ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2023 р. Справа №910/1269/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Суліма В.В.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гнатик К.М.
від відповідача: Огриза Г.В., Урін Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 (повний тест рішення складено 26.05.2023)
у справі №910/1269/23 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс"
про стягнення 1 604 815,24 грн,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (далі - ТОВ "Колтекс") про стягнення пені у розмірі 1 604 815,24 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Військова частина посилається на порушення ТОВ "Колтекс" умов договору від 23.09.2022 №558/В33-2022, в частині прострочення поставки товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 7.3 договору, здійснив нарахування пені у сумі 1 604 815,24 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Колтекс" на користь Військової частини пеню у розмірі 481 444,56 грн та судовий збір у сумі 24 072,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що поставка товару здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного у відповідній заявці. Також, перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що обґрунтованою сумою пені є 1 604 815,19 грн. Водночас, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 70%, а відтак, стягнув з відповідача пеню у розмірі 481 444,56 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Військова частина звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 повністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем товар у кількості 70000 комплектів (100% від загального об'єму договору) було поставлено з порушенням строку, що явно не відповідає критерію належного виконання зобов'язання, при якому розмір нарахованих штрафних санкцій може бути зменшений судом на 70%.
Війська частина зазначає, що зменшення судом першої інстанції розміру нарахованої позивачем неустойки на 70% - взагалі є неспівмірним зі ступенем порушення відповідачем свого господарського зобов'язання та його наслідками у виді збоїв у централізованому забезпеченні речовим майном особового складу територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, які виконують заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 апеляційну скаргу Військової частини у справі №910/1269/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/1269/23, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.
19.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1269/23.
Крім того, не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Колтекс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23, а позовні вимоги позивача задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Колтекс" на користь Військової частини 16 048,15 грн пені та судовий збір у розмірі 24 072,23 грн.
В апеляційній скарзі відповідач частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що при ухваленні рішення Господарський суд міста Києва не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, а також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, а тому оскаржуване рішення має бути частково скасовано.
Так, відповідач посилаючись на право суду щодо зменшення пені, беручи до уваги, що предметом спірного договору була поставка товару - термобілизни, а також специфіку підприємницької діяльності відповідача, а саме: виробництво одягу і аксесуарів шляхом його пошиття, котра напряму залежить від наявності на підприємстві електроенергії та необхідної напруги для обладнання, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку ТОВ "Колтекс", яким вживалися заходи як щодо виготовлення та поставки товару в обумовлені договором строки, так і щодо добросовісного повідомлення позивача про затримку виготовлення та поставки товару, виконання ТОВ "Колтекс" договору поставки на 100%, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, просить зменшити розмір пені на 99%.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 20.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Колтекс" у справі №910/1269/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1269/23. Розгляд апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 призначено на 15.08.2023 об 11 год 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі №910/1269/23 апеляційну скаргу ТОВ "Колтекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідач у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку (рішення Вищої ради правосуддя від 18.07.2023) призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1269/23 між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу №910/1269/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 прийнято апеляційну скаргу Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М. Призначено розгляд апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 на 05.09.2023 о 12 год 15 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Колтекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23. Об'єднано апеляційні скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 та ТОВ "Колтекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 до спільного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2023 о 12 год. 15 хв. Учасникам справи надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень до 29.08.2023.
Сторони, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористалися, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційні скарги не подали.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. з 28.08.2023 по 10.09.2023 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу №910/1269/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ "Колтекс" та Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Сулім В.В.
У судовому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву до 13.09.2023 о 09 год 30 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 заяву представника ТОВ "Колтекс" - Огризи Ганни Романівни про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції задоволено. Судове засідання у справі №910/1269/23 в режимі відеоконференції призначено на 13.09.2023 о 09 год 30 хв.
Представники сторін у судовому засіданні 13.09.2023 підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.09.2022 між Військовою частиною (замовник) та ТОВ "Колтекс" (постачалник) укладено договір №558/В33-2022, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору, Код ДК 021:2015-183100005 - Спідня білизна.
Ціна договору складає 68 598 600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 11 433 100,00 грн (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.
За умовами пункту 5.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, зазначений указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).
На виконання умов договору, 07.10.2022 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Суботі А.О. заявку від 04.10.2022 щодо необхідності поставки товару у кількості 70000 штук у строк до 30.11.2022.
Згідно з видатковою накладною від 13.12.2022 №К/20/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 1200 штук, загальною вартістю 1 175 976,00 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної від 15.12.2022 №К/38/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 8800 штук, загальною вартістю 8 623 824,00 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної від 26.12.2022 №К/65/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 60000 штук, загальною вартістю 58 798 800,00 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.01.2023 №78/8/2-45, згідно з якою вимагав сплатити пеню у розмірі 1 604 815,12 грн за порушення строку поставки товару. Проте вимоги, викладені у претензії виконані відповідачем не були.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору від 23.09.2022 №558/В33-2022 у частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача 1 604 815,24 грн пені на підставі пункту 7.3 договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.
