Справа № 357/9079/23
Провадження № 2/357/2569/23
05 вересня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (далі - «Позивач») звернувся до суду з даним позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» (далі - «Відповідач»), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. перебуває виконавче провадження №64907166 з примусового виконання виконавчого напису №2547, виданого 09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., про стягнення з Позивача на користь Відповідача боргу у розмірі 29212,27 гривень, який включає 9100,00 гривень простроченої заборгованості за сумою кредиту, 19112,27 гривень простроченої заборгованості за відсотками та комісіями, 1000,00 гривень плати за вчинення виконавчого напису.
Згідно з виконавчим написом №2547, виданим 09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., дана заборгованість виникла на підставі кредитного договору №AG8671384 від 26.04.2019 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником якого є Відповідач.
Відповідно до відповіді приватного виконавця від 27.07.2023 року №6081 на виконання указаного виконавчого напису із Позивача було утримано 6385,94 гривень.
Посилаючись на приписи матеріального та процесуального права України, Позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. від 09.03.2021 року №2547 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у загальній сумі 29212,27 гривень.
02.08.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 2547 від 09.03.2021 року (а.с. 101-102).
02.08.2023 року ухвалою суду про забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі №2547 від 09.03.2021 року - до набрання рішенням суду у справі законної сили (а.с. 104-105).
05.09.2023 року у судове засідання Позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 11.08.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» подав клопотання, у якому просив здійснювати розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 107-108).
05.09.2023 року у судове засідання представник Відповідача та треті особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили (а.с. 114). Відзиву, письмових пояснень, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від них не надходило.
Згідно з ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.
09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2547, яким стягнено з Позивача заборгованість за кредитним договором №AG8671384 від 26.04.2019 року на користь Відповідача в загальному розмірі 29212,27 гривень (а.с. 95).
19.03.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. відкрито виконавче провадження №64907166 з виконання виконавчого напису №2547 від 09.03.2021 року (а.с. 78-80).
Відповідно до відповіді приватного виконавця від 27.07.2023 року №6081 на виконання указаного виконавчого напису із Позивача було утримано 6385,94 гривень (а.с. 24).
У той же час, за приписами ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було внесено зміни до вказаного Переліку, зокрема, щодо можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «а після слів «заставлене майно доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1: доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Вказані постанови були опубліковані в Офіційному віснику України: від 21.03.2017 року №23, від 24.11.2017 року №92.
Враховуючи викладене, виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не вбачається за можливе.
При цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача про те, що даний виконавчий напис було вчинено нотаріусом помилково, на підставі договору, який не був нотаріально посвідченим, а також не на самому договорі, а окремим документом.
Правової позиції щодо неможливості вчинення нотаріусами виконавчих написів на договорах позики, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями дотримується й Міністерство Юстиції України (лист «Щодо вчинення виконавчих написів» від 25.06.2020 року).
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність вимог Позивача. Наявні всі правові підстави для задоволення його вимог та визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з цим, із Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 6385,94 гривень.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 2147,20 гривень (відповідно до кількості позовних вимог, із розрахунку 1073,60 гривень за одну позовну вимогу) Відповідачу слід компенсувати на користь держави.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано договір №б/н/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 31.05.2023 року та додатку №1 від 31.05.2023 року договору №б/н/23 від 31.05.2023 року про надання професійної правничої (правової) допомоги. Згідно з указаними документами розмір гонорару, який сплачує клієнт адвокатському бюро складає 5500,00 гривень та є фіксованим (а.с. 42-45, 46).
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з цим за п.4 ч.1 ст. 1 за п. 9 ч.1 ст. 1 Закон №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/12876/19.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому, в такому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов'язково.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 254, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 09.03.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №2547, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів у загальній сумі 29212,27 гривень - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 6385,94 гривень (шість тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 94 копійки).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-б, місто Київ, 04053, ЄДРПОУ: 36799749.
Треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: вулиця Галицька, будинок 12, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, місцезнаходження: Бізнес Центр «Карат», будинок 5-А, офіс 507, місто Вишгород, Київська область, 07300.
Повне судове рішення складено 11.09.2023 року.
Суддя В. П. Цукуров