Провадження № 33/803/1545/23 Справа № 206/2171/23 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В. В. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
31 липня 2023 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Пасічника Тараса Валерійовича,
апеляційну скаргу захисника Пасічника Т.В., подану на постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
встановила:
Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та призначено стягнення у вигляді штрафу розміром шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 01 рік, також визначено зобов'язання сплати ним судового збору у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 05.05.2023 року о 00.05 год. у м. Дніпро, Самарський район, по вул. А.Сахарова, 28, керував транспортним засобом Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на приладі Драгер або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори DM 470458, DM 471461. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд мотивував свої висновки тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується такими доказами, дослідженими під час розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 263486 від 05.05.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.05.2023 року о 00.05 год. у м. Дніпро, Самарський район, по вул. А.Сахарова, 28, керував транспортним засобом Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на приладі Драгер або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори DM 470458, DM 471461; рапортом; направленням на огляд водія транспортного засобу; компакт-диском з відеозаписом даної події, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
За таких підстав, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, рапортом, направленням на огляд водія, компакт-диском з відеозаписом даної події та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю. Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеною повністю.
На зазначену постанову суду захисник Пасічник Т.В. подав апеляційну скаргу із проханням про скасування судового рішення та закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що Самарським районним судом міста Дніпропетровська не було повно та всебічно досліджено основний доказ, а саме: відеозапис з нагрудних камер поліцейських. Посилаючись на протокол судового засідання апелянт зазначає, що огляд відеозапису з нагрудних камер поліцейського тривав не більше хвилини, а саме засідання тривало не більше 35 хвилин, так як саме відео триває 2 год. 22 хв..
Апелянт посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є цілісним (повним), складається з окремих файлів, не є безперервним та послідовним.
У підтримку своїх доводів захисник зазначає, що матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та його було зупинено. Відеокамерами також не був зафіксований момент руху та зупинки транспортного засобу.
Захисник наголошує на тому, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Крім того, на переконання апелянта обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння були відсутні.
Всупереч положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026 з наданого відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції не вбачається момент виявлення або фіксування правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник повністю підтримали подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України.
Перевіривши витребувані із Самарського районного суду м.Дніпропетровська матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, вислухавши самого ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за такими підставами.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Одним із видів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Окрім цього, відповідно до вимог Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, п.7 Розділу І, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами, передбаченими п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), з урахуванням наведених вище положень, передбачених ст. 266 КУпАП, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків, а у випадку застосування технічних засобів відеозапису - без присутності свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З огляду на вказані вимоги у разі встановлення ознак алкогольного сп'яніння працівники поліції повинні спочатку запропонувати особі пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціальних засобів та потім в разі відмови від проходження такого огляду на місці або незгоди з результатами такого огляду запропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 263486 від 05 травня 2023 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 05.05.2023 року о 00.05 год. у м. Дніпро, Самарський район, по вул. А.Сахарова, 28, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на приладі Драгер або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори DM 470458, DM 471461. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 .
З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.05.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 було виписано направлення в КП “ДБКЛПП” ДОР для проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак від проходження огляду він відмовився (а.с.6).
Відповідно до дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудних камер інспекторів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.
Крім того, дані технічного носія інформації свідчать про те, що працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 був проведений огляд щодо ОСОБА_1 та зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги в частині неналежності такого доказу, як відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються матеріалами справи, оскільки відеозаписом встановлено факт керування транспортним засобом Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відеозапис є безперервним з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Захисником Пасічником Т.В. до суду апеляційної інстанції було подано пояснення до апеляційної скарги, відповідно до змісту яких захисник, посилаючись на п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” зазначає, що транспортний засіб, який перебував під керуванням ОСОБА_1 не відноситься до транспортних засобів, за керування яким наступає адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП.
Проте, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема, примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Відповідно до п. 1.10. ПДР під "механічним транспортним засобом" розуміється транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Буквальне тлумачення наведеного визначення не дає прямої і виключної відповіді на те, які транспортні засоби відносяться до механічних, а які ні. Тим більше друге речення не містить таких слів як "виключно" або "тільки", тому сказати, що цей термін застосовується виключно або тільки щодо тракторів, самохідних машин і механізмів, а також тролейбусів та транспортних засобів з електродвигуном потужністю понад 3 кВт не можна.
Тому упершу чергу, слід застосовувати визначення ПДР термінів "транспортний засіб" та "мопед". Під якими розуміється "пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів" та "двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт, відповідно.
Згідно з п.2.13 ПДР до транспортних засобів категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Захисником та самим ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи не надано доказів, які б підтверджували викладені в апеляційній скарзі доводи. Зокрема, суду не надано технічний паспорт на транспортний засіб або будь-який інший документ, який підтверджував викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про робочий об'ємо двигуна транспортного засобу Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 або потужність електродвигуна даного транспортного засобу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що мопед Yamaha б/н vin № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , є засобом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він дійсно відмовився від проходження огляду у встановленому законодавством порядку, оскільки не перебував в стані сп'яніння, а також через те, що поліцейський при зупинці поводив себе зухвало, штовхнув його та не повідомив про причину зупинки.Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а здійснював його перевезення, оскільки останній був у несправному стані не підтверджені матеріалами справи. Докази, які б свідчили про несправність транспортного засобу, на які посилається захист, в матеріалах справи відсутні. Захисником та ОСОБА_1 не надано таких документів під час апеляційного перегляду справи, тому дані доводи захисника оцінюються критично.
Крім того, доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, є неспроможними, оскільки сам ОСОБА_1 на доданому до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписі та у суді першої інстанції не заперечував, що 05.05.2023 року керував мопедом та був зупинений працівниками поліції.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Як убачається із змісту зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у відповідності до вимог ст.256 КпАП України, уповноваженою на те особою, із зазначенням серійних номерів нагрудних камер, які зафіксували процедуру здійснення огляду.
Таким чином, апеляційний суд дослідив матеріали справи, оцінив докази у їх сукупності та дійшов до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянуті судом у передбачені ст.38 КпАП України строки, а вид та розмір адміністративного стягнення визначений у межах санкції ч.1 ст.130 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги захисника Пасічника Т.В. не спростовують встановлених судом обставин та задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Пасічника Тараса Валерійовича - без задоволення.
Постанова є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду: О.В. Рябчун