ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
13 вересня 2023 року Справа № 915/857/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., розглянувши заяву Миколаївської міської ради від 04.09.2023 року №3526/02.02.01-22/02.06/14/23 про забезпечення позову у справі за позовом Миколаївської міської ради, код 26565573 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), яка пред'явлена до відповідача 1 - фізичної особи-підприємця Глонзи Тетяни Євгенівни ( АДРЕСА_1 ), відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), відповідача 3 - фізичної особи-підприємця Платонової Анни Володимирівни ( АДРЕСА_3 ), відповідача 4 - товариства з обмеженою відповідальністю "Октавиан", код 41849691 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд 27/3), відповідача 5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 04.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
11.09.2023 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій міститься прохання до суду про накладення арешту на нежитлове приміщення; про заборону державним реєстраторам та іншим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення; про заборону ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна - нежитлового приміщення.
Заява обґрунтована тим, що відповідачі у справі є співвласниками об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 94 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Позивач зазначає, що співвласники нежитлового приміщення протиправно використовують земельну ділянку без дозволу її власника - територіальної громади в особі Миколаївської міської ради та на теперішній час власники можуть розпоряджатися нежитловим приміщенням на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидні ризики відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб до прийняття судом рішення по даній справі. На думку заявника, зазначені дії відповідачів (в разі їх вчинення) призведуть до неможливості виконання рішення суду та до необхідності звернення із новим позовом до нових власників з приводу усунення перешкод у користуванні майном. Вважає, що у випадку відчуження відповідачами нежитлового приміщення на користь третіх осіб після закінчення підготовчого засідання в даній справі, це унеможливить зміну предмету позову, залучення належного співвідповідача та призведе до неможливості виконання рішення суду та необхідності подання нового позову вже до нового власника майна. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Вказує, що накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить їх право реалізовувати вказане майно третім особам.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам та іншим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення та заборони ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна - нежитлового приміщення, зазначає, що зазначені заходи забезпечення спрямовані на унеможливлення внесення суб'єктами державної реєстрації нових записів про речові права на спірний об'єкт, зміни до характеристик об'єкту та унеможливлення вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження об'єкту нерухомого майна іншим особам, відповідно забезпечить реальне виконання рішення суду по даній справі та поновлення порушених прав позивача без необхідності звертатися з новими позовами до нових власників, визнавати недійсними відповідні укладені правочини щодо нього.
Суд, оцінивши доводи, на які послався позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною і це може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Як вбачається позовної заяви, предметом позову є вимоги до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 , належний відповідачам - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позов обґрунтовано тим, що міська рада не надавала у власність чи користування земельну ділянку площею 94 кв.м. відповідачам, в тому числі для будівництва нежитлового приміщення. Проте, фізична особа-підприємець Красних Л.І. без будь-яких дозвільних документів збудувала об'єкт нерухомого майна та зареєструвала право власності на нього. Надалі вказаний об'єкт ОСОБА_2 було відчужено на користь ТОВ «Октавиан», а в подальшому - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Вважає, що вказаними діями порушуються права територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташованій об'єкт нерухомості, та чиняться перешкоди в її вільному володінні, користуванні та розпоряджанні.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Миколаївська міська рада обґрунтовувала її можливістю співвласників нерухомого майна - нежитлового приміщення по вул. Південній, 52/5, розпорядитися вказаним об'єктом нерухомості на власний розсуд, у зв'язку з чим вважає, що існує очевидна небезпека його відчуження на користь третіх осіб. Вважає, що вказані дії об'єктивно вплинуть на виконання судового рішення у разі задоволення позову. На переконання позивача, вказані заходи забезпечення позову є адекватними і пов'язаними з предметом спору, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна та земельної ділянки.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та викладених у заяві обставин, існує дійсна ймовірність того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов'язаних із переоформленням права власності на таке майно.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.
До того ж, сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Отже, заявлені заявником заходи забезпечення позову в цілому відповідають вимогам процесуального законодавства, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Окрім того, накладення арешту на нерухоме майно, заборона вчиняти реєстраційні дії не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить їх право передавати спірне майно іншим особам.
Стосовно зустрічного забезпечення, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачам будуть завдані збитки, також законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина 1 ст. 141 ГПК України).
Частиною 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Заяву Миколаївської міської ради від 04.09.2023 року №3526/02.02.01-22/02.06/14/23 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 94 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1624350848101).
3. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 94 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1624350848101).
4. Ухвала є обов'язковою для виконання та набирає законної сили з 13.09.2023 року.
5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання на протязі 3-х років.
6. За даною ухвалою:
Стягувач: Миколаївська міська рада, код 26565573 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)
Боржники:
1. ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
2. ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).
3. ОСОБА_4 , код НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.П. Алексєєв