25 вересня 2007 р. № 2-3/540.1-2007 (2-22/1987-2005)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу колективного підприємства “Поліграф - Техно”, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі -КП “Поліграф - Техно”)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2007 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2007
зі справи № 2-3/540.1-2007
за позовом КП “Поліграф - Техно”
до державного підприємства “Видавництво і друкарня “Таврида”, м. Севастополь Автономної Республіки Крим (далі -ДП “Видавництво і друкарня “Таврида”)
про стягнення 62 500 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
КП “Поліграф - Техно”-Буніна С.О.,
ДП “Видавництво і друкарня “Таврида”- Абхаірової Е.Ш.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
КП “Поліграф-Техно” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (із врахуванням уточнень позовних вимог) про: визнання порушення ДП “Видавництво і друкарня “Таврида” прав інтелектуальної власності позивача на службовий твір автора Невзорова К.Н. “Видавничий проект газети “Сорока”; зобов'язання відповідача припинити дії, що порушують права інтелектуальної власності позивача на названий твір або створюють загрозу їх порушення; стягнення з відповідача 50 000 грн. штрафу в зв'язку з порушенням ним майнових прав позивача на службовий твір “Видавничий проект газети “Сорока”.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2006 попередні рішення у справі було скасовано, а справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Рішенням названого господарського суду від 22.02.2007 (суддя Соколова І.О., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 (колегія суддів у складі: суддя Щепанська О.А. -головуючий, судді Прокопанич Г.К., Гоголь Ю.М.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності доказів порушення майнових прав позивача на твір “Видавничий проект газети “Сорока”.
КП “Поліграф - Техно” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги, зокрема, зазначено, що попередніми судовими інстанціями не повно досліджені всі обставини справи, а оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ДП “Видавництво і друкарня “Таврида” заперечує проти доводів скарги і просить залишити судові рішення зі справи без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- згідно з договором відчуження майнових прав інтелектуальної власності від 02.09.2004, укладеним ДП “Видавництво і друкарня “Таврида” (відчужувач) та КП “Поліграф-Техно” (набувач), позивачеві було передано майнові права інтелектуальної власності на твір “Видавничий проект газети “Сорока” (далі -Договір);
- вартість відчужених майнових прав у сумі 250 грн. перераховано позивачем відповідно до платіжного доручення від 06.10.2004 № 232;
- пунктом 6 Договору передбачено таке: “У випадку невиконання відчужувачем пунктів 1-4 Договору в частині порушення ним виключного права набувача на використання усіма відомими йому дозволеними способами на весь строк охорони без обмеження території виключного права на дозвіл або заборону використання іншими особами службового твору автора Невзорова Миколи Миколайовича “Видавничий проект газети “Сорока” відчужувач виплачує набувачу штраф у розмірі двадцяти тисяч відсотків від двісті п'ятдесяти гривень -грошової компенсації за передані майнові права” тобто, за порушення умов Договору шляхом подання названого позову з Друкарні підлягає стягненню штраф у сумі 50 000 грн.;
- відповідність Договору вимогам чинного законодавства встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2005 у справі № 2-17/4209-2005, яке було переглянуто в апеляційному та в касаційному порядку та залишено без змін відповідними судовими інстанціями (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 та постанова Вищого господарського суду України від 07.03.2006);
- 11.11.2004 (після фактичного виконання учасниками спору Договору) відповідач звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1. і Державного департаменту інтелектуальної вланості Міністерства освіти і науки України (далі -Державний департамент інтелектуальної власності) про: визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір “Редакційно-видавничий проект газети “Сорока-Крим” від 27.05.2003 № 7651, виданого ОСОБА_1. Державним департаментом інтелектуальної власності; заборону ОСОБА_1. здійснювати випуск газети з найменуванням “Сорока-Крим”; стягнення з ОСОБА_1. компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 50 000 грн. з мотивів порушення майнових авторських прав ДП “Видавництво і друкарня “Таврида” на твір “Видавничий проект газети “Сорока”;
- звернення із зазначеним позовом до суду, на думку позивача, є порушенням його права інтелектуальної власності, зокрема, належних йому за Договором майнових прав інтелектуальної власності, оскільки безпосередньо в позовній заяві та під час розгляду справи було поширено інформацію про те, що право інтелектуальної власності на твір “Видавничий проект газети “Сорока” належить ДП “Видавництво і друкарня “Таврида”, а також публічно розповсюджено текст названого твору перед іншими особами, присутніми під час розгляду справи в суді. Крім того, за твердженням позивача, звернення до суду з таким позовом не може вважатися неналежним способом захисту цивільних прав.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо наявності в діях відповідача порушень прав інтелектуальної власності позивача та правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання за Договором.
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 названого Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі -Закон) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що позивачеві було належним чином передано майнові права інтелектуальної власності на твір “Видавничий проект газети “Сорока”.
Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Отже, авторський договір регулює правовідносини, пов'язані лише з передачею майнових авторських прав, і не охоплює сферу охорони відчужених прав. Тому реалізація відповідачем права на судовий захист свого оспорюваного права або інтересу не може вважатися протиправною поведінкою або порушенням договірного зобов'язання.
Відповідно до пункту “а” статті 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 21 Закону без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою. Тому відтворення творів для судового провадження відповідно до 21 Закону не є порушенням особистих майнових прав суб'єктів авторського права.
Що ж до посилання скаржника на його несвоєчасне повідомлення про час та дату судового засідання суду першої інстанції, коли було оголошено рішення, то відповідно до наявної в матеріалах справи ухвали суду її було направлено завчасно, про що свідчить відповідний запис на оригіналі примірника ухвали від 08.02.2007, яка міститься в матеріалах справи. Факт пізнього отримання зазначеної ухвали, підтверджений журналом реєстрації скаржника, не може об'єктивно свідчити про його несвоєчасне повідомлення. Більш того, жодних доказів, які через несвоєчасне повідомлення скаржник, за його твердженням, не зміг подати, ним не подано ні до суду апеляційної, ні до суду касаційної інстанцій.
Отже, з урахуванням наведених норм матеріального права господарські суди з огляду на встановлені ними фактичні обставини дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2007 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 зі справи № 2-3/540.1-2007 залишити без змін, а касаційну скаргу колективного підприємства “Поліграф - Техно” - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов