Справа № 420/16681/23
11 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 07 липня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 березня 2023 року № 155950016645 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :
- періоди роботи в колгоспі «Путь к комунізму» с. Нові Трояни Болградського району Одеської області: з січня 1980 року по 31 грудня 2080 року - 1 рік (245 людино-днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 230; з січня 1981 року по 30 квітня 1981 році 93 людино-дні при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 230, всього - 1 рік 3 місяці і 03 дні;
- періоди роботи: в КСП «Трояни» Болградського району Одеської області з 29 листопада 1992 року по 09 лютого 2000 року; в СВК АФ «Буджак» з 10 лютого 2000 року по 24 лютого 2006 року; в СВК АФ «Трояни» з 25 лютого 2006 року по 30 жовтня 2008 року - всього за вказані періоди -15 років 10 місяців 01 день;
- періоди перебування на обліку в Болградській районній філії Одеського обласного центру зайнятості, як безробітний: з 30.05.2012 по 23.02.2013, всього 09 міс; з 01.12.2015 по 17.05.2016, всього 05 міс.18 днів;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14.03.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 березня 2023 року № 155950016645 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що страховий стаж становить 26 років 10 місяців 23 дні. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи протягом грудня 2004 року; червня, серпня - грудня 2005 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків за нарахований дохід; - для вірного розрахунку страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про роботу в колгоспі за 1992 рік із зазначенням відпрацьованих вихододнів помісячно. Позивач вважає назване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, з 01.05.1987 по 28.11.1992 позивач відпрацював в колгоспі «Путь к комунизму» с. Нові Трояни 03 роки 08 місяців 22 дні. 28 листопада 1992 року відповідно рішенню загальних зборів колгоспників колгоспу «Путь к коммунизму» колгосп реорганізований в КСП «Трояни» Болградського району (протокол №2 від 28 листопада 1992 року). В період з 29 листопада 1992 року по 09 лютого 2000 року позивач працював в КСП «Трояни» Болградського району Одеської області, стаж роботи за вказаний період становить 07 років 04 міс. З 10 лютого 2000 року по 24 лютого 2006 року позивач працював в СВК АФ «Буджак», його стаж за цей період становить 6 років 14 днів.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою судді від 12.07.2023 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.08.2023 до суду (вх.№ ЕП/29829/23) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на наступне. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.03.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності 14.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №155950016645. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.03.2023 не зараховано до страхового стажу періоди роботи з грудня 2004, червня, серпня-грудня 2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків за нарахований дохід. Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. Таким чином, з 1 січня 2004 року стаж напряму пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До 1 січня 2004 року стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати - сумою фактично сплачених страхових внесків. Тобто, з 1 січня 2004 року враховується не трудовий, а страховий стаж. Не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі за 1992 рік, оскільки не надана інформація про вихододні та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі. Для вірного розрахунку страхового стажу необхідно позивачу надати уточнюючу довідку про роботу в колгоспі за 1992 рік, із зазначенням відпрацьованих вихододнів помісячно.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.08.2023 вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 березня 2023 року № 155950016645.
14.08.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли (вх..№27683/23) витребувані копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
14.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно з заявою позивачем, серед іншого, також надано Трудову книжку серії НОМЕР_1 , архівну довідку від 19.12.2022 №1753/03-21 та архівну довідку №1754/03-21.
Відповідно до п.1.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з пп.2 п.4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
22 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення № 155950016645 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідний страховий стаж становить 29 років, а позивачу зараховано 26 років 10 місяці 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
1) до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом: грудня 2004 року; червня, серпня - грудня 2005 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків за нарахований дохід;
2) для вірного розрахунку страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про роботу в колгоспі за 1992 рік, із зазначенням відпрацьованих вихододнів помісячно.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058, визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев'ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058).
Згідно абз. 1 ч.1 ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не враховано до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 грудень 2004 року та червень, серпень-грудень 2005 року через відсутність сплати страхових внесків за нарахований дохід.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у с. 11 Закону України № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених пунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Статтею 113 Закону України № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).
Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, зокрема, щодо несплати страхових внесків підприємством.
Статтею 106 Закону України № 1058-IVпередбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:
1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині 2 статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
З огляду на викладене, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача грудень 2004 року та червень, серпень-грудень 2005 року.
Щодо відпрацьованих ОСОБА_1 вихододнів в 1992 році, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача, серед іншого, містяться такі записи:
01.05.1987 прийнятий в члени колгоспу «Шлях до комунізму»;
28.11.1992 колгосп «Шлях до комунізму» реорганізовано в КСГП «Трояни».
При цьому, вказана трудова книжка на 12-15 сторінках містить записи про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві (кількість відпрацьованих днів).
Суд відзначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить інформацію про прийнятий колгоспом мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі.
Згідно з відомостями сторінки 12-13 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та архівною довідкою №1753/03-21 від 19.12.2022 відділу трудового архіву Болградської міської ради, прийнятий колгоспом річний мінімум вихододнів становить 230, виконаний річний мінімум вихододнів - 155, нараховано за рік 33373,43 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788 при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що в спірному рішенні пенсійний орган не надав оцінку наявним відомостям щодо відпрацьованих позивачем вихододнів в 1992 році в колгоспі, а зазначив, що для вірного розрахунку страхового стажу необхідно надати уточнену довідку.
Тобто, відповідач однією з підстав відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії, вказує формальну причину, пов'язану з порядком надання документів до пенсійного органу, їх збору та подальшої оцінки - прийняття рішення. В той час як надання та збір документів для призначення пенсії є окремою стадією процесу призначення пенсії особі.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 року за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Пункт 1.3 Порядку № 22-1: заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з п. 1-8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Вiдповiдно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 вiд 25.11.2005 (далі - Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторiальностi визначається структурний пiдроздiл органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документiв (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.2-9 Порядку № 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Пункт 2.23 Порядку № 22-1: при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 3 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1, принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.
Згідно з пунктом 4.2 цього Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача суд надає з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб'єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС. Суд, зокрема, перевіряє, чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, визначаючи відсутність довідки про роботу в колгоспі за 1992 рік, із зазначенням відпрацьованих вихододнів помісячно, як одну з підстав для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, пенсійний орган діяв не у відповідності з законом, а тому рішення від 22.03.2023 підлягаю скасуванню як протиправне.
Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги з приводу інших періодів роботи не є спірними.
При цьому, суд не вважає за можливе зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 14.03.2023, з огляду на наступне.
Так, прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням та обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача лише через неврахування періодів проживання на відповідній території, не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач всі приписи законодавства для його прийняття.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вище судом було зазначено про невідповідність дій відповідача закону при визначенні однією з підстав, покладених в основу спірного рішення, відсутність довідки про відпрацьовані вихододні в 1992 році помісячно.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1.
За таких обставин, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком з включенням спірного стажу, буде втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення його прав, суд доходить висновку, що достатнім та ефективним способом судового захисту прав ОСОБА_1 буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 26.06.2023.
Згідно з ч.2 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 березня 2023 року № 155950016645 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА