12 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/577/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішень та карток відмови,
Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", через свого представника - адвоката Гуру О.В., звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.22 р. №UА901000/2022/000043/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000297;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 25.10.22 р. UА901000/2022/000044/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000305;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 02.11.22 р. №UА901000/2022/000045/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 901020/2022/000325.
Рух справи:
Ухвалою судді від 17.02.2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 13.03.2023 року у справі №340/577/23 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі №340/577/23. Цією ухвалою роз'єднано позовні вимоги у вказаній справі, виділивши у самостійне провадження позовні вимоги приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів 02.11.22 р. №UА901000/2022/000045/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000325.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року виправлені описки.
Так, з урахуванням виправлених описок, допущених представником позивача і судом, у даній справі залишені позовні вимоги про скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.22 р. №UА901000/2022/000040/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000297.
В обґрунтування вимог представник підприємства зазначила, що під час митного оформлення придбаного товару для визначення його митної вартості застосовано основний метод, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та відповідачу було подано всі необхідні документи, проте митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості. Митний орган витребував документи, що не передбачені Митним Кодексом України, відсутністю яких, обґрунтовує застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару.
Представником Кіровоградської митниці Державної митної служби України (надалі відповідач) до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Так, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товару, встановлено розбіжності, що є підставою для визначення митної вартості митним органом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд,-
Між Компанією ''CV. INDO PACIFIC COCONUT'' (Індонезія) з ПП ''Торговий дім ''Золота миля'' укладений контракт №ВО-147-301118 від 30.11.2018 року на придбання товару згідно специфікації (а.с.120-124 т.1). Згідно умов п. 5.2 даного контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010 і визначаються як FOB (Белаван, Індонезія).
У додатковій угоді 3 від 09.08.2022 року сторони дійшли згоди змінити необіхні документи щодо поставки.
Відповідно Специфікації №26 від 23.06.2022 року до Контракту №ВО-147-301118 від 30.11.2018 року Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити кокосову слутжку низької жирності 20425 на загальну суму 21854,75 дол. США (а.с.238 т.1). У пункті 5 Специфікація вказано, що товар поставляється на умовах FOB Джакарта, Індонезія згідно правил Інкотермс-2010.
За комерційним інвойсом до контракту та специфікації від 23.06.2022 визначена вартість продукції 21854,75 доларів США (а.с.74 т.1), яку сплачено позивачем згідно платіжного доручення №187 від 23.08.2022 року (а.с.67 т.1).
Товар доставлений до України у відповідності до умов поставки згідно правил Інкотермс та подана до митного органу митна декларація UA901020/2022/007851, митна вартість товару визначена за 1 методом - за ціною договору. У графі ''42 ціна товару'' визначено на рівні 21854,75 (а.с.77-78 т.1).
Для визначення митної вартості довару, до фактурної вартості товару (21854,75 доларів США), позивач додав витрати по доставці товару. Таким чином, митна вартість товару (з урахуванням транспортних витрат по доставці товару до кордону України) склала 35648 доларів США.
Вказаний метод визначений статтею 58 Митного кодексу України (далі за текстом - МКУ).
Здійснюючи перевірку поданих документів, митний орган направив 03.10.2022 року повідомив декларанту, що у поданій до митного оформлення калькуляції ціни від 23.06.2022 р. інформація щодо навантаження товару не відображена, оскільки у зазначеній калькуляції ''export dokuments'', однак документи з митного оцищення товару для експорту до митного оформлення подані не були. Також не розшифровані та не деталізовані такі витрати, як ''transportation'', ''cost of production''. Також у повідомлені вказано про те, що калькуляція датована 23.06.2022, яка містить посилання на документи 27.07.2022, які складені пізніше, ніж дата калькуляції (а.с.164 т.2).
На вимоги, вказані у повідомленні, позивачем поданий лист №22/12/156 від 04.10.2022 у якому взаказав, що усі долучені до миткої деклрації дають можливість визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів, зазначивши, що калькуляція від 23.06.2022 року містить всі складові вартості товару відповідно до визначених сторонами умов поставки, включаючи вартість навантаження на транспортний засіб в графі ''transportation''. Також вказано про те, що відповідно до умов розділу 8 укладеного сторонами контракту від 30.11.2018 ркоу постачальник не виключає витрати продавця щодо експертного оформлення товару. Крім того, зазначено про те, що у калькуляції ціни від 23.06.2022 року допущено помилку в зазначені дати її оформлення та долучив до митного органу калькуляцію ціни, датовану 27.07.2022 (а.с.16-18 т.2).
