права позивача, як акціонера ПрАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон», в частині участі в управлінні товариством, і такі права, всупереч нормам закону, привласнюються іпотекодавцем.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд:
1. Витребувати у ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон":
- договір іпотеки, укладений 06.10.2016 року між публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325;
- договіри поставки № 2 від 03.01.2014 року та № 3 від 02.01.2015 року, укладені між публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , а також інші документи, на підставі яких виникли забезпечені іпотекою за договором іпотеки від 06.10.2016 року зобов'язання ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" перед ОСОБА_2 ;
- рішення загальних зборів акціонерів та правління ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" про погодження (надання згоди) на укладення договору іпотеки від 06.10.2016 року та договорів поставки № 2 від 03.01.2014 року і № 3 від 02.01.2015 року між ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" та ОСОБА_2 .
2. Витребувати у ОСОБА_2 :
- договір іпотеки, укладений 06.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325;
- договір поставки № 2 від 03.01.2014 року та № 3 від 02.01.2015 року, укладені між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , а також інші документи, на підставі яких виникли забезпечені іпотекою за договором іпотеки від 06.10.2016 року зобов'язання ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" перед ОСОБА_2 ;
3. Витребувати у приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Васильченка В.М. договір іпотеки, укладений 06.10.2016 року між публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 вх. № 1351/22 з додатками направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
22.11.2022 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 /вх. № 3259/22/ надійшли до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2022 року для розгляду справи визначено суддю Петренко Н.Д.
Ухвалою суду від 30.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1351/22; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.12.2022 р. о 14:00 год; частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у приватного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" належним чином посвідчені копії:
- договору іпотеки, укладеного 06.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325;
- рішення загальних зборів акціонерів та правління ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" про погодження (надання згоди) на укладення договору іпотеки від 06.10.2016 року та договорів поставки № 2 від 03.01.2014 року і № 3 від 02.01.2015 року між ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" та ОСОБА_2 .
Витребувано у ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Васильченка В.М. належним чином посвідчені копії договору іпотеки, укладеного 06.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (на даний час - ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон") і ОСОБА_2 , що посвідчений 06.10.2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №1325.
12.12.2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 26106/22/ у справі № 916/1351/22.
15.12.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача2 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" пояснює неможливість надання документів на виконання ухвали суду від 30.11.2022 року в частині витребування доказів, оскільки Голова правління товариства був обораний на посаду у липні 2020 року, а витребувані документи не були йому передані.
Ухвалою суду від 19.12.2022 року постановлено здійснити проведення підготовчого засідання 20.12.2022 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).
20.12.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача2 про подальший розгляд справи № 912/1351/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
20.12.2022 року о 14:00 год підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з відсутністю електроенергії через екстрені відключення світла в Одеському регіоні. У зв'язку з чим ухвалою суду від 22.12.2022 року призначено підготовче засідання по справі № 912/1351/22 на 08.02.2023 р. о 12:00 год; постановлено здійснити проведення підготовчого засідання на 08.02.2023 р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).
19.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача2 /вх. № 1848/23/, в якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не є стороною договору і не може оспорювати господарські договори товариства, про що вже склалася усталена судова практика та неодноразово зазначалось у постановах Верховного Суду.
Відповідач2 вказує, що права позивача ніяким чином не моли були бути порушені, оскільки: по-перше, укладення таких договорів відноситься до компетенції виконавчого органу товариства; по-друге, позивач є міноритарним учасником відповідача2 та, маючи голос у розмірі 2,2104 %, не має можливості значно впливати на господарську діяльність відповідача 2; по-третє укладення відповідачем2 оскаржуваного договору не надає права позивачу на проникнення у «корпоративну завісу».
Відповідач2 зауважує, що виходячи з наявної інформації та переліку доказів, що позивач надав суду, фактичного порушення прав позивача не відбулось.
Товариство зауважує, що позивач не може апелювати до п.п. 8.3.14 та 8.3.15 договору, оскільки вони ніколи фактично не виконувались. Тобто від моменту укладання договору, і станом на дату складання цього відзиву, Іпотекодержатель не користувався переважним правом придбання частки (її частини) у статутному капіталі (фонді) Іпотекодавця та не призначав до керівних органів Іпотекодавця своїх представників з правами відповідно до статуту Іпотекодавця.
Відповідач2 вважає, що права позивача не моли були бути порушені, оскільки фактичного порушення прав не відбулось, позивач не надав суду доказів, які б могли вказувати на його порушені права.
Товариство зауважує, що позивач, будучи акціонером, не може оскаржувати договір іпотеки відповідно до положень статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», які відповідно до практики Верховного Суду мають застосовуватись у редакції що діє на момент звернення до суду. Доводи позивача, наведені в обґрунтування неможливості реалізації ним своїх прав, є суб'єктивними, побудовані на припущеннях, на яких не може ґрунтуватися судове рішення, не відображають загальних інтересів більшості учасників відповідача2 та самого відповідача2 щодо спірного правочину.
Відповідач2 вказує на застосування строків позовної давності. Станом на 06 жовтня 2016 року (дата укладення оскаржуваного Договору), доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був публічним та вільним. За словами відповіадача2 позивач мав можливість та міг довідатись про укладення відповідного Договору іпотеки ще 06 жовтня 2016 року. У той же час позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що він дізнався про укладення Договору іпотеки лише в 2021 році, при цьому всі можливості дізнатись про укладення Договору у Позивача були з жовтня 2016 року.
08.02.2023 року о 12:00 год підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. У зв'язку з чим, ухвалою суду від 08.02.2023 року призначено підготовче засідання по справі № 912/1351/22 на 14.03.2023 р. о 11:00 год.
15.02.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 4833/23/, в якому позивач вказує, що він як акціонер відповідача має право та достатні підстави для оскарження договору іпотеки, так як вказаний договір порушує його корпоративні права та інтереси в частині участі в управлінні товариством, гарантовані йому Законом України «Про акціонерні товариства».
Позивач звертає увагу, що порушення порядку укладення товариством правочину із заінтересованою особою не є на даний час підставою його позову.
Позивач зауважує, що про спірний правочин він дізнався лише у 2021 році під час виконання посадових повноважень директора. Позивач зауважує, що факт публічності та доступності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно жодним чином не надавав позивачу можливості ознайомитися із спірним договором. Так як копія спірного договору не була розміщена у Реєстрі. Вказаний факт встановлено у ході розгляду справи № 401/1289/21.
27.02.2023 року нам адресу суду надійшли заперечення відповідача2 на відповідь на відзив /вх. № 6038/23/, в яких відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; застосувати строки позовної давності. Відповідач-2 вказує, що позивач не є стороною договору, з огляду на що позивач не може оспорювати договори товариства відповідача-2. Відповідач-2 зазначає, що укладення спірного договору відноситься до компетенції виконавчого органу товариства. Позивач є міноритарним учасником товариства, маючи голос у розмірі 2,2104% не має можливості значно впливати на господарську діяльність відповідача. Укладення спірного договору не надає права позивачу на проникнення у «корпоративну завісу». Позивачем не надано доказів порушення договором його прав та інтересів.
Відповідач2 підкреслює, що позивач мав можливість та міг довідатися про укладення договору іпотеки ще 06.10.2016 року. При цьому позивачем не надано доказів, що він дізнався про укладення спірного договору лише в 2021 році. У зв'язку із чим відповідач вважає, що на момент звернення позивача із позовом було пропущено загальний строк позовної давності.
Відповідач вказує про наявність аналогічного спору за позовом ОСОБА_1 , а саме справу № 401/1289/21.
14.03.2023 року об 11:00 год підготовче засідання у справі № 912/1351/22 не відбулося у зв'язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 06.03.2023 року. Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 17.03.2023 року призначено підготовче засідання по справі 912/1351/22 на 19.04.2023 р. о 11:45 год.
13.04.2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 12015/23/ у справі № 912/1351/22.
Ухвалою суду від 13.04.2023 року постановлено здійснити проведення підготовчого засідання, яке призначене Господарським судом Одеської області на 19.04.2023 р. о 11:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У підготовчому засіданні 19.04.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.05.2023 року на 14:00 год. Також у підготовчому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу2 строку на подання відзиву.
19.04.2023 року господарським судом повторно направлено приватному нотаріусу Олександрійського районного нотаріального округу Васильченку В.М. копію ухвали Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 року у справі № 912/1351/22 про витребування доказів, для виконання.
У підготовчому засіданні 17.05.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.06.2023 року на 14:00 год у зв'язку із необхідністю повторного направлення на адресу приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Васильченку В.М. копії ухвали Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 року у справі № 912/1351/22 про витребування доказів.
Разом із тим, 18.05.2023 року, тобто на наступний день після підготовчого засідання, на адресу суду надійшли документи, які витребувані ухвалою суду від 30.11.2022 року у приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Васильченку В.М. /вх. № 16481/23/.
20.06.2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача /вх. № 20297/23/, в яких позивач просить позов задовольнити. Позивач вказує, що наданий на виконання ухвали про витребування доказів примірник договору, цілком підтверджує доводи позовної заяви.
У підготовчому засіданні 21.06.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 912/1351/22 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 30.08.2023 року о 14:40 год.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач1 до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 року у справі № 912/1351/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу1, за адресою, вказаною в позовній заяві (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Гагаріна, 23), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
27.12.2022 за вх. № 22592/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).
Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач1, обізнаний про розгляд справи № 912/1351/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Крім того про дату, час та місце судового засідання, у т.ч. щодо розгляду справи по суті відповідач по справі систематично повідомлявся шляхом здійснення публікацій в мережі Інтернет на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Оскільки відповідач1 по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача та відповідача2, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 19 червня 2014 року позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 цінні папери - прості іменні акції Публічного акціонерного товариства «Світловодський завод «Спецзалізобетон» у кількості 237 штук, що становить 2,2104 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Світловодський завод «Спецзалізобетон», що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-43/1.
19.06.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-43/1.
Згідно протоколу річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Світловодський завод «Спецзалізобетон» від 26 квітня 2017 року найменування цієї юридичної особи змінено на Приватне акціонерне товариство «Світловодський завод «Спецзалізобетон».
06 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (ПрАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон») і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено 06 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем та зареєстровано в реєстрі за №1325.
Судом на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30.11.2022 року досліджено належним чином посвідчену копію договору іпотеки, укладений 06.10.2016 року між ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» /Іпотекодавець/ та ОСОБА_2 /Іпотекодержатель/, зареєстрований приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком Валерієм Михайловичем в реєстрі за №1325.
Так, відповідно до 1 договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю комплекс будівель, який розташований в АДРЕСА_3 , та складається з усіх видів майна, включаючи будівлі, споруди, які належать іпотекодавцю.
Згідно пункту 8.3.14. договору іпотеки від 06 жовтня 2016 року, Іпотекодержатель має право користуватися переважним правом придбання частки (її частини) у статутному капіталі (фонді) Іпотекодавця при її відступленні згідно з діючим законодавством.
Згідно пункту 8.3.15. договору іпотеки від 06 жовтня 2016 року, у разі неналежного виконання Іпотекодавцем умов договорів, щодо забезпечення виконання яких укладено договір іпотеки, Іпотекоджержатель має право вжити заходів щодо оздоровлення фінансового становища Іпотекодавця. З цією метою Іпотекодержатель призначає до керівних органів Іпотекодавця своїх представників з правами відповідно до статуту Іпотекодавця. Крім того, всі угоди на розпорядження продукцією або будь-яким майном Іпотекодавця укладються тільки за згодою Іпотекодержателя.
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є недійсність договору іпотеки, укладеного 06.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (на даний час - ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон") і ОСОБА_2 , зареєстрованого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком В.М. в реєстрі за №1325.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 920/1771/14).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою ст. 201 цього Кодексу.
Згідно ч. 3, 5 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Відповідно до статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Відповідно до статті 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, у зв'язку з чим не зміг належним чином реалізувати свої права учасника (акціонера, члена).
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України).
Частиною другою статті 207 цього ж Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.
За договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників товариства жодним чином не змінюється.
Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою укладено спірний договір, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки не порушує права та законні інтереси учасника цього товариства.
Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 та 15 жовтня 2019 року у справах № 916/2084/17, № 905/2559/17, а також у постанові від 3 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16.
Вказані висновки мають загальний характер, а їх застосування не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1731/18).
У даній справі позивач, який має частку 2,2104 % статутного капіталу ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон", звернувся за захистом порушених, на його думку, корпоративних прав внаслідок укладення товариством спірного договору іпотеки від 06.10.2016 року.
Господарський суд зазначає, що укладення ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном. Підписання оспорюваного договору ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" з порушенням, як стверджує позивач, вимог чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасників.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
За таких обставин, враховуючи відсутність порушення спірним договором корпоративних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, надання господарським судом оцінки законності спірного договору не є необхідним.
У ході розгляду справи відповідач заявляв про застосування строку позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальнапозовна давністьустановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, оскільки судом встановлено відсутність порушення договором іпотеки корпоративних прав та інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову, то суд не вирішує питання спливу позовної давності.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 145, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" про визнання договору недійсним - відмовити.
2. Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 вересня 2023 р.
Суддя Н.Д. Петренко