12 вересня 2023 року № 320/10256/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Будпостач»
до Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Тернопільської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
29.11.2019 між позивачем (далі-покупець) та компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO., LTD. (Китай) (далі-продавець) було укладено контракт №1249 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує ручні інструменти в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід' ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск
Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.
07.01.2022 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс NDE220106-rev01 для оплати товарів на загальну суму 264 473,53 доларів США.
22.01.2022 позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №44 перерахував на рахунок продавця кошти в розмірі 51 898,56 доларів США.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
20.09.2022 для транспортування та перевалки товарів позивач також уклав договір №20/09/22 з компанією СМА CGM S.A. (Франція).
02.11.2022 позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №715 перерахував на рахунок продавця кошти в розмірі 64 395,78 доларів США.
06.11.2022 продавець виписав позивачу комерційну пропозицію на товари з врахуванням знижки на загальну суму 85 737,56 доларів США, комерційний інвойс №DE220106-3 для відвантаження товарів з врахуванням знижки на загальну суму 85 737,56 доларів США, пакувальний аркуш до комерційного інвойсу.
10.11.2022 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320220000214329 за ціною 85 737,56 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній у комерційному інвойсі віл 06.11.2022 NDE220106-3.
17.11.2022 на товари, зазначені в комерційному інвойсі від 06.11.2022 №DE220106-3 був виписаний сертифікат походження товарів №C225522313170016, а 30.11.2022 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №914617946.
29.12.2022 для оплати транспортних та експедиційних послуг позивачу були виписані рахунки фактури (інвойси): ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653193501, а компанією «Maersk» (Данія) №5653193502.
30.12.2022 позивач підготував до митного органу листа про те, що перед відвантаженням товарів, зазначених у комерційному інвойсі від 06.11.2022 №DE220106-3, було здійснено попередню оплату цих товарів платіжними дорученнями від 21.01.2022 №44 та від 02.11.2022 №715, а також про те, що товари не страхувалися.
10.01.2023 для оплати позивачем транспортних послуг компанією «Maersk» (Данія) також був виписаний інвойс №5653195861, 11.01.2023 для підтвердження витрат по транспортуванню товарів та що товари не страхувалися експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №19.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 13.01.2023 №2151268078 та від 14.01.2023 №2151268078 товари були доставлені до Тернопільської митниці.
23.01.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA403030001639U2 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 85 737,56 доларів США
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403030001639U2 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації.
Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403030/2023/000042, виписаної відповідачем (див. додаток 21), а саме:
- контракт від 29.11.2019 №1249 між позивачем та компанією SHANDONG DESHIL TOOLS CO., LTD. (Китай) з додатками;
-комерційний інвойс від 06.11.2022 №DE220106-3 на відвантаження товарів;
-прайс лист продавця від 07.01.2022 щодо ціни товарів;
-комерційна пропозиція продавця від 06.11.2022 щодо ціни товарів;
-пакувальний аркуш до інвойс від 06.11.2022 №DE220106-3;
-платіжне доручення в іноземній валюті від 21.01.2022 №44 про перерахування на рахунок продавця коштів за товари;
-платіжне доручення від 02.11.2022 №715 про перерахування на рахунок продавця коштів за товари;
-митна декларація Китаю від 10.11.2022 №421320220000214329 про оформлення товарів для вивозу в Україну;
-сертифікат походження товару від 17.11.2022 №C225522313170016;
-коносамент від 30.11.2022 №914617946 про прийняття товарів для перевезення;
-договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та компанією СМА CGMS.A. (Франція) про транспортування та перевалку товарів;
-рахунки - фактури (інвойси) від 29.12.2022 ТОВ «Мерск Україна Лод» №5653193501 та компанії «Maersk» (Данія) №5653193502, а також від 10.01.2023 компанії «Maersk» (Данія) №5653195861 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг;
-довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №19;
-залізничні накладні УМВС від 13.01.2023 №2151268078 та від 14.01.2023 №2151268367 щодо доставки товарів до відповідача;
-лист позивача від 30.12.2022 до митного органу про оплату товарів;
-виписки з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні про реалізацію ідентичних товарів в Україні;
-відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринках у Китаї.
23.01.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №845826, у якому протиправно, без зазначення розбіжностей у наданих документах, зобов?язав декларанта надати додаткові документи.
25.01.2023, у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу лист №M431/23-1, у якому заявив, що категорично не згідний з вимогами митниці про надання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено жодних доказів, жодних підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вилив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів.
25.01.2023 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000004/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів сокири за резервним методом на рівні 2,51 доларів США/кг.
25.01.2023 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA403030/2023/000042.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).
Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
VI. Оцінка суду
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі №826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні цього рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, в електронному повідомленні від 23.01.2023 №845826 відповідач не навів жодних підстав для витребування додаткових документів, жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Про надуманість та формальність електронного повідомлення від 23.01.2023 №845826, як обов'язкового етапу для прийняття спірного рішення, свідчать ті обставини, що відповідач цим повідомленням витребував у позивача документи, які були приєднані до митної декларації №22UA209190046617U1 при її поданні.
Так, стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 «... документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінованих товарів», то митному органу разом з митною декларацією була надана довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №19.
У пункті 14 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 та рекомендованих суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, визначено, що «...Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 документів «… якщо рахунок сплачено; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару», то митному органу разом із митною декларацією були надані платіжні дорученням в іноземній валюті від 22.01.2022 №44 про перерахування продавцю 51 898,56 доларів США, від 02.11.2022 №715 про перерахування продавцю 64 395,78 доларів США, а також листа позивача від 30.12.2022 щодо оплати товарів.
У пункті 9 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, визначено, шпо «Ситація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».
Стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 «... страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування», то митному органу разом з митною декларацією була надана довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №19 та лист позивача від 30.12.2022, у яких зазначено, що товари не страхувалися.
За відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу України:
- декларант зобов?язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.
У пункті 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 визначено, що «якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов?язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту».
Стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 «... копії митної декларації країни відправлення», то митна декларація Китаю від 10.11.2022 №421320220000214329 також була надана митному органу разом з митною декларацією, що підтверджується відомостями у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403030/2023/000042, виписаної відповідачем.
Стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 «... прейскуранти (прайс-листи) виробника товару», то прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 07.01.2022 б/н також був наданий митному органу разом з митною декларацією, що підтверджується відомостями у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403030/2023/000042, виписаної відповідачем.
Стосовно витребування електронним повідомленням від 23.01.2023 №845826 «... виписки з бухгалтерської документації», то митному органу були надані виписки з бухгалтерської документації - видаткові накладні позивача, про реалізацію в Україні ідентичних товарів, разом з митною декларацією, що підтверджується відомостями у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403030/2023/000042, виписаної відповідачем.
Відповідач у спірному рішенні послався на обставини, які не були зазначені в електронному повідомленні від 23.01.2023 №845826 та не були підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 зазначив, що «декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару... та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Митному органу разом з митною декларацією №23UA403030001639U2 була надана довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №19 та лист позивача від 30.12.2022, у яких зазначено, що товари не страхувалися.
Крім цього, за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу України: - декларант зобов?язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.
У пункті 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 визначено, що «якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов??язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту».
Також, відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 зазначив, що «на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару».
Митному органу разом з митною декларацією №23UA403030001639U2 були надані платіжні дорученням в іноземній валюті від 22.01.2022 №44 про перерахування продавцю 51 898,56 доларів США, від 02.11.2022 №715 про перерахування продавцю 64 395,78 доларів США, а також листа позивача від 30.12.2022 щодо оплати товарів.
У пункті 9 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, визначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».
Також, відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 зазначив, що «...відповідно до рахунка-фактури від 06.11.2022 №DE220106-3 оплата проводиться на умовах 100% передоплати. Однак банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за даний товар до митного оформлення не надано. В свою чергу, представлені платіжні доручення від 21.01.2022 №44 та від 02.11.2022 №715 до митного оформленні даної поставки відношення не мають і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на момент здійснення оплати фактура від 06.11.2022 №DE220106-3 виставлена не була».
Проте, самі по собі обставини «ненадання банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за даний товар» жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
До того ж:
-обставини ненадання банківських документів не були вказані в електронному повідомленні від 23.01.2023 №845826 як підстави для витребування додаткових документів;
-товари були оплачені платіжними дорученнями від 21.01.2022 №44 та від 02.11.2022 №715 на підставі контракту від 29.11.2019 №1249, прайс-листа від 07.01.2022, проформи інвойсу від 07.01.2022 №DE220106-rev01;
-саме по собі поняття «оплата проводиться на умовах 100% передоплати» не виключає видачу комерційного інвойсу після одержання оплати;
-у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв?язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару;
- У пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень
Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Також, відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 зазначив, що «. .. згідно з прайс-листом від 07.01.2022 ціни дійсні з 01.01.2022 по 01.11.2022, тобто на момент виставлення комерційної пропозиції від 06.11.2022 та рахунку-фактури №DE220106-3 від 06.11.2022, ціни не дійсні, тому такий прайс-лист до уваги братися не може. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей шодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Проте, самі по собі обставини закінчення строку дії прайс листа жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
До того ж:
-обставини закінчення строку дії прайс листа не були вказані в електронному повідомленні від 23.01.2023 №845826 як підстави для витребування додаткових документів;
-як зазначалося, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Продавець зазначив ціну товарів у комерційному інвойсі від 06.11.2022 №DE220106-3. До розміру вказаної ціни відповідач у спірному рішенні не зазначив жодних застережень;
-закінчення строку дії прайс листа не впливає на митну вартість, оскільки продавець вказав ціну товару у комерційному інвойсі;
-після закінчення строку дії прайс листа 01.11.2022, продавець 06.11.2022 надав позивачу комерційні пропозиції, у яких ціна товарів відповідає вказаному прайс листу;
-висновок митного органу про наявні ризики декларування недостовірних відомостей сам по собі свідчить, що відповідач діяв на підставі припущення.
