номер провадження справи 24/184/23
04.09.2023 Справа № 908/2193/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2193/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” (просп. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117, ідентифікаційний код 30115243),
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 121770,39 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 28.06.2023 вих. № 01343/0123 Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення страхового відшкодування в сумі 81563,13 грн, інфляційних витрат у сумі 24196,30 грн, трьох процентів річних у сумі 3385,43 грн, пені в сумі 12625,53 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 526, 530, 625, 993, 1166, 1188 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 6, 27 Закону України «Про страхування», ст. 22, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 81563,13 грн. страхового відшкодування, 12625,53 грн. пені, 24196,30 грн. інфляційних втрат та 3385,43 грн. 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2193/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.08.2023 об 11 год.10 хв.
Ухвалою суду від 03.08.2023 судове засідання відкладено на 04.09.2023 о 10 год.40 хв.
07.08.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов визнає частково у розмірі 81563,13 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації. В частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи при цьому, що у разі прийняття рішення судом про задоволення вимог в цій частині, просить врахувати норми листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 та Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Також вказує на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені. