про повернення позовної заяви
12 вересня 2023 року м. Київ № 320/27615/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 09.06.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 09.06.2022;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2147,20 грн.
18.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач зазначив, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” має відсильний характер не містить вичерпного переліку справ, в яких учасник бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №120/2577/20-а, від 24.03.2021 у справі №120/2869/20-а, від 19.04.2021 у справі №580/2606/20, від 28.07.2021 у справі №580/5247/20, від 30.11.2021 у справі №480/1422/21, від 14.12.2021 у справі №200/866/21-а та від 01.02.2022 у справі №200/1654/21-а, зазначив, що спір у даній справі стосується його соціальних прав, які пов'язані з соціальним забезпеченням його як учасника бойових дій, а тому ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі вищевказаної норми.
Також позивач стверджує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що положення пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-УІ є підставою для звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору при зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від предмета та підстав позову.
Суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає таке.
Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Саме такий правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №160/3200/23, якою учасника бойових дій було зобов'язано надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги (предмет спору - стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
Подібний висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 14 березня 2023 року у справі №520/26413/21.
У постанові від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 Верховний Суд виснував таке:
"Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави дійти висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Тож, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічний підхід було застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 29 травня 2023 року у справі № 990/76/23, в якій зазначено таке:
"Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі. Своєю чергою це дозволяє встановити, що пільга щодо сплати судового збору, на яку покликається скаржник, не може бути застосовною у справі про оспорення дій глави держави, позаяк заявлені ним (позивачем) вимоги не стосуються його прав учасника бойових дій, з порушенням яких Закон № 3674-VI власне й пов'язує звільнення від сплати судового збору".
У постанові від 08 березня 2023 року у справі №701/589/22 Верховний Суд зазначив таке:
"Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Водночас серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17. Підстави для відступу від цієї позиції відсутні.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 5 травня 2016 року.
Предметом спору в цій справі є постанова №19 від 15 серпня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником Шабалдаком А.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, і накладення штрафу у розмірі: 5100,00 грн.
Указана постанова не зачіпає і не стосується соціального чи правового захисту позивача як учасники бойових дій.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 не пов'язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Тож цей збір має бути сплачений на загальних підставах".
Отже, твердження позивача про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від предмета та підстав позову, є непереконливими, оскільки подібна правова позиція Верховного Суду у подальшому була змінена та наразі є іншою.
При цьому суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Суд зауважує, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у здійсненні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", тобто дана справа не пов'язана із захистом порушених прав позивача саме як учасника бойових дій, оскільки стосується захисту права на пенсійне забезпечення, а викладені у позовній заяві обставини взагалі не пов'язані з наявністю або відсутністю у позивача відповідного статусу.
Ураховуючи наведене, відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.