Справа № 420/12853/23
12 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 27) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 05 червня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Ізмаїльського відділу ГУ ДМС в Одеській області (місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 27), в який позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо відмови в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук;
зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук.
Ухвалою від 07 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з втратою паспорта громадянина України (№ НОМЕР_1 ) позивач звернувся до територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про надання адміністративної послуги щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки, замість втраченого.
Позивач зазначив, у заяві він вказав, що не має наміру оформляти паспорт громадянина України у вигляді ID - картки повторно. Форма паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки чинним законодавством передбачена, а отримання паспорту у вигляді ID - картки є лише правом.
Але позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви.
Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що до спірних правовідносин має бути застосовано Положення № 2503-ХІІ.
Стосовно відмови відповідача від вилучення його персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстр позивач зазначає, що він має право передбачене Законом № 2297-УІ пред'являти вмотивовану вимогу щодо знищення його персональних даних, а володілець персональних даних зобов'язаний знищити всі персональні дані за його вимогою, які обробляються незаконно.
Також позивач вважає наголосити на тому, що його відмова від паспорта громадянина України у вигляді ID - картки засобами Єдиного державного демографічного реєстру обґрунтовується у тому числі намаганням захистити від приниження свою гідність.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №20469/23 від 22.06.2023 року), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Закон не передбачає підстави та право вимагати видалення з Реєстру даних, а унікальний номер запису в Реєстрі не може бути видалений, якщо особа отримувала документи із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно з відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі позивач значиться документованим паспортом громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 з безконтактним електронним носієм. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним, який формується автоматично після проведення ідентифікації особи у разі, якщо інформацію про особу вносять до Реєстру вперше.
Відповідач зазначає, що позивач самостійно звернувся до відповідача та надав згоду на обробку своїх персональних даних.
Також відповідач зазначив, що в межах Закону України «Про звернення громадян» Ізмаїльським відділом була надана відповідь на заяву позивача про відсутність підстав для оформлення паспорту громадянина України у формі книжечки, посилаючись на те, відповідно до наказу МВСУ України від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» для оформлення паспорта замість втраченого чи викраденого заявник серед інших документів подає рішення суду.
Позивачем не подано всіх необхідних документів, тому на думку представника відповідача, йому правомірно відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки.
Також відповідач вважає, що жодних виключень за релігійними переконаннями громадян стосовно форми та порядку видачі паспорту ані Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ані Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим 26.06.1992 року постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ не містять.
У свою чергу позивач надав до суд відповідь на відзив (вхід. № 22471/23 від 06.07.2023 року), відповідно до якої наполягав на задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України у вигляді ID - картки формі № 005021729 від 30.07.2020.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав до Ізмаїльського відділу ГУ ДМС в Одеській області заяву від 16.5.2023 року № К-12/6/5119-23, в який просив знищити його персональні дані, внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікальний номер запису в реєстрі, за якими закріплені його персональні дані, надати зразок формуляра для відкриття провадження з надання адміністративної послуги щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та оформити на його ім'я паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року з проставленням відмітки про реєстрацію місце проживання згідно з Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Свою заяву позивач обґрунтував тим, що паспорт громадянина України у вигляді ID - картки формі № 005021729 ним втрачений і він заявляє про відмову від отримання та користування будь-якими паспортними документами, що місять інформацію для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від подальшого внесення даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру та від обробки його біометричних персональних даних.
До заяви позивач додав заяву про втрату паспорта, свідоцтво про народження, дві фотокартки 35х45 мм, копію втраченого паспорта.
Суд встановив, що листом № К-12/6/5119-23/5119/13-23 від 24.05.2023 року Ізмаїльський відділ ГУ ДМС в Одеській області повідомив позивача, що відповідно до наказу МВСУ України від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» для оформлення паспорта замість втраченого чи викраденого заявник серед інших документів подає рішення суду. Враховуючи викладене запропоновано звернутись до територіальних органів ГУ ДМС України в Одеській області за місцем проживання та надати визначений законодавством переліку документів.
Щодо видалення з реєстру персональних даних у листі відповідач зазначив, що Закон № 5492-УІ містить вичерпаний перелік підстав для видалення та знищення персональних даних, та унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним, який формується автоматично після проведення ідентифікації особи у разі, якщо інформацію про особу вносять до Реєстру вперше.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справи №806/3265/17, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
Суд зазначає, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді у зразковій справі № 806/3265/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, суд зробив такі висновки щодо застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах.
Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
20 листопада 2012 року прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI (далі - закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 вказаної Постанови установлено, що вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Здійснивши аналіз вище приведених норм права, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.
Повертаючись до обставин у цій справі, із застосуванням вище приведених норм права та враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, суд доходить таких висновків.
Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII також регулює питання видачі паспорта в разі втрати.
Так, відповідно до п.п. 13, 14, 18 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. За видачу паспорта справляється державне мито.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього
нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Таким чином, загальні положення вказаного нормативно-правового акту, норми яких наведені вище належать застосуванню щодо видачі паспорту в разі втрати такого паспорту.
Також порядок видачі паспорту врегульовано Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302.
Так, відповідно до п. 5 Постанови № 302, у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Як зазначив позивач у позовній заяві, звертаючись до Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, відмовився від отримання паспорту з безконтактним електронним носієм.
Разом з тим, підстави викладені у відповіді на заяву позивача в якості відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки, суд вважає протиправними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України не втратив чинності та пунктом 3 вказаного Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України 1994 року.
Тобто особа має право на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України.
Також пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Суд встановив, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (п. 1 цього Порядку).
Вказаним Порядком передбачено порядок видачі паспорту на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України у зв'язку з втратою, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити видачу паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність щодо відмови вилучення усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук; зобов'язання відповідача вилучити усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук, суд зазначає, що ці вимоги є безпідставними та не належать задоволенню, з огляду на таке.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5492-VI).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, регулює Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі Закон №2297-VI), який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Частинами 1, 6 статті 10 Закону № 5492-VI передбачено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 5492-VI, для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI, до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 5 статті 21 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач оформив паспорт у формі ID - картки за допомогою засобів ЄДДР внаслідок свого волевиявлення.
Отже, внесення інформації щодо позивача, наданої ним особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, здійнено правомірно.
Позивач просить вилучити надані ним та сформовані в ході оформлення паспорту ID - картки персональні дані з підстав того, що він має право відмовитись від наданої згоди.
Надаючи вказаним доводам позивача оцінку, суд виходить з такого.
Так, відповідно до вимог п. 6, 11 ч. 2 ст. 8 №2297-VI, суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; відкликати згоду на обробку персональних даних.
В той же час відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону, персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Тобто перелік наведених підстав для видалення або знищення персональних даних є вичерпаним, та він не містить наведених позивачем підстав - відмова від паспорту у формі ID - картки.
В той же час занепокоєння позивача щодо використання даних, що зберігаються в Реєстрі є безпідставними та не підтвердженими будь-якими доказами.
У постанові Верховного Суду по справі № 260/99/19 від 21.08.2020 року, Суд зробив такі висновки:
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні…>.
Суд вважає, що наведені правові висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин.
З урахуванням вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно частині задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 27) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 27) у видачі ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) його паспорту громадянина у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ у зв'язку з втратою попереднього.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 27) видати ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ замість втраченого.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко