Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
11.08.2006
Справа №2-20/10625-2006
За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрейд», м. Дніпропетровськ, вул. Пастера 12
До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив», м. Керч, вул. Кірова 41
Третя особа, що заявляє самостійні вимоги: Риболовецький сільськогосподарський виробничий кооператив «Таврія», м. Керч, вул. Кірова, 76.
Про визнання права власності
Суддя Луцяк М. І.
Від позивача : Трегуб Ю. Є., дов-ть від 24.06.06 р.
Від відповідача : Ольховський Р. В., дов-ть від 14.06.06 р.
Від третьої особи : Ключник О. С., дов-ть від 01.02.06 р.
Обставини справи:
Позивач звернувся у Господарський суд АР Крим із позовом до відповідача про визнання права власності ТОВ «Сітрейд» на майно - комплекс виробничих приміщень та споруд у м. Керчі по вул. Кірова 74 та вул. Будівельників 66-а, загальною площею 19031, 66 кв. м. із устаткуванням, а також на риболовецькі судна «Октант», «Еллада», «Карс» та зобов'язання відповідача здійснити перереєстрацію прав власності на судна.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за договором ренти № Р/1-20 від 27.07.2005 р. ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» зобов'язувалась передати вказане майно ТОВ «Сітрейд» у власність, взамін чого останнє має вносити рентні платежі на протязі п'яти років. Відповідач згідно договору зобов'язувався у строк до 01.09.05 р. укласти нотаріально посвідчені договори ренти, проте цього не здійснив, у зв'язку з чим на підставі ст. 3.1 договору, ст. 220 ЦК України позивачем і заявлено вимоги.
Ухвалою від 14.06.2006 р. суд застосував заходи з забезпечення позову, які було скасовано ухвалою від 03.08.06 р.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.07.2006р. суд допустив Риболовецький сільськогосподарський виробничий кооператив «Таврія» до участі у справі у якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийняв до розгляду позовну заяву РСВК «Таврія» до ТОВ «Сітрейд» та ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» про визнання недійсним договору ренти № Р/1-20 від 27.07.2005 р.
Позовні вимоги третьої особи обґрунтовувались посиланням на те, що договір не відповідає вимогам ст. 656, 734 ЦК України, майно щодо якого укладено договір ренти належить РСВК «Таврія», що підтверджується рішенням Господарського суду АРК від 20.04.06 р. у справі № 2-6/7339-2006.
ТОВ «Сітрейд» надавався відзив на позов третьої особи у якому наголошувалось на те, що сторони достигли згоди по істотним умовам договору від 27.07.05 р., договір є частково виконаним
Також згідно наданого відзиву не визнавалися вимоги третьої особи і ТОВ «Південна мануфактура «Пролив».
Ухвалою від 09.08.06 р. суд знов застосував заходи з забезпечення позову щодо спірного майна за клопотанням позивача .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, -
За договором ренти № Р\1-20 від 27.07.2005 р. ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» передавала у власність ТОВ «Сітрейд» комплекс виробничих приміщень та споруд із устаткуванням згідно із переліком за додатком № 1 у м. Керчі по вул. Кірова 74 та вул. Будівельників 66-а, загальною площею 19031, 66 кв. м., вартістю 294 658, 77 грн., а також риболовецькі судна «Октант», «Еллада», «Карс» с устаткуванням згідно із додатком № 2 загальною вартістю 811753, 64 грн., а ТОВ «Сітрейд» в обмін на отримані об'єкти зобов'язувався кожен місяць на протязі 5 років виплачувати ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» ренту у вигляді грошової суми розміром 25 000 грн. у порядку та у строки, що є передбаченими даним договором.
Сторони дотримались простої письмової форми договору, при цьому п. 3.2 договору передбачалося укладення в строк до 01.09.05 р. нотаріально посвідченого договору.
Нотаріального посвідчення договору ренти не відбулося.
Згідно із ч. 2 ст. 732 Цивільного кодексу України договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.
Оскільки сторонами договору ренти від 27.07.05 р. недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію ( адже відчужувалося і нерухоме майно) згідно із ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України такий договір є нікчемним.
Згідно із п. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачем не подавалося доказів, які б свідчили про звернення до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору, навмисне ухиляння того від посвідчення.
Крім того, суд має зазначити і наступне.
Згідно із ст. 4 закону України «Про власність» від 07.02.1991 р., ст. 317, 319 ЦК України правом вчиняти щодо майна будь-які дії, що не суперечать закону, володіти, користуватися, розпоряджатися наділений його власник.
Згідно наданого суду рішення Господарського суду АРК від 20.04.06 р. у справі № 2-6/7339-2006, залишеного без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.06 р., було визнано недійсними зміни та доповнення № 4 до засновницького договору ТОВ “Південна мануфактура “Пролив», зареєстровані 05.04.2004 р. виконавчим комітетом Керченської міської ради та рішення учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Південна мануфактура “Пролив», оформлене протоколом № 5 від 29.03.2003 р.; визнано за риболовецьким сільськогосподарським виробничим кооперативом “Таврія» право власності на майно, зазначене в акті прийому-передачі майна у статутний фонд ТОВ “Південна мануфактура “Пролив» від 30.03.2004 р., що включає різне устаткування та нерухоме майно у м. Керчі, вул. Будівельників 66 а та вул. Кірова 74, а також риболовецькі судна : «Октант» (1989 р. побудови, м. Рибінск , ІМО Nr 8730182) , «Еллада» (1987 р. побудови, Андропов, ІМО Nr : 8722903), «Карс» ( 1991 р. побудови, м. Азов, ІМО Nr : 8847155).
Отже, оскільки право власності на майно, щодо якого між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» та ТОВ «Сітрейд» укладався договір від 27.07.05 р., визнано судом за РСВК «Таврія та також встановлено недійсність правочину щодо передачі спірного майна до статутного фонду відповідача, відчуження ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» цього майна на користь інших осіб, набуття ними прав на майно виходячи з положень ст. ч 2 ст. 734, ст. 658 , 1212 ЦК України не є можливим.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання договору ренти від 27.07.2005 р. дійсним та визнання прав власності на майно за ТОВ «Сітрейд» .
Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання недійсним нікчемного правочину, яким згідно ч.1 ст. 220 ЦК України є договір ренти № Р\1-20 від 27.07.2005 р. між ТОВ «Сітрейд» та ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», судом не вимагається. Вимог щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у рамках справи не заявлялося.
Оскільки суд не визнав нікчемний правочин (договір ренти від 27.07.05 р.) дійсним, він не може породжувати ніяких прав та обов'язків щодо позначеного у ньому майна. Додаткового визнання цього нікчемного правочину недійсним за законом не потребується, тому вимоги третьої особи стосовно визнання недійсним договору ренти не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за можливе залишити за сторонами.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові ТОВ «Сітрейд» відмовити.
2. У позові Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу «Таврія» відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 15.08.06 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Луцяк М.І.