про закриття провадження у адміністративній справі
11 вересня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2589/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким просить суд:
- визнати протиправним дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 добових за службове відрядження по наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №88 за період з 26.04.2022 року по 19.05.2022 року включно;
- стягнути з Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 витрат пов'язаних з службовим відрядженням (добових) по наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №88 за період з 26.04.2022 року по 19.05.2022 року включно, в сумі 7500,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині непроведення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошового забезпечення (заробітної плати) за період з 22.04.2022 року по 31.05.2022 року.
2. Визнати протиправним дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині ненарахуванні та виплати ОСОБА_1 добових за службове відрядження по наказу командира військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 від 25.04.2022 року № 88 за період з 26.04.2022 року по 19.05.2022 року включно.
3. Стягнути з Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 витрат пов'язаних з службовим відрядженням (добових) по наказу командира військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 від 25.04.2022 року № 88 за період з 26.04.2022 року по 19.05.2022 року включно, в сумі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
4. Визнати протиправними дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведення повного розрахунку грошового забезпечення (заробітної плати) - невиплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , в період проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період - з 22.04.2022 року по 31.05.2022 року.
5. Зобов'язати Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22.04.2022 року по 31.05.2022 року, з відрахуванням законодавчо встановлених податків та зборів, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.
Вищезгадана справа знаходилася на розгляду в головуючої судді Калинич Я.М. під №260/2315/22/
25 серпня 2022 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/2315/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії було відмовлено повністю.
Рішення не було оскаржене та набрало законної сили 26 вересня 2022 року.
Суд зазначає що умовами для застосування окресленої підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження у справі); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Неможливість повторного розгляду справи за відсутності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет та підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Предмет позову - це частина позову, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких випливає право вимоги позивача, якими позивач їх обґрунтовує.
Виходячи з аналізу зазначених норм, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Тобто, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі були предметом судового розгляду у справі № 260/2315/22, в якій прийнято відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
Згідно з положенням ст.129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Перегляд судового рішення в адміністративній справі, його скасування можливе лише у порядку, визначеному КАС України.
Відповідно до ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на те, що рішення у справі № 260/2315/21 набуло законної сили, суд зазначає про те, що переоцінка цього рішення суперечитиме принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 638/643/17, від 18.04.2019 у справі №808/2291/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Понамарьов проти України» (заява № 3236/03, пункти 40-41), «Христов проти України» (заява № 24465/04, пункти 33-34) зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Тобто принцип юридичної визначеності в світлі Конвенції гарантує обмеження на безкінечний перегляд рішень, які вступили в силу, не лише правомочного суду, а й іншого владного органу, якщо таке рішення останнього переглядалося судом та визнано законним. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень та полягає у тому, що в разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути поставлено під сумнів.
Суд звертає увагу, що ст.238 КАС України не передбачено закриття провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
В свою чергу, дана підстава застосуються при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. У випадку встановлення наявності вказаної підстави на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі у суду була відсутня інформація, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення та постанова суду.
Враховуючи той факт, що ст.238 КАС України не передбачено закриття провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а тому суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі.
Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
На підставі наведеного та керуючись ст.238, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк