Справа № 163/1526/23 Провадження №33/802/542/23 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Борсук П. П.
11 вересня 2023 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П. П., за участю секретаря судового засідання Русинчук І. І, представника Волинської митниці Держмитслужби Федчишиної С. Ф., захисника Сластьон А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сластьон А. О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 липня 2023 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає на АДРЕСА_1 , керівника ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ», РНКОПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 807 764 (один мільйон вісімсот сім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 17 копійок з конфіскацією в дохід держави товару: програмно-апаратного комплексу інтеграції с Accunsq в кількості 4 шт., мережевого ІР контроллера в кількості 16 шт., торговельного автомата для приготування та продажу спортивного харчування в кількості 5 штук, турникета в кількості 8 шт., набору карт програмування в кількості 4 комплекти, силіконових браслетів в кількості 5000 шт., загальною вартістю 1 807 764, 17 гривень, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 0124/20500/23.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці витрати по справі на зберігання товарів в розмірі 28 715 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 05 квітня 2023 року о 09:51 годині на митний пост «Устилуг» Волинської митниці прибув вантажний транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія фірми перевізника ТОВ «Мегга транс» ОСОБА_2 , у якому відповідно з поданими до митного контролю товаросупровідними документами (CMR 11888 від 04.04.2023, Invoice №29032023UA від 29.03.2023) та митної декларації ІМ ЕЕ №UA209000/2023/732503 від 04.04.2023 переміщувався товар: програмно-апаратний комплекс інтеграції с Accunsq - 4 шт., мережеве ІР контролер - 16 шт., настільний вендінговий автомат для приготування та продажу спортивного харчування - 5 шт., турникет - 8 шт., набір карт програмування - 4 комплекти, силіконові браслети - 5000 шт., загальною вартістю 45346,81 євро, походження товару - Китай (SHUHUA SPORTS CO. LTD), його відправником/експортером є фірма «Staronovy pivovar s.r.o.» (Чехія), одержувачем - ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» (м.Київ).
Проведеним повним митним оглядом встановлено, що переміщуваний товар не китайського походження, а вироблений в Російській Федерації, тобто має російське походження, що не відповідає відомостям митної декларації типу ІМ ЕЕ №UA209000/2023/732503 та інвойсу №29032023UA.
Таким чином, ОСОБА_1 як керівник ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний пост «Устилуг» Волинської митниці на митну територію України вищезазначеного товару загальною вартістю 45346,81 євро з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу документів (Invoice №29032023UA та МД типу ІМ ЕЕ №UA209000/2023/732503), що містили неправдиві відомості щодо країни походження товару, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Вважає оскаржену постанову судді незаконною, оскільки ОСОБА_1 не вчинялося жодних дій, які становлять об'єктивну сторону правопорушення, а вина останнього не доведена сукупністю належних та допустимих доказів, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України. На переконання захисника, керівник підприємства підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він особисто здійснює декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняє будь-які дії, що складають об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Захисник вважає, що судом було надано помилкову правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, оскільки не враховано допущену постачальником помилку щодо направлення товару не на ту адресу. Крім того, сторона захисту наголошує, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції санкція ч. 1 ст. 483 МК України визнана неконституційною, що може призвести до порушення прав особи, яка притягається до відповідальності.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представника митниці, яка заперечила апеляційну скаргу, думку захисника, яка апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Згідно вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 489 МК України, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено наоргани доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті рішення були дотримані в повній мірі.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме, під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю, воно не є тривалим, а тому вважається закінченим з моменту подання митному органу документів, які містять неправдиві відомості.
Суб'єкт правопорушення - осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а також посадова особа підприємства. Посадова особа підприємства - керівник та інший працівник підприємства (резиденти й нерезиденти), які у зв'язку з постійно або тимчасово виконуваними ними трудовими (службовими) обов'язками відповідають за додержання вимог, установлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Для кваліфікації дій за ст. 483 МК України не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали від цього шкідливі наслідки.
Диспозицією вказаної норми чітко визначені дії, які утворюють склад вказаного правопорушення: переміщення та дії спрямовані на переміщення, в тому числі, і подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів.
Судом встановлено, що з метою здійснення декларування вказаного вище товару надано наступні документи: митну декларацію типу ІМ ЕЕ №UA209000/2023/732503, товаросупровідні документи: CMR 11888 від 04.04.2023, Invoice №29032023UA від 29.03.2023.
Актом про проведення митного огляду транспортного засобу стверджено виявлення невідповідності фактично переміщуваного товару тому, що заявлений у товаросупровідних документах, а саме, в поданих до митного контролю товаросупровідних документах (Invoice №29032023UA) країною походження товару зазначено Китай (зокрема SHUHUA SPORTS CO. LTD), однак на пакуванні товару (на картонних коробах, в яких переміщувався товар, на пакувальних стрічках, в технічній документації) встановлено наявність маркування, згідно якого виробниками товарів є підприємства Російської Федерації, зокрема: Avi-tech (м.Москва) - Програмно-апаратний комплекс інтеграції с Accuniq, Набір карт програмування; Shaker Technology - Торговельний автомат для приготування та продажу спортивного харчування); ООО "ВДМ Групп" (м.Кіров) - Силіконові RFID браслети; OOO "Vozrozdenie" (м.Санкт-Петербург) - Турникети в розібраному стані (а.с.1-11).
Наявність такого маркування на пакуванні також підтверджується фото таблицями до протоколу (а.с.12-21). Крім того, маркування та інформація щодо виробництва товару нанесено не лише на коробки, а як вбачається з фототаблиць міститься безпосередньо на товарі та на технічних паспортах до товару.
Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_3 було подано митному органу як підстави для переміщення товарів документи, які містять неправдиві відомості.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 36 МК України).
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару(ч.1 ст.43 МК України).
Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару (ч. 1 ст. 44 МК України).
У відповідності до наведених вимог МК України ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ», ні під час здійснення провадження у справі митним органом, ні під час її розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції, документального підтвердження походження товару з Китаю у відповідності до ч. 1 ст. 43 МК України не надало.
У зв'язку із цим та з огляду на упакування, встановлене під час митного огляду, вбачається достатньо підстав вважати, що переміщуваний товар виготовлений в Російській Федерації.
Разом з тим, правом здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх кількості, відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, що дає змогу однозначно ідентифікувати товар, у відповідності до положень частини 2 ст. 266 МК України, ОСОБА_4 не скористався та не уповноважив на це перевізника.
Наведене вищеу своїй сукупності достатньо свідчить, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та в його діях наявна об'єктивна і суб'єктивна сторона цього правопорушення.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 №8 (зі змінами): переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України у т.ч. шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані.
Відповідно п. 6 цієї Постанови Пленуму, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація; контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
Документами, що містять неправдиві дані є зокрема, такі, в яких є відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Згідно з статтею 483 МК України, однією з ознак переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю є надання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо країни походження товарів, маркування.
Склад правопорушення є формальним та закінченим з моменту внесення неправдивих даних до декларації.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, декларант зобов'язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації. Такі обов'язки не залежать від виду декларації.
З матеріалів справи вбачається, що хоча ОСОБА_1 не здійснював безпосереднього переміщення товару, однак в силу наведених норм МК України такі обставини не вказують на те, що він не є належним суб'єктом відповідальності, оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України передбачена не лише за особисте (фізичне) переміщення товарів, а й за дії, спрямовані на таке переміщення, в тому числі шляхом подання митному органу документів з неправдивими відомостями про країну походження товару, що в подальшому має значення для визначення розміру оподаткування товару.
Отже, відповідальною особою за заповнення та подання до митного органу документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України, є декларант ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» в особі керівника ОСОБА_3 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.
Саме таке правопорушення ставиться ОСОБА_1 в провину як керівнику юридичної особи - ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ», а його винуватість у вчиненні дій, спрямованих на незаконне переміщення товарів у спосіб приховування від митного контролю, повністю доводиться дослідженими у справі доказами, які є належними та допустимими і нічим не спростовані.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, усі інші доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі і наведені нею в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_3 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України шляхом закриття провадження у справі.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сластьон А. О. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського
апеляційного суду П. П. Борсук