З матеріалів справи вбачається, 23.09.2022 між Військовою частиною та ТОВ "Колтекс" укладено договір №558/ВЗЗ-2022, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.
Як встановлено судом першої інстанції, 07.10.2022 на виконання умов договору позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Суботі А.О. заявку від 04.10.2022 щодо необхідності поставки товару у кількості 70000 штук у строк до 30.11.2022.
Разом з тим, як вбачається з видаткових накладних від 13.12.2022 №К/20/12, від 15.12.2022 №К/38/12, від 26.12.2022 №К/65/12 поставка товару здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного в заявці, що не заперечується останнім.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За приписами частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.
Згідно з пунктом 7.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтованою сумою пені за вищезазначеними видатковими накладними є 1 604 815,19 грн.
Так, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 1 604 815,19 грн пені. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.
Водночас, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції зменшив розмір пені на 70%, з чим не погоджуються як позивач, який просить позов задовольнити повністю, так і відповідач, який просить зменшити розмір пені на 99%.
Розглянувши доводи та заперечення сторін щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 99% відповідач зазначає, що відповідно до видів економічної діяльності ТОВ "Колтекс" є виробником одягу та інших предметів одягу і аксесуарів з категорії спецодягу однострою шляхом його пошиття.
Також, відповідач вказує на те, що у зв'язку з відсутністю напруги в електромережі та оголошенням повітряних тривог допущено втрату робочого часу в процесі виробництва виробів, а відтак і затримку виготовлення і поставки товару за спірним договором.
Позивач, у свою чергу, в своїй апеляційній скарзі зазначає, що зменшення судом першої інстанції розміру нарахованої позивачем неустойки на 70% - взагалі є неспівмірним зі ступенем порушення відповідачем свого господарського зобов'язання та його наслідками у виді збоїв у централізованому забезпеченні речовим майном особового складу територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, які виконують заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Крім того, позивач також вказує, що у зв'язку із загальною мобілізацією, оголошеною Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", значно збільшилась чисельність особового складу Національної гвардії України, а порушення відповідачем строків поставки предметів речового майна (форменого одягу), визначеного договором, призвело до ускладнення виконання особовим складом територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Апеляційний суд зазначає, що сам лише факт повного виконання зобов'язань за спірним договором до закінчення строку його дії, не може бути самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані аргументи нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання, у даному випадку, порушення строку поставки товару.
Відповідно до заявки від 04.10.2022 відповідач мав поставити позивачу товар у кількості 70000 штук в строк до 30.11.2022.
Разом із тим, матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, відповідач, отримавши вищенаведену заявку позивача, а також уклавши спірний договір у період військового стану, розумів ризики пов'язані з військовим станом, погодив всі його істотні умови, у тому числі строк поставки товару до 30.11.2022.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, погоджуючи у заявці від 04.10.2022 строк поставки товару до 30.11.2022, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об'єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності у період дії військового стану, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.
Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан.
При цьому договір від 23.09.2022 №558/ВЗЗ-2022 було укладено вже після введення на території України воєнного стану, відтак відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є 30.11.2022, визначене у письмовій заявці позивача, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час воєнного стану.
Крім того, заслуговують на увагу і доводи позивача, що відповідач мав можливість закупити генератори для безперебійного живлення чи підключитись до мереж критичної інфраструктури з метою своєчасного виконання зобов'язань за спірним договором у погоджений його сторонами строк до 30.11.2022 для забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України речовим майном, які безпосередньо здійснюють захист територіальної цілісності від збройної агресії російської федерації.
Також з матеріалів справи вбачається, що ціна договору складає 68 598 600,00 грн, а за період прострочення з 01.12.2022 по 25.12.2022, позивачем було нараховано 1 604 815,24 грн пені, що загально складає лише 2,34% від ціни договору.
Таким чином, нарахована позивачем пеня не може бути віднесена до надмірно великої штрафної санкцій порівняно зі збитками кредитора.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 604 815,24 грн пені за період з 01.12.2022 по 25.12.2022 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи та вимоги сторін, із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті.
Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 123 370,68 грн.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Колтекс" підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Військової частини підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з ТОВ "Колтекс" на користь позивача 1 604 815,24 грн пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором від 23.09.2022 №558/В33-2022.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
4. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (39800, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Молодіжна, будинок 21/6; ідентифікаційний код 41016609) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 1 604 815 (один мільйон шістсот чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн 24 коп та судовий збір у розмірі 24 072 (двадцять чотири тисячі сімдесят дві) грн 23 коп.".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (39800, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Молодіжна, будинок 21/6; ідентифікаційний код 41016609) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 36 108 (тридцять шість тисяч сто вісім) грн 35 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Судові витрати за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" покласти на скаржника.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи №910/1269/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2023.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді В.В. Сулім
А.М. Демидова