08 вересня 2023 року Справа № 280/4825/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 23.03.2023 № 24.
Зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області затвердити проект землеустрою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.
Позовну заяву подано та підписано представником позивача адвокатом Богач А.О., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1124131 від 11.05.2023.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач приймаючи рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою здійснив виключно загальні посилання на нібито порушення та невідповідність вимогам Закону України «Про землеустрій» без конкретизації у чому саме полягають такі порушення за наведеними ним же статтями закону. Вказаний факт позбавляє позивача бути обізнаним про такі порушення, що в свою чергу виключає його можливість усунути такі порушення з метою затвердження поданої ним документації. Відповідачем створену умову правової невизначеності при формуванні підстав для відмови у затвердженні проектної документації. Наведених відповідачем у рішенні статей Закону, позивач не порушував, а його документація відповідає відповідним встановленим вимогам. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
01.08.2023 відповідачем поданий відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовну заяву, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступного. Рішенням від 23.03.2023 №24 відмовлено у затвердженні технічної документації та залишено земельну ділянку комунальної власності кадастровий 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів, для задоволення суспільних потреб жителів Долинської об'єднаної територіальної громади. При розгляді зазначеної технічної документації сільською радою встановлено, що відповідно до проведеної геодезичної зйомки водний об'єкт на земельній ділянці кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 збільшився в розмірах з 9,2274 га до 10,4476 га. Технічна документація із землеустрою є недостовірною, що відповідно до ч.8 ст.186 Земельного кодексу України є підставою для відмови у її затвердженні через невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що також може тягнути за собою наслідки у вигляді недоотримання орендної плати за користування земельною ділянкою. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
24.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає необґрунтованими доводи відзиву відповідача на позовну заяву, вважає за необхідне надати мотиви їх відхилення та зазначити наступне. Оскаржуване рішення відповідача № 24 від 23.03.2023 р. містить в собі посилання на те, що відмова у затвердженні технічної документації полягає в тому, що вона нібито не відповідає вимогам ст.6, 28, 29, 55 Закону України «Про землеустрій». Вказані підстави відмови є остаточними та чітко визначеними таким рішенням. Жодні інші доводи відзиву відповідача, які містять нові підстави для аргументації у відмові у затвердженні технічної документації не є такими, що узгоджуються з першочерговим його рішенням, а відтак не можуть братися до уваги. Відповідач у своєму відзиві так і не зазначив, конкретизацію порушень вказаних законодавчих актів та норм статей, на які посилався сам же у оскаржуваному рішенні. Позивач чітко в своєму позові звертає увагу на не порушенні ним жодної з перелічених норм, оскільки вони є загального характеру, а оскаржуване рішення не містить чіткої конкретизації пункту або ж частини відповідної статті, яку нібито порушив позивач, не містить також і аргументації даного порушення. Зазначення окремо відповідачем у оскаржуваному рішенні про те, що нібито дзеркало водного об'єкту на земельній ділянці збільшилося, не узгоджується з положеннями статей 6, 28, 29, 55 Закону України «Про землеустрій», які стали нормативною підставою для відмови у затвердженні технічної документації, оскільки така підстава для відмови там є відсутньою. Позивач зазначає, що збільшення дзеркала водного об'єкта могло відбутися за рахунок атмосферних опадів та живлення такого об'єкта підземними водами, що не залежало від волі позивача та могло бути тимчасовим явищем.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
У липні 2021 року позивач звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га (кадастровий номер 2322188400:03:001:0200) розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.
Технічна документація із землеустрою розроблена на підставі розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 26.04.2021 №289 «Про надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га для рибогосподарських потреб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2022 по справі № 280/211/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 р. було визнано протиправною бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо неприйняття рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га
23.03.2023 рішенням двадцять другої чергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №24 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстави того, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, оскільки площа розташованого на ній водного об'єкту фактично збільшилася з 9,2274 до 10,4476 га. Відтак зазначена технічна документація не відповідає вимогам ст. 6, 28, 29, 55 Закону України «Про землеустрій».
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України, тут і надалі в редакції від 23.03.2023, на момент прийняття спірного рішення).
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 Земельного кодексу України.
Пунктом 5 ч. 5 вказаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:
у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;
в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Відповідно до ч. 8 - 10 вказаної статті підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Як встановлено судом, спірним рішенням відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстави того, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, оскільки площа розташованого на ній водного об'єкту фактично збільшилася з 9,2274 до 10,4476 га. Відтак зазначена технічна документація не відповідає вимогам ст. 6, 28, 29, 55 Закону України «Про землеустрій».
Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858, у редакції від 19.11.2022, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення).
Статтею 6 Закон № 858 визначені принципи землеустрою.
Землеустрій базується на таких принципах:
а) дотримання законності;
б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;
в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;
г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;
ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;
д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
е) відкритості та доступності документації із землеустрою, публічності її погодження та затвердження.
