Справа № 359/5620/23
Провадження № 3/359/2841/2023
Іменем України
10 серпня 2023 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В., розглянувши за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лукашенка С.П., адміністративні матеріали, що надійшли від батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч. 1ст.122--2 КУпАП,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходяться адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 № 3/359/2841/2023 (справа № 359/5620/23) за ч.1 ст.130 КУпАП та за № 3/359/2842/2023 (справа № 359/5622/23) за ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Розгляд спарив призначено на 28.08.2023 року.
10.08.2023 через канцелярію суду адвокатом Лукашенко С.П. було подано клопотання про розгляд справи раніше у зв'язку з його відрядженням.
Суддею було прийнято до уваги клопотання захисника та призначено розгляд справи на 10.08.2023 о 12 год. 30 хв.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.06.2023 серії ААД № 443996, 10 червня 2023 року о 00 год. 32 хв. на автодорозі Р-03,16 км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на б/к № 675951, 475466. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від10.06.2023 серії ААД № 443501, 10 червня 2023 року о 00 год. 32 хв. автодорога Р-03,16 км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимогу п.п. 2.4 та 8.9б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Зважаючи на той факт, що вказані матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, суд, зважаючи на вимоги ст.36 КУпАП, вважає, що справи слід об'єднати в одне провадження з метою повного, всебічного та об'єктивного їх розгляду.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лукашенко С.П., пояснив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у лікаря, працівниками поліції йому не було запропоновано проїхати до найближчого медичного закладу для здачі аналізів, про що свідчить відсутність в матеріалах справи акту відмови від проходження. Даний факт також підтверджується відеозаписом з боді-камер поліцейських. Тому просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130. Відносно притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст.122-2 КУпАП, пояснив, що ОСОБА_1 вину визнає, та просить його суворо не катати.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові пояснення та матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначив захисник Лукашенко С.П., Іванов ІІ.І. стверджує, що в діях працівників поліції є порушення, оскільки у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Також просить прийняти до уваги постанови суду (справа №359/7413/18, №359/1386/17, №359/9495/17, 359/1414/23, 33/824/376/2022).
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, у п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Згідно розділу 2 п.12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду вписані ознаки, які не підтверджуються жодними доказами.
З наданого відеозапису взагалі не можливо встановити, що поведінка особи не відповідає обстановці, оскільки на ньому не зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 була сумнівною, неадекватною для подій зафіксованих в протоколі.
Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками алкогольного сп'яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3 розділу 1 Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Однак, поліцейським до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Працівниками поліції було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду, що свідчить про передчасність складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому суд відкидає посилання на направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 10.06.2023, оскільки ним не підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке настає згідно ст. 130 КУпАП, зважаючи що акт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я відсутній, що вказує на порушення працівниками поліції інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122-2 КУпАП судом встановлено наступне.
Ч.1 ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до вимог п. п 2.4 та 8.8 б ПДР України водій зобов'язаний здійснити зупинку трапснорного засобу на вимогу полійцейського.
В судовому засіданні захисник Лукашенко С.П. пояснив, що ОСОБА_1 не заперечує, що порушив ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та готовий нести відповідальність.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку встановлених Законом.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності, зважаючи, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст.130 під час розгляду адміністративних матеріалів в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, суд оцінює критично.
Положенням ст.247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та зазначені норми Закону, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 36, ч.1 ст. 130,ч. 1 ст.122-2, ст. 247, ст. 268 КпАП України, суд
Об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 3/359/2841/2023 (справа № 359/5620/23) за ч.1 ст.130 КУпАП та за № 3/359/2842/2023 (справа № 359/5622/23) за ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Об'єднаним справам присвоїти номер провадження № 3/359/2841/2023 та номер справи № 359/5620/23.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Визнати винним за ч.1 ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 536,80 грн. на користь державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК/Бориспіль/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя А.В. Левченко