СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16565/17
пр. № 2/759/2252/23
29 серпня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
секретаря судового засідання - Стеблецького В.В.,
за участю представників позивача за первісним позовом та представників відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання підвищення відсоткової ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -
У листопаді 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В подальшому, 30.10.2018 року позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с.166-168 том №1).
Позов мотивований тим, що 13 вересня 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 12,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 доларів США, за графіком вказаним в договорі починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року. Вказував, що відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені вказаним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених цим договором та графіком погашення кредиту. Зазначав, що у порушення умов вказаного договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 12 жовтня 2017 року у останнього була наявна прострочена заборгованість за кредитом у загальному розмірі 18 732,47 дол. США. Посилався на те, що 20 лютого 2018 року було здійснено сторно зайво нарахованих та сплачених відсотків у сумі 10789,82 дол. США та направлено на дострокове погашення заборгованості за основним боргом, тому банк просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12 788,11 дол. США. Банк, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту №20-29/2423 від 13 вересня 2006 року у розмірі 12 788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 944,65 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 225 116,28 грн; суми заборгованості за відсотками - 7 10,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 20 122,23 грн; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 642,05 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 103 199,61 грн; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 13 920,42 грн.
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів (а.с.121-126 том №1). Зустрічний позов мотивований тим, що 13 вересня 2006 року між ним та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 12,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 дол. США, за графіком вказаним в договорі починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року. Вказував, що відповідно до розрахунків поданих позивачем нарахування відсоткової ставки за кредитним договором № 10-29/2433 від 13 вересня 2006 року банком було збільшено з 12,5 % річних до 14 % річних, у зв'язку з чим відбулося перерахування суми його заборгованості. Зазначав, що з розрахунку нарахування та сплат грошових коштів за кредитним договором, наданим позивачем вбачається, що він в період з 23 жовтня 2006 року по 25 травня 2016 року на виконання договору № 10-29/2423 мав сплатити: кредит в розмірі 268 300 дол. США та проценти за користування кредитом в розмірі 158 662,29 дол. США, що становить - 426 962,29 дол. США. Посилався на те, що ним в рахунок виконання зобов'язань в період з 23 жовтня 2006 року по 26 травня 2016 року було здійснено дострокове повне повернення кредиту та сплату процентів на загальну суму 437 364,41 доларів США, тобто, станом на 26 травня 2016 року загальний розмір надміру сплачених ним коштів становить 10 402,12 доларів США, які отримані банком безпідставно. ОСОБА_4 , з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.1-11 том №4), просив: визнати дії АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») відносно зміни в односторонньому порядку умов договору кредиту № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року стосовно збільшення відсоткової ставки до 14 % річних незаконними; зобов'язати АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») здійснити перерахунок відсотків згідно умов кредитного договору з урахуванням фактично отриманих грошових коштів у відповідних періодах;визнати зобов'язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року та додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року, від 16 липня 2007 року укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 виконаними в період з 23 жовтня 2006 року по 25 травня 2016 року в повному обсязі та такими, що припинились 26 травня 2016 року; стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь безпідставно отриманні кошти в розмірі 10 402,12 долара США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами в період з 26 травня 2016 року по 25 травня 2019 року в розмірі 4 864,04 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 119 069,26 грн; стягнути з АТ «Альфа Банк» на його користь суму судового збору у розмірі 6 256,55 грн, оплату економічної експертизи в розмірі - 17 000 грн, витрати на правничу допомогу яка становить 64 500 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2018 р. (під головуванням судді Миколаєць І.В.) об'єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрсоцБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрсоцБанк» про визнання підвищення відсоткової ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним та зобов'язання вчинити дії (а.с.150 том №1).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, у задоволенні первісного позову АТ "Альфа-Банк" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково (а.с.39-44, 115-121 том №4).
Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів в розмірі 10 402,12 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн, та стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (а.с. 188-207 том №4).
Передано справу № 759/16565/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів в розмірі 10 402,12 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн, та стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 07.03.2023 р. прийнято справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання підвищення відсоткової ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним та зобов'язання вчинити дії до провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження (а.с.220 том №4).
Ухвалою суду від 03.04.2023 р, замінено назву позивача в первісному позові та зустрічному з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство "Сенс Банк" у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання підвищення відсоткової ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним та зобов'язання вчинити дії (а.с.245 том №4).
Ухвалою суду від 24.05.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с.25 том №5).
У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом та представники відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 первісний позов з врахуванням уточнених вимог підтримали та просили його задовольнити, в задоволенні зустрічного просили відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 первісний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримав з підстав викладених в ньому та просив його задовольнити. 06.12.2018 р. ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву (а.с.188-196 том №1).
Суд, вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, в задоволені зустрічного необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 13 вересня 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 (а.с.4-7 том №1).
Згідно пункту 1.1 договору кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
У підпункті 1.1.1. пункту 1.1. статті 1 вказаного договору було визначено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 12,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 дол. США, за графіком вказаним в договорі, починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року.
16 липня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року, згідно якої сторони домовились викласти пункти 1.1.1, 1.3.1 договору в новій редакції:
- пункт 1.1.1.: надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 12,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 266 000 доларів США, з графіком зменшення максимального ліміту заборгованості кожного 25 числа місяця, починаючи з липня 2007 року до 12 вересня 2016 року;
- пункт 1.3.1.: в день укладення цього договору кредитор укладає з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 1 919 000 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» вказував на те, що 20 лютого 2018 року було здійснено сторно зайво нарахованих та сплачених відсотків у сумі 10 789,82 доларів США та направлено на дострокове погашення заборгованості за основним боргом.
Банк зазначав, що він свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, однак ОСОБА_4 всупереч умов кредитного договору здійснював свої зобов'язання не належним чином, у зв'язку із чим у нього станом на 26 жовтня 2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 12 788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн, яка складається з:
- суми заборгованості за кредитом - 7 944,65 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 225 116,28 грн;
- суми заборгованості за відсотками - 710,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 20 122,23 грн;
- розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 642,05 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 103 199,61 грн;
- розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 13 920,42 грн.
На підтвердження своїх вимог АТ «Укрсоцбанк» було надано розрахунок заборгованості (а.с.173-182 том №1).
Згідно матеріалів справи ОСОБА_4 не заперечується факт отримання коштів за кредитним договором, однак він не погоджується з розрахунком заборгованості, який був проведений банком та зазначав про відсутність у нього заборгованості. Вказував на те, що розрахунки заборгованості, які були надані сторонами у справі істотно відрізняються один від одного. Посилався на те, що банком самостійно було збільшено відсоткову ставку з 12,5 % річних до 14 % річних, у зв'язку з чим відбулося перерахування суми його заборгованості.
ОСОБА_4 було заявлено клопотання про призначення у справі фінансово-економічної експертизи.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року за клопотанням представника відповідача у справі було призначено фінансово-економічної експертизу, проведення якої доручено експертам Експертно-дослідної служби України.
За результатом проведення судово-економічної експертизи судовим експертом Тарасовою О. Б. було складено висновок експерта № 419/09/2019 від 16 вересня 2019 року (а.с.181 - 225 том №2), відповідно до якого: під час дослідження розрахунку вимог банку станом на 12 жовтня 2017 року позичальника ОСОБА_4 (зі сплати процентів за кредит, погашення основної суми боргу, пені) перед АТ «Укрсоцбанк» відповідності умовам укладеного між зазначеними сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т.ч. зі змінами) встановлено наступні неузгодженості:
- банком при нарахуванні відсотків, починаючи з 01 липня 2008 року застосована ставка (14,00 % річних), не передбачена умовами договору кредиту та умовами додаткової угоди до нього (згідно пункту 1.1.1. - 12,50 % річних), що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;
- в наданих та досліджених матеріалах справи відсутні документальні підтвердження погодження змін (ознайомлення позичальника про зміну відсоткової ставки та її підвищення), викладених в письмовій формі та підписаних сторонами, а також внесення змін до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди, що передбачено умовами пункту 2.12.1. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
У висновку експерта також вказано, що в межах наявних матеріалів, відсоткова ставка зазначена у розрахунку вимог банку позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року (а. с.13-16 тому 1), застосована при нарахуванні процентів за користування кредитом не відповідає умовам договору відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т. ч. зі змінами) та не узгоджується з наявними матеріалами:
- у розрахунку заборгованості банком при нарахуванні відсотків, починаючи з 01 липня 2008 року застосована ставка (14,00 % річних), не передбачена умовами договору кредиту та умовами додаткової угоди до нього (згідно пункту 1.1.1. - 12,50 % річних), що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;
- в наданих та досліджених матеріалах відсутні документальні підтвердження погодження змін (ознайомлення позичальника про зміну відсоткової ставки та її підвищення), викладених в письмовій формі та підписаних сторонами, а також внесення змін до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди, що передбачено умовами пункту 2.12.1. надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Крім того, у висновку зазначено, що в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року, у якій відображено інформацію стосовно нарахованих процентів, де банком відображено 20 лютого 2018 року стосовно нарахованих і погашених процентів по кредиту за розрахунком за період з 01 липня 2008 року по 24 вересня 2013 року, що не узгоджується з періодом нарахування відсотків у розмірі підвищеної відсоткової ставки 14,00 % річних (з 01 липня 2008 року по 12 жовтня 2017 року) та яка не передбачена умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (згідно пункту 1.1.1. ставка складає 12,5 % річних).
Також у висновку експерта вказано, що за наявними матеріалами, з урахуванням арифметичного перерахунку, наявна заборгованість ОСОБА_4 перед АТ «Укрсоцбанк» за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т. ч. зі змінами) станом на 12 жовтня 2017 року підтверджується у розмірі: сума заборгованості за кредитом - 0,00 доларів США; сума заборгованості за відсотками - 0,00 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 0,00 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 0,00 доларів США.
Розмір переплати за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року складає 10 402,12 дол. США.
Експертом у висновку зазначено, що в межах наявних матеріалів, відсутнє положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк». У зв'язку з відсутністю положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк» не видається за можливе встановити відповідність методу нарахування банком процентів за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Під час дослідження розрахунку вимог банку кредитної заборгованості за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року (т. 1 а. с.13-16) встановлено застосування банком при нарахуванні відсотків методу «факт/360», що узгоджується з умовами пункту 2.6. договору №10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 750/5477/15-ц (провадження № 61-3260св18) зазначено, що: «доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 935/6-100, у якому повністю відображено суму отриманих коштів, дату та суму погашення тіла кредиту, прострочених та нарахованих відсотків. Правильність указаного розрахунку банку відповідач не спростував».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (статті 110 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1), 2) частини першої статті 264 ЦПК України).
У мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1), 2) частини четвертої статті 265 ЦПК України).
Банк надав розрахунок заборгованості станом на 12 жовтня 2017 року (том №1, а. с. 13-16).
Згідно вказано розрахунку вбачається, що у ОСОБА_4 наявна заборгованість станом на 13.09.2016 р. за основним боргом у розмірі 18 734,47 дол. США., сума заборговансті за відсотками 3748,53 дол. США станом на 18.09.2016 р.
У жовтні 2018 року банк подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначав, що 20 лютого 2018 було здійснено «сторно» зайво нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 дол. США (Т. 1, а. с. 166-168) та надав розрахунок заборгованості станом на 26 жовтня 2018 року (а. с. 173-182 том №1).
Згідно вказано розрахунку вбачається, що у ОСОБА_4 наявна заборгованість станом на 20.02.2018 р. за основним боргом у розмірі 7944,65 дол. США., сума заборговансті за відсотками 710, 14 дол. США станом на 25.10.2018 р., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту станом на 25.10.2018 р. у розмірі 3642,05 дол. США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків станом на 25.10.2018 р. - у розмірі 491,27 станом на 25.10.2018 р. Також вбачається з розрахунку, що 20.02.2018 р. було здійснено «сторно» зайво нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 дол. США, які були направлені на дострокове погашення заборгованості за основним боргом.
Таким чином, судом встановлено, що 20.02.2018 після здійснення «сторно» зайво нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 дол. США, які були направлені на дострокове погашення заборгованості за основним боргом, сума заборгованності у ОСОБА_4 зменшилась до 7 944, 65дол. США (18734,47 -10 789,82).
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Статтею 106 ЦПК України визначено порядок проведення експертизи на замовлення учасників справи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Стаття 107 ЦПК України визначає порядок збирання матеріалів для проведення експертизи. Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. У разі скасування судом ухвали про призначення експертизи, призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матеріали та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.
В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують кваліфікацію судового експерта, стаж експертної роботи, наявність профільної освіти. З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що висновок експерта № 173/01-2020 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи є належним доказом по справі та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Однак, висновок експерта № 419/09/2019 від 16 вересня 2019 року суперечить іншим даним, які встановлені під час розгляду справи та спростовується наявними у справі доказами, зокрема, розрахуноком заборгованості станом на 12 жовтня 2017 року (а. с. 13-16 том №1) та розрахунком заборгованості станом на 26 жовтня 2018 року (а.с. 173-182 том №1), які не спростовані відповідачем у справі, а також не містить відповіді на всі поставлені судом питання, а тому визнається судом неналежним доказом у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за договором кредиту №20-29/2423 від 13 вересня 2006 року у розмірі 12788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 7944,65 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 225116,28 грн.; суми заборгованості за відсотками - 710,14 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 20122,23 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3642,05 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 103199,61 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 13920,42 грн.
Що стосується вимог зустрічного позову суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову, оскільки обставини на які посилається позивач за зустрічним позовом не знайшли свого підтверження під час розгляду справи у суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно доп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач за первісним позовом поніс витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду першої інстанції з урахуванням зменшення розміру позовних вимог у розмірі 5435,38 грн. (а.с. 3 том №1), за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 09.04.2018 р. поніс витрати на сплату судого збору у розмрі 1762,00 грн (а.с. 91, Витяг), за подання апеляційної скарги на рішення суду від 13.07.2023 р. поніс витрати на сплату судового збору у розмрі 3100,31 грн. та 14438,53 грн. (а.с. 58, 71 том № 4), за подання касаційної скарги поніс витрати на сплату судого збору у розмрі 23 354,36 грн. (а.с. 133 том № 4), а всього разом судових витрат на суму 48090,58 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 48090,58 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 106, 107, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 525, 526, 536, 6210, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Первісний позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за договором кредиту №20-29/2423 від 13 вересня 2006 року у розмірі 12788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 7944,65 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 225116,28 грн.; суми заборгованості за відсотками - 710,14 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 20122,23 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3642,05 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 103199,61 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 13920,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 48090 (сорок вісім тисяч дев'яносто) грн. 58 коп.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання підвищення відсоткової ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення і отримання її сторонами у справі.
Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2023 року.
Зазначити дані сторін:
Позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк", код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.Д. Бабич