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації UA901020/2022/007851 та доданих до неї документів, виніс рішення про коригування митної вартості №UA901000/2021/000040/2 від 04.10.2022 року (далі спірне рішення-1, а.с.17-18 т.1). Крім цього, винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випаску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2022/000297 від 04.10.2022 (далі спірне рішення-2, а.с.19-20 т.1).
Отже, правомірність та законність винесення спірних рішень про коригування митної вартості та картки відмови є предметом даного спору, вирішення якого пердано до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №UA901020/2022/008657, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
Відповідач, приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості вказав, що згідно поданої до митного офомрлення калькуляції ціни від 27.07.22 є графа ''export dokuments'', однак документи з митного очищення товару для експорту до митного оформлення подані не були. Також, у зазначеній калькуляції не розшифровані та не деталізовані транспортні витрати та не вказано термін дії калькуляції. Крім того, зазначено про те, що калькуляції вартості транспортних витрат від 23.06.2022 містить посилання на комерційний інвойс від 27.07.2022 №РАР/009/07/72 та специфікації від 23.06.2022 (а.с. 17-18 т.1).
Стосовно невідповідності дати калькуляції, суд вказує, що у відповіді на повідомлення митному органу №22/12/156 від 04.10.2022 у якому взаказав, що у калькуляції ціни від 23.06.2022 року допущено помилку в зазначені дати її оформлення та долучив до митного органу калькуляцію ціни, датовану 27.07.2022. У додатку до даного листа вказана калькуляція від 27.07.2022, при цьому жодного аналізу цій калькуляції відповідач не надав, взагалі не вказавши про це у спірному рішенні (а.с.19 т.2). Як на думку суду, допущення технічної описки у даті калькуляції не є беззаперечним доказом неможливості встановлення вартості транспортних послуг.
Обґрунтовуючи збільшення митної вартості, відповідачем вказано, що митна вартість товару визначена митницею за шостим методом - резервним, митним органом скориговано у зв'язку з неможливістю здійснення перевірки правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товару, оскільки відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених ч.10 ст.58 МК України.
Суд відхиляє доводи відповідача, як безпідставні, з огляду на таке.
У калькуліції від 27.07.2022 року (яка тотожна за змістом від 23.06.2022) наведена складові митної вартості в розрізі видів, при, цьому вимагати інші, додаткові документи на підтвердження очищення митної вартості чи то зазначення окремим рядком вартості навантаження на борт товарів, у митного органу не були підстави.
Митному органу, разом із митною декларацією подані транспортні рахунки, які підтверджують вартість транспортування, а жодний нормитивно правовий документ не містить обов'язку надавати документи про вартість послуг щодо митного очищення.
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Натомість, відповідач фактично використав резервний метод визначення митної вартості без належного обгрунтування, що призвело до розмитнення ввезеного товару згідно митної декаларації UA901020/2022/008740 за шостим методом визначення митної вартості через помилковість висновку про належне непідтвердження транспортних витрат.
Застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості було проведено без дотримання вимог Митного законодавства.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Аналізуючи вказану норму, суд доходить висновку, що позивачем при проведенні розмитнення були подані усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість, а тому у відповідача не було правових підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.
Разом з тим, частиною 7 статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, вказаними нормами права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що за поданими позивачем до митного оформлення документами не можливо здійснити обрахунок транспортних витрат.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, суд дійшов висновку, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.22 р. UА901000/2022/000040/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА901020/2022/000297 є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи наявна копія інформації про сплату судового збору в сумі 8052 грн. без жодних реквізитів за якими можливо було ідентифікувати даний платіж, водночас згідно Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України вказана сума була зарахована до Державного бюджету України (а.с.174 т.1). Вказана сума розрахована за три позовні вимоги 2684 х 3, тому сума в розмірі 2684 грн. має бути повернута позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України, рішення якого судом визнане протиправним та скасоване. Крім того, у матеріалах справи наявна квитанція про сплату 4465 грн. від 02.03.2023 року, за обрахунком суду, ця сума сплачена надміру сплачена до бюджету платежів. Порядок повернення відрізняється від розподілу судових витрат, оскільки повернення надміру сплаченої суми судового збору відбувається за окремою заявою платника.
Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (пр. Московський, 135-А, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 34470937) до Кропивницької митниці Державної митної служби України (вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030; код ЄДРПОУ 44005668) про скасування рішень та карток відмови, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.10.22 р. UА901000/2022/000040/2
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці Державної митної служби України № UА901020/2022/000297.
Стягнути на користь приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" понесені судові витрати (судовий збір) у сумі 2684 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК