31.08.2023 Справа № 363/1569/22
31 серпня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря - Тищенко К.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів, -
Адвокат Яресько Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначив, що 18.08.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, згідно умов якого відповідач зобов'язалася виготовити та поставити металопластикові вікна позивачу, яким здійснено оплату робіт згідно договору у повному у обсязі у розмірі 21 184, 00 грн. Однак, станом на день звернення до суду із даною позовною заявою, відповідачем свої зобов'язання не виконано та не має наміру виконувати, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Зазначив, що узв'язку із тим, що повна оплата по договору підряду була здійснена позивачем 26.11.2021 року, керуючись пунктом 3.2. договору підряду, виконавець мав передати замовнику металопластикові вікна протягом 30 робочих днів, останнім днем було 12.01.2022 року. Протягом всього часу з моменту оплати, виконавець ігнорував телефонні дзвінки позивача, а 04.03.2022 року вийшовши на зв'язок повідомив, що здійснювати свої зобов'язання не буде, так як в країні війна. Розірвати договір та повернути внесені кошти виконавець відмовився, мотивувавши це тим, що в нього відсутні кошти. На підставі викладеного, просив суд розірвати договір від 18 серпня 2021 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 21 184,00 грн.; сплачені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити із підставі викладених у позові. Крім того, зазначив, що пояснення надані відповідачем у судовому засіданні жодними доказами не підтверджується, а тому не заслуговують на увагу, а порушене право позивача підлягає захисту.
Відповідач та її представник у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні. Відповідач у судовому засіданні пояснила, що дійсно 22.12.2020 року було проведено державну реєстрацію фізичної-особи підприємця, після реєстрації якої, документи щодо підприємницької діяльності нею були передані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (чоловіку доньки) для провадження підприємницької діяльності. Зазначила, що жодної довіреності на ім'я ОСОБА_5 не підписувала. Договори укладались, як пізніше їй стало відомо від її імені, а кошти ОСОБА_5 отримував від замовників готівкою. Жодних коштів ні від ОСОБА_5 , ні від замовників не отримувала. Згодом відносини між нею та ОСОБА_5 погіршилися, підтвердження чого є неодноразове звернення із заявами про вчинення домашнього насильства. Не зважаючи на перебування під постійним психологічним насиллям, відповідач вирішила 23.08.2022 року внести запис про припинення своєї підприємницької діяльності. Вказала, що спірний договір був укладений без її участі та згоди і наміру на його укладання не мала. Доручення на укладання від її імені будь-яких договорів матеріали справи не містить, підпис у договорі виконаний не нею. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник у судовому засіданні надала аналогічні пояснення.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 18 серпня 2021 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір побутового підряду з індивідуальним зареєстрованим номером замовлення КН № 00309, за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій (далі вироби) за розцінками виконавця (п.1.1 договору).
Згідно п. 2.1. договору підряду, вартість металопластикових виробів складає 21 184, 00 грн.
Відповідно до п. 2.2., п. 2.3. договору, завдаток 17000,00 грн., борг до передачі у власність 4181,00 грн.
Згідно п. 3.1. договору, замовник зобов'язується сплатити вартість виробів, що складає 21 184, 00 грн.
Пунктом 3.2. договору визначено, що, після виконання п. 3.1. виконавець зобов'язується передати у власність замовника виготовлені вироби на протязі 30 робочих днів з моменту виконання пункта 3.1.1. У випадку, якщо вироби мають нестандартну комплектацію, строк передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 40 робочих днів.
Згідно п. 3.9. договору, обов'язки виконавця за даним договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акту прийому-передачі виробів.
18.08.2021 року позивачем, тобто в день підписання договору підряду здійснено оплату послуг в розмірі 17 000, 00 грн., що підтверджується товарним чеком № 00309 від 18.08.2021 року.
26.11.2021 року на виконання п. 3.1.1. договору, позивачем здійснено оплату у розмірі 4 181,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 00309 від 26.11.2021 року.
Представник позивача зазначив, що після повної оплати замовником вартості робіт згідно договору підряду у розмірі 21 184, 00 грн., виконавець підтвердив, що замовлення прийняте, однак після цього перестав виходити на телефонний зв'язок.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з частин 1 та 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із частиною першою статті 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Відповідно до статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як передбачено статтею 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.
Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як передбачено ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було здійснено повну оплату по договору підряду, що свідчить про виконання ним своїх зобов'язань згідно договору підряду у повному обсязі, однак на дату звернення до суду із позовною заявою, між сторонами не підписано акт прийому - передачі виконаних робіт, що підтверджує невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості.
Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України визначено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Положення статті 849 ЦК України встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої статті 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відповідно, до п. 3.2. договору підряду, виконавець мав передати замовнику виготовлені вироби протягом 30 робочих днів з моменту повної оплати, повну оплату позивачем, як вбачається з товарних чеків долучених до матеріалів справи, було здійснено 26.11.2021 року, а відтак останнім днем передачі вікон згідно договору підряду було - 12.01.2022 року.
Судом встановлено, що відповідачем не доставлено замовлення позивачу в строк зазначений в договорі, а саме 12.01.2022 року та на день розгляду справи, між сторонами не підписано акт прийому - передачі виконаних робіт, що підтверджує невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків, а відтак наявні підстави для розірвання договору підряду та повернення оплачених замовником по договору коштів.
Пояснення надані відповідачем у судовому засідання, не спростовують вимоги позивача, оскільки жодними доказами не підтверджується. Відповідач, зареєструвавшись, як фізична особа-підприємець та передаючи, як вказує документи щодо підприємницької діяльності іншій особі, мала усвідомлювати такі наслідки, та те, що саме на неї буде покладатися обов'язок, як на сторону відповідного договору та особу, яка зареєстрована, як фізична особа-підприємець і здійснює відповідну підприємницьку діяльність.
Здійснення від її мені, іншою особою підприємницької відповідальності, не звільняє її від відповідальності за порушення виконання спірного договору підряду, оскільки саме вона є його стороною, тобто виконавцем, а не інша особа, а тому вимоги позивача, як замовника, підлягають задоволенню саме, шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 21 184,00 грн. Матеріали справи не містять жодних доказів, у тому числі висновків експертів, що спірний договір відповідачем не укладався та містить не її підпис.
Судом, під час розгляду даної справи в суді роз'яснювалося, про право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи, однак такого клопотання суду подано не було.
Долучений представником відповідача до матеріалів справи витяг з ЄРДР, згідно якого за заявою відповідача від 03.05.2023 року внесено відомості до ЄРДР 04.05.2023 року за ч. 1 ст. 358 КК України, також не спростовує доводів позивача, оскільки не підтверджує, що має відношення саме до спірного договору підряду, укладеного між сторонами. Так, згідно короткого викладу у витягу обставин, вказано, що в період за 2020-2021 роки невстановлені особи внесли до договорів про виконання послуг ОСОБА_2 , як ФОП неправдиві відомості та виконали підписи від її імені, таким чином своїми діями вчинили підробку офіційних документів з метою їх використання підроблювачем або третьою особою. Крім того, як слідує з пояснень відповідача, від її імені підприємницьку діяльність здійснював, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (чоловік доньки), однак у витягу вказано невстановленою особою, що протирічить її поясненням наданим у судовому засіданні та викладеним у витягу обставинам, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Також, в даній справі порушується питання, саме щодо не виконання договору, а не внесення до нього неправдивих відомостей.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом із тим згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено, що між сторонами по справі укладався договір підряду, за умовами якого відповідач взяла на себе певні зобов'язання та належним чином в установлений договором строк не виконала, суд приходить до висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначається наступне.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, інтереси відповідача в суді представляв адвокат Яресько Т.В., що діяв на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2022 року № 22057, ордеру серії АІ № 1238993 від 09.06.2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 8815/10 виданого 13 березня 2020 року.
Відповідно до п.2 Додатку № 1 до договору, гонорар за домовленістю сторін складає фіксовану суму 15000,00 грн.
09.06.2022 року між адвокат Яресько Т.В. та позивачем було підписано Акт приймання-передачі послуг № 1 від 09.06.2022 року, тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Позивач оплатив послуги у розмірі 15 000,00 грн. 09.06.2022 року, про що адвокатом Яресько Т.В. видано відповідну розрахункову квитанцію № 09/06/22 від 09.06.2022 року, відповідно до вимог п.7.5 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., однак, при цьому, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача до суду не надходило.
Відтак, з урахуванням критеріїв співмірності та складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених ним дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що вказані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000, 00 грн. є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню. Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, судом також не встановлено, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та обсягом наданих адвокатом послуг.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення статей 133, 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою на користь позивача у розмірі 15 000, 00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та стягнення коштів - задовольнити.
Розірвати договір від 18 серпня 2021 року укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 21 184 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення суду виготовлений 11 вересня 2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).
Суддя І.Ю. Котлярова