"30" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2389/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Боднар О.Р. розглянувши справу №916/2389/23
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про виселення та стягнення 109 482,38грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Сайдулаєва Петмат про виселення та стягнення 109 482,38грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди від 26.03.2018р. в частині сплати орендних платежів та повернення орендованих приміщень після закінчення строку дії договору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2389/23 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи в суді стало відомо, що у відповідача відбулась замін місцезнаходження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в зв'язку з чим відправка ухвал суду здійснювалась за новою адресою відповідача.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
26.03.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сайдулаєва Петмат було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 79/4 (далі - Договір) відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 35,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 85. Термін дії договору оренди з 26.03.2018р. по 26.02.2021р.
Згідно з п. п. 2.1-2.4 договору оренди орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої постановою Кабінету міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської місьокїради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси від 26.03.2018р. За орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 200 грн. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Умовами п. 4.1 договору оренди вказані у п. 1.1 приміщення передані Орендодавцес Орендарю виключно для розміщення майстерні з надання побутових послуг.
26.03.2018р. між Департаментом та Відповідачем було підписано акт приймання-передачі до договору оренди нежилого приміщення №79/4 від 26.03.2018р., згідно якого відповідачу було передано у користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 35,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 85
Як вбачається зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем Договору, строк дії Договору визначено до 26.02.2021р.
Відповідно до п. 7.9. Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що після настання дати закінчення строку Договору оренди, а саме 26.02.2021р. відповідач продовжує користуватись об'єктом оренди, що свідчить про невиконання відповідачем зобов'язань які виникли на підставі п. 4.7, Договору оренди, та про порушення норми ч. 1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного га комунального майна” 03.10.2019 № 157-ІХ, відповідно до якої у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Також позивачем було зазначено суду, що відповідно пункту 7.7. Договору оренди, після закінчення строку дії Договору, Орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов Договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. №1 57-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Окремо слід враховувати, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” №157-ІХ від 03.10.2019 р. орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Позивачем було зазначено суду, що відповідачем не дотримано вимог положення ч. З ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019 р. а також положень п. 136 та 143 Порядку, а саме відповідач не звернувся до Орендаря з заявою про продовження договору оренди, та на сьогоднішній день у встановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила, звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт не подано. Отже, за посиланням позивача, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України, якими врегульовано правовідносини що виникли між Департаментом та відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим.
За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 26.02.2021р., тобто договір припинився у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Виходячи із наведеного, позивачем було зазначено суду, що відповідачу за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 27.02.2021р. р. по 31.03.2023р., яка складає 100 866,58 грн.
Крім того, позивач зазначає що у Орендаря залишилося невиконане зобов'язання перед Департаментом, яке визначене у п.п. 2.2., 2.4. Договору та ст.ст. 525, 526, 530, 629, 762 Цивільного кодексу України, а саме, невиконання істотних умов договору щодо сплати орендної плати, і як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі у період з 01.01.2020 по 26.02.2021 в сумі 8 615,80 грн.
23.03.2023р. комісією Департаменту було складено акт обстеження нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. м. Одеса, вул. Катерининська, 85, згідно якого при обстеженні встановлено що приміщення зачинене, довчий час не використовується, вхід зачиненій.
26.01.2022р. Департамент звернувся до відповідача із претензією, згідно якої позивач, посилаючись на припинення 26.02.2021р. дії договору оренди №79/4 від 26.03.2018р., просив звільнити займане приміщення та сплатити заборгованість з орендної плати та неустойку за несвоєчасне повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.
Позовні вимоги направлено на виселення відповідача з нежитлове приміщення підвалу загальною площею 35,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 85. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та направлено на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 8 615,80грн. та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 100 866,58 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як з'ясовано судом, Фізичною особою - підприємцем Сайдулаєва Петмат згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 26.03.2018р. 79/4 укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради передано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 35,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 85.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань, з 31.05.2021 р. здійснено державну реєстрацію по припиненню підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Сайдулаєва Петмат (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”).
У п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Пунктом 1.3 договору оренди встановлено, що термін дії договору з 26.03.2018р. по 26.02.2021р.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковім для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 7.9. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).
У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Дослідивши обставини справи та враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що продовження строку дії договору оренди у встановленому законом порядку не відбулось та термін дії договору закінчився 26.02.2021р., тобто договір припинився у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України “Про виконавче провадження” Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.
Згідно з ч. 3 ст. 66 вищевказаного Закону, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Отже суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів повернення об'єкту оренди , заявлені Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після закінчення строку дії договору є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому дані вимоги підлягають задоволенню.
Також позивачем було здійснено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 27.02.2021р. по 31.03.2023р. за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту оренди у розмірі 100 866,58 грн.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача стати неустойки у розмірі подвійної тати за користування річчю за час прострочення.
В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений належним чином, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 100 866,58грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім того, як зазначає позивач, за відповідачем рахується залишок заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2020р. по 26.02.2021р. в сумі 8 615,80грн.
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань в частині сплати орендної плати за період з 01.01.2020р. по 26.02.2021р., перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 8 615,80 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, в зв'язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Виселити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 35,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 85 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595).
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 8 615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять)грн. 80коп., неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 100 866 (сто тисяч вісімсот шістдесят шість)грн. 58коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 вересня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна