Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 314
Іменем України
21.08.2006
Справа №2-2/11155-2006А
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління, 95017, АР Крим, м.Сімферополь. вул.Київська, 55а
До відповідача Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області, 75200, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Леніна, 87
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Машинно-тракторна станція “Вінада-Авіа», 73000, м. Херсон, вул. 21 января, 37, кв.217
.
Про визнання незаконної постанови та зобов'язання передати майно.
Суддя Толпиго В.І.
при секретарі Калініної О.О.
Представники сторін:
Від позивача -Лазовський, нач. юр. від. Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадбанк України», дор. у справі.
Від відповідача - Самарський, зам, нач, дор. у справі.
Від третьої особи - Гапіна, представник дор. у справі.
Сутність спору:
Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області про визнання незаконними: постанови Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області від 08.09.2005 р. про зняття арештованого майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації та акта державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 08.09.2005 р., та зобов'язання Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області у термін до 23.06.2006 р. передати нереалізоване майно Стягувачу за початковою ціною повторного аукціону, про що необхідно винести постанову та скласти акт.
Відповідач з позовними вимогами не згоден, тому що вважає, що згідно із ч.ч. 3 - 6 ст.61 Закону України “Про виконавче провадження», якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання. Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику. Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. На підставі постанови Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області від 08.09.2005 року про зняття арештованого майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації та акту державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 08.09.2005 року, нереалізоване майно було передано стягувачу за ціною 186074,07 грн., тобто за ціною, за якою заставне майно було передано на реалізацію вперше.
21.8.2006р. до ГС АРК надійшло клопотання від ТОВ «МТС «Вінада -Авіа» про зупинення провадження по дійсній адміністративній справі до розгляду адміністративної справи №2-а-9 Чаплинським районним судом, що порушена за позовом ТОВ «МТС «Вінада - Авіа» до ДВС у Чаплинському районі Херсонської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління, м. Сімферополь, про скасування постанови про зняття майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації від 08.9.2005р. та акту державного виконавця від 08.9.2005р. про передачу нереалізованих тракторів, що належать боржнику у власність стягувача, які видані відділом державної виконавчої служби Чаплінського РУЮ Херсонської області та зобов'язання ДВС у Чаплінському районі Херсонської області зняти арешт з нереалізованих тракторів.
Також, 21.8.2006р. до ГС АРК надійшло письмове пояснення по адміністративному позову від ТОВ «МТС «Вінада -Авіа» , у якому третя особа повідомила суду, що із позовною заявою не згодна з наступних підстав:
По-Перше:
01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (Далі КасУ). Частиною 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено строк протягом якого особа може звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, відповідно до вказаної норми цей строк становить 10 днів з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення прав, свобод чи інтересів.
Оскаржувані постанова державного виконавця ВДВС Чаплинського РУЮ Херсонської області та акт державного виконавця винесені 08.09.2005 року. Таким чином, ВАТ «Державний ощадний банк України" повинен був звернутись до адміністративного суду в 10-денний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. Проте, Позивач - ВАТ «Державний ощадний банк України" , м. Київ, в особі Філії-Кримське республіканське управління, м. Сімферополь 26 вересня 2006 року звернувся до Чаплинського районного суду Херсонської області, як суду загальної юрисдикції* в порядку цивільно-процесуального законодавства із скаргою на дії ДВС у Чаплинському районі з вимогою визнати дії державного виконавця незаконними з тих же підстав з якими на даний час звертається до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Таким чином, Позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду за захистом свого права.
Відповідності до ч. 1 ст. 100 Кас України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
По-друге:
Державним виконавцем було складено акт та постанову державного виконавця від 08.09.2005 року відповідно до вимог ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження" відповідно до якої майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію . Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу ДВС, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт.
На реалізацію майно було передано державним виконавцем до ТзОВ «Мультимедіа Софт" за експертною оцінкою в розмірі 186074,16 грн. В ході реалізації та у відповідно до вимог ч. З ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження" державним виконавцем було проведено переоцінку, в результаті чого вартість майна зменшилась до суми в розмірі 148515,14 грн. Таким чином, майно з реалізації не знімалось, а лише підлягало переоцінці. Тому відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження" воно було передано стягувачу в рахунок погашення боргу за оцінкою за якою передавалось на реалізацію.
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином Закон України «Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає порядок виконання виконавчих документів, в тому числі і виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, до компетенції державного виконавця не входить обов'язок досліджувати договір застави майна та самостійно встановлювати порядок реалізації майна. Державний виконавець виконував виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса № 2663 від 19.12.2003 року, а не договір застави за участю майнового поручителя. У відповідності до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і
не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Враховуючи наявну колізію у ч. 6 ст. 61 Законі України «Про виконавче провадження" та у ч. З ст. 21 Закону України «Про заставу", на наш погляд, слід виходити з того, що до ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження" Законом № 2716-ІУ від 23.06.2005 року було внесено зміни, в той час, як частину 3 ст. 2 1 Закону України «Про заставу" було доповнено Законом № 1255-ІУ від 18.11.2003 року. Таким чином Закон України «Про виконавче провадження" та Закон України «Про заставу" є нормативно-правовими актами однакової юридичної сили. Тому, третя особа вважає, що в даному випадку слід застосовувати норму яка видана пізніше, а саме ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
03.02.2004 року Філією - Кримське республіканське управління Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» (далі Банк) на примусове виконання до Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області (далі ДВС) спрямовано виконавчий напис № 2663 від 19.12.2003 року про звернення стягнення на заставне майно, яке належить на праві власності ТОВ “МТС Вінада-авіа», на користь Банку.
Постановою ДВС від 05.02.2004 р. відкрито виконавче провадження.
В процесі виконавчого провадження описане та арештоване заставне майно, яке належить третій особі, було передано ДВС на примусову реалізацію до товариства з обмеженою відповідальністю “Мультимедіа софт», згідно з експертною оцінкою на загальну суму 186 074,16 грн.
Згідно з повідомленням ТОВ “Мультимедіа софт» від 13.06.2005 р. №164, 24.06.2005 р. відбувся повторний аукціон з реалізації арештованого заставного майна, що належить третій особі, на якому був проданий один трактор на суму 16 693,16 грн.
01.09.2005 р. Банк звернувся до начальника ДВС з заявою про залишення за собою нереалізованого майна на загальну суму 148 515,14 грн. (за оцінкою за якою відбувалися повторні торги), згідно даних торгівельної організації.
Однак 08.09.2005 р. державним виконавцем ДВС винесена постанова про зняття арештованого майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації та складений акт державного виконавця про передачу нереалізованого майна ТОВ “МТС “Вінада-Авіа» Банку за ціною, по якій майно було вперше передане торгівельній організації на примусову реалізацію.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління підлягають задоволенню через наступне.
Рішенням Конституційного Суду Країни від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом способами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у содовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини. На яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження» (далі Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконавчого документу, неупереджено, вчасно, повно робити виконавчі дії.
У відповідності зі ст.7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права в точній відповідності з законом і не допускати у своїй діяльності порушення чи прав законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У відповідності зі ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 21 Закону України “Про заставу» реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором. Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону. Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.
Згідно зі ст. 58 Закону України “Про заставу», якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.
Згідно п. 8.5. Договору застави майна за участю майнового поручителя від 05.03.2003 р. передбачає, що реалізація предмету майнової поруки здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про заставу».
Згідно з постановою Вищого Господарського Суду України від 15.09.2005 року по справі № 15637/4-11 та ч.5 ст.61 Закону України “Про виконавче провадження» якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.
Враховуючи вимоги закону і обставини справи, неможна погодитись з висновком Державної виконавчої служби щодо передачі майна стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію вперше, бо повторно прилюдні торги проводилися за ціною майна на 20 відсотків нижче від початкової вартості, але знову майно продано не було.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління про визнання незаконними постанови Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області від 08.09.2005 року про зняття арештованого майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації та акта державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 08.09.2005 року, а також зобов'язати Державну виконавчу службу Чаплинського району Херсонської області передати нереалізоване майно Стягувачу за початковою ціною повторного аукціону, про що винести постанову та скласти акт є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Клопотання третьої особи задоволенню не підлягає у зв'язку із його неспроможністю. Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 21.08.2006 року. Постанова складена у повному обсязі 28.8.2006р.
Керуючись ст.ст. 94,158,160, 161,163,186 КАС України
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконними: постанову Державної виконавчої служби Чаплинського району Херсонської області від 08.09.2005 року про зняття арештованого майна з реалізації у зв'язку з закінченням терміну реалізації та акт державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 08.09.2005 року.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу Чаплинського району Херсонської області передати нереалізоване майно Відкритому акціонерному товариству “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління, (95017, АР Крим, м.Сімферополь. вул.Київська, 55а ) за початковою ціною повторного аукціону, про що винести постанову та скласти акт.
4. Стягнути з Державної виконавчої служби у Чаплинському районі Херсонської області (75200, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Леніна, 87) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Кримського республіканського управління (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 55а; ЄДРПОУ 09324508; рахунок 3900611, МФО 324805; ФКРУ ВАТ “Ощадбанк») 3,40 грн. державного мита.
5. Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.