Зазначаючи про невідповідність технічної документації принципам землеустрою відповідачем не конкретизовано який пункт статті 6 Закону № 858 порушений позивачем при її формуванні.
Згідно статті 28 Закону № 858 встановлені права та обов'язки розробників документації із землеустрою.
Розробники документації із землеустрою мають право:
а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою;
б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати;
в) безперешкодного доступу до об'єктів землеустрою;
д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;
е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою;
є) у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об'єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об'єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).
Розробники документації із землеустрою зобов'язані:
а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою;
б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;
в) виконувати всі умови договору;
г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору;
ґ) страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Виконавці робіт із землеустрою не мають права складати документацію із землеустрою у разі, якщо:
об'єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать виконавцю робіт із землеустрою або особам, які працюють у його складі;
особи, які працюють у складі виконавця робіт із землеустрою, мають родинні зв'язки із замовником робіт із землеустрою, або у юридичній особі, керівництво якої має родинні зв'язки із замовником;
об'єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать засновникам або учасникам виконавця робіт із землеустрою;
замовником робіт із землеустрою є засновник або учасник виконавця робіт із землеустрою.
Документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.
Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не визначено, які права та/або обов'язки позивачем не виконані, що потягло за собою невідповідність технічної документації статті 28 Закону № 858.
Стаття 29 Закону № 858 містить загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.
Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов'язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
основні відомості про об'єкт (об'єкти) землеустрою;
використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
опис та обґрунтування проектного рішення;
інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
інформація про наявні в межах об'єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
інформація про наявні в межах об'єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об'єднання, вилучення земельних ділянок;
заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об'єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні порушення загальних вимог до технічної документації, які визначені ст. 29 Закону № 858 не наведені.
Згідно з статтею 55 Закону № 858, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) матеріали топографо-геодезичних робіт;
г) кадастровий план земельної ділянки;
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомості про встановлені межові знаки.
Суд вказує, що оскаржуване рішення не містить висновку відповідача щодо конкретного порушення позивачем положень статті 55 Закону № 858.
Суд враховує, що частиною 1 ст. 26 Закону № 858 визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Згідно зі ст. 31 Закону № 858 зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
В спірному рішенні відповідачем зазначено, про збільшення площі водного об'єкту розташованого на земельній ділянці, що встановлено під час здійснення геодезичної зйомки та обстеження земельних ділянок.
Загальна площа земельної ділянки становить 16,3400 га та не є спірною.
Разом з тим, як вже зазначено вище судом, відповідно до ч. 9 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суд звертає увагу, що критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що закон наділяє відповідача правом відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою лише в разі невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, як вже було вказано, рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Суд наголошує, що оскаржуване рішення всупереч таким вимогам частини 10 статті 186-1 Земельного кодексу України не містить посилання на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яким не відповідає технічна документація. Також у рішенні не зазначено, вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку.
Відтак таке рішення ставить позивача у становище правової невизначеності, не дозволяючи належним чином усунути недоліки, які не визначені у рішенні.
Суд акцентує увагу на тому, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Суд також критично ставить до доводів відповідача про порушення позивачем вимог законодавства (ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 25, 34 Закону України «Про оренду землі», оскільки, виїзною комісією Долинської сільської ради 19.11.2021 проведено обстеження спірної земельної ділянки, під час якого встановлено наступне: спірна земельна ділянка має розширені межі (за інформацією сільради водний об'єкт збільшився з 9,2274 га до 10,4476 га), в хвостовій частині розташованого на ній водного об'єкта проводяться земляні роботи щодо розширення останнього; на всіх під'їздах до водного об'єкта встановлені закриті шлагбауми, які перешкоджають вільному доступу до нього; ОСОБА_1 продовжує здійснювати господарську діяльність на водному об'єкті без будь-яких правовстановлюючих документів.
Вказані обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 23.03.2023 № 24, є необґрунтованим, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.
Судом враховані висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 440/4187/19 щодо дискреційності повноважень, то такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Зобов'язання судом відповідача затвердити документацію із землеустрою може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, які передбачені законом, а саме невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А відтак прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити документацію із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні документацію із землеустрою, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження такої документації з порушенням закону.
За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови відсутності перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин органом місцевого самоврядування з цього питання, а тому в цій частині позовні вимоги, не підлягають задоволенню.
Суд не приймає зауваження відповідача про відсутність документів на підтвердження повноважень представника позивача, оскільки до матеріалів позовної заяви наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1124131 від 11.05.2023, який у відповідності до ч. 4 ст. 59 КАС України є належним документом для підтвердження повноважень адвоката як представника.
Так, ч. 4. ст. 59 КАС України встановлено, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачами судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 23.03.2023 № 24.
Зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області (вул.Шкільна, 5-А, с. Долинське, Запорізький район, Запорізька область, 70420; код ЄДРПОУ 24910971).
Повне судове рішення складено 08.09.2023.
Суддя Б.В. Богатинський