Справа № 420/11425/23
11 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач з урахуванням уточнень просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про забезпечення йому передбаченої законом можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/ непридатності до військової служби та зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 розглянути вказаний рапорт;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про прийняття відповідних заходів про виключення його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину, та зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 розглянути вказаний рапорт.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом № 257 від 01.10.2021 року позивача було зараховано до військової частини НОМЕР_1 на посаду водія. На протязі 2021 - 2022 років здоров'я позивача значно погіршилося (гострий простатит). В результаті позивач неодноразово звертався до медичних служб.
З 31.10.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Миколаївському військовому шпиталі, звідки 07.11.2022 року був виписаний на амбулаторне лікування та направлений до пункту постійної дислокації військової частини, якій розташований у м. Подільськ Одеської області. У зв'язку з наявними проблемами зі здоров'ям позивач неодноразово звертався до керівництва військової частини із рапортами та заявами, в яких просив, серед іншого, направити його на медичне обстеження, а саме: провести військово-лікарську комісію у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
В період з 25.11.2022 року по 09.12.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Подільської районної лікарні Подільського району Куяльницької сільської ради. Після виписки з вищевказаної лікарні, 09.12.2022 року позивач прибув до розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та доповів начальнику майору ОСОБА_2 про вихід з лікарняного. Однак, майор ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що по факту його відсутності у розташуванні військової частини було проведене відповідне службове розслідування за результатами якого було прийняте рішення про внесення ОСОБА_1 до списку особового складу, які самовільно залишили військову частину. Документи про перебуванні на лікуванні у нього приймати відмовилися. При цьому, якщо він не згодний, порадили звертатися до суду.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до Одеського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду судової справи № 420/490/23 в суді першої інстанції позов задоволено частково. На теперішній час в П'ятому апеляційному адміністративному суді розглядається апеляційна скарга. На теперішній час тривають судові засідання, але позивач так і продовжує перебувати в стані правової невизначеності.
Після 09.12.2022 року він неодноразово намагався потрапити на територію пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , але на КПП у нього вимагають відповідну перепустку, без якої на територію на військової частини не пускають. ОСОБА_1 неодноразово звертався з відповідними рапортами на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 та повідомляв, що в період з 25.11.2022 року по 09.12.2022 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Подільської районної лікарні та просив виключити його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину. Він неодноразово, повідомляв свого безпосереднього командира капітана ОСОБА_3 про вказаний факт.
В період з грудня 2022 року по теперішній час позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. У зв'язку з тривалим розладом здоров'я постійно знаходиться на амбулаторному лікуванні.
13.04.2023 року позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про направлення його на військово-лікарську комісію. Крім того, цього ж дня він звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виключення його зі списку осіб які самовільно залишили військову частину. Вказані рапорти були направлені на адресу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується фіскальним чеком ТОВ «Укрпошти» за 13.04.2023 року. У відповідності до інформації, згенерованої на сайті ТОВ "Укрпошта" за трек-номером штрихового ідентифікатора 6630204613430, вказаному у фіскальному чеку ТОВ "Укрпошта" за 13.04.2023 року, поштове відправлення вручене особисто адресату 14.04.2023 року.
Відповіді на свої звернення позивач не отримав, тому вважає таку бездіяльність керівництва Військової частини НОМЕР_1 протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточнену позовну заяву, з урахуванням висновків викладених в ухвалі суду; належним чином завірені копії документів доданих до позову.
05.06.2023 року від представника позивача до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 23.05.2023 року.
Ухвалою від 07.06.2023 року Одеський окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрив провадження у справі № 420/11425/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Суд зазначає, що копію ухвали від 07.06.2023 року разом з позовною заявою була направлена на електронну адресу відповідача.
Крім того, представника військової частини було повідомлено телефонограмою про розгляд вказаної справи.
Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 наказом № 257 від 01.10.2021 року було зараховано до військової частини НОМЕР_1 на посаду водія, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 03.11.1987 Котовським об'єднаним міським військовим комісаріатом Одеської області.
Відповідно до довідки № 102 Про тимчасову непрацездатність військовослужбовця ОСОБА_1 в період з 25.11.2022 року по 09.12.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у Подільської районної лікарні Подільського району Куяльницької сільської ради.
13.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу військової частини рапорт від 13.04.2023 року про виключення його зі списків осіб, які самовільно залишили військову частину та поновити у списках особового складу встановивши відповідне грошове забезпечення
13.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу військової частини рапорт від 13.04.2023 року,в якому проси йому передбачену законом можливість проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати йому у встановленому порядку направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, службову характеристику для проведення медичного огляду військово-лікарською комісіє кет необхідних документів. До рапорту було додано: виписку з медичної карти про знаходження на стаціонарному лікуванні з 31.10.2022 по 07.11.2022, виписку з медичної карти про знаходження на стаціонарному лікуванні з 25.11.2022 по 09.12.2022, виписку з медичної карти про знаходження на стаціонарному лікуванні з 06.01.2023 по 13.01.2023.
Крім того, 13.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу військової частини рапорт від 13.04.2023 року про виключення його зі списків осіб, які самовільно залишили військову частину та поновити у списках особового складу встановивши відповідне грошове забезпечення.
Вказані рапорти були направлені на адресу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується фіскальним чеком ТОВ «Укрпошти» за 13.04.2023 року. У відповідності до інформації, згенерованої на сайті ТОВ "Укрпошта" за трек-номером штрихового ідентифікатора 6630204613430, вказаному у фіскальному чеку ТОВ "Укрпошта" за 13.04.2023 року, поштове відправлення вручене особисто адресату 14.04.2023 року.
Відповіді на вказані рапорти позивач не отримав, а тому вважаючи таку бездіяльність керівництва Військової частини НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 23.05.1992 №2232-XII (зі змінами і доповненнями) також визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини шостої статті 2 цього ж Закону одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Київа.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено, відповідно застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби по мобілізації в умовах воєнного стану.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункта 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункта 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Що стосується медичного огляду військовослужбовців, то пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що направлення на медичний огляд проводиться:
а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;
б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153).
Відповідно до п. 240 Положення №1153 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, суд зазначає, що наведені вище положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Цей спір виник в результаті нездійснення розгляду відповідачем рапортів позивача від 13.04.2023 року.
Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань. Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.
За обставин цієї справи відповідач доказів на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань позивача не надав.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні цієї справи не надається правова оцінка підставам направлення позивача на військово-лікарняну комісію та обґрунтованості рапортів позивача від 13.04.2023 року, в т.ч. наявності підстав для його задоволення, оскільки ці питання перебувають у компетенції командування військової частини.
Водночас, нездійснення розгляду рапортів від 13.04.2023 р. в цілому не може бути обґрунтовано самим лише перебуванням позивача у списках осіб, що самовільно залишили війську частину, а також відсутністю позивача на військовій службі, оскільки такої підстави законодавством не встановлено, взаємозв'язку цих аспектів з положень законодавства не вбачається, відповідачем в свою чергу не наведено.
Відповідно, суд, з урахуванням встановлених обставин у справі, прийшов до висновку про протиправність у бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду рапортів позивача від 13.04.2023 р.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про забезпечення йому передбаченої законом можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/ непридатності до військової служби; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про забезпечення йому передбаченої законом можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/ непридатності до військової служби; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про прийняття відповідних заходів про виключення його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину; зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про прийняття відповідних заходів про виключення його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про забезпечення йому передбаченої законом можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/ непридатності до військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про забезпечення йому передбаченої законом можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/ непридатності до військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про прийняття відповідних заходів про виключення його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину.
Зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.04.2023 року про прийняття відповідних заходів про виключення його зі списку осіб, які самовільно залишили військову частину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.09.2023 року.
Суддя Г.В. Лебедєва