Відповідач в електронному повідомленні від 23.01.2023 №845826 зобов?язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необгрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Підтвердженням такої правової позиції є «Узагальнення судової практики стосовно розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів митної служби», проведене 25.04.2014 Київським апеляційним адміністративним судом, яке з метою єдиного застосування положень чинного законодавства України при вирішенні справ цієї категорії було доведено до відома окружних судів Київського апеляційного адміністративного округу.
В узагальненні апеляційного суду зроблено висновок про те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Відповідач у спірному рішенні зазначив, що «Митна вартість товарів визначена за резервним методом... За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення товар №1 - за ЕМД від 21.12.2022 №UA100180/2022/035765 на рівні 2,51 дол. США/кг.».
Проте, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, визначено, що «у рішенні про коригування митний орган поряд з обов?язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».
Згідно з пунктом 3.2. Узагальнення, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, встановлено, що «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».
Відповідно до пункту 3.4. вказаного Узагальнення встановлено, що «при обгрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄДІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості».
Відтак, відповідач у спірному рішенні не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Крім цього, у спірному рішенні не наведено цінову інформацію з €AIC про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та не пояснив з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо ії конфіденційності.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказуються відомості про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації фіксуються у графі».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, зазначеною у постанові від 22.10.2013 у справі №21-32613, обов?язковою умовою правомірності дій митниці щодо визначення митної вартості товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема проведення консультацій, у ході яких може бути здійснено обмін наявною у митниці та декларанта інформацією, та обгрунтування неможливості застосування попередніх п?яти методів визначення митної вартості товарів.
Відповідач у графі 33 спірного рішення навів неправдиві відомості про те, що «митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару». Проте, жодних консультацій відповідач не проводив, жодних електронних повідомлень з питань проведення консультацій позивачу не направляв.
Отже, не проведення процедури консультацій свідчить про неправомірність дій митниці при прийнятті спірного рішення, оскільки порушено вимоги ч. 4 ст. 57 МК України, а також вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, яким затверджено Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
-декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу;
-зовнішньоекономічний договір (контракт);
-рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі- продажу);
-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
-ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларант додав всі наявні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, що підтверджується відомостями у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403020/2022/000812, виписаної відповідачем, а саме:
-контракт від 29.11.2019 №1249 між позивачем та компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO., LTD. (Китай) з додатками;
-комерційний інвойс від 06.11.2022 No DE220106-3 для оплати товарів;
-платіжне доручення в іноземній валюті від 21.01.2022 №44 про перерахування коштів за товари;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 02.11.2022 №715 про перерахування коштів за товари;
-договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та компанією СМА CGM S.A. (Франція) про транспортування та перевалку товарів;
-коносамент від 30.11.2022 №914617946 про прийняття товарів для перевезення;
-рахунки - фактури (інвойси) від 29.12.2022 ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653193501 та компанії «Maersk» (Данія) №5653193502, а також від 10.01.2023 компанії «Maersk» (Данія) №5653195861 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг;
-довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №19;
-залізничні накладні УМВС від 13.01.2023 №2151268078 та від 14.01.2023 №2151268367 щодо доставки товарів до відповідача;
-лист позивача від 30.12.2022 до митного органу про оплату товарів;
-декларація митної вартості була подана разом з митною декларацією.
Товари не страхувалися, тому страхові документи не подавалися. Імпорт товарів не підлягає ліцензуванню, тому ліцензія на імпорт також не подавалася.
Крім цього, відповідачу були надані інші документи, що також підтверджується відомостями у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403030/2023/000042, виписаної відповідачем, а саме:
-прайс лист продавця від 07.01.2022 щодо ціни товарів;
-комерційна пропозиція продавця від 06.11.2022 щодо ціни товарів;
-пакувальний аркуш до інвойс від 06.11.2022 №DE220106-3;
-митна декларація Китаю від 10.11.2022 №421320220000214329 про оформлення товарів для вивозу в Україну;
-сертифікат походження товару від 17.11.2022 №C225522313170016;
-виписки з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні про реалізацію ідентичних товарів в Україні;
-відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринках у Китаї.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403030/2023/000004/1 від 25.01.2023, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2684,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 25.01.2023 №UA403030/2023/000004/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження:02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судовий збір у сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці митниці (ідентифікаційний код 43985576, місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 12.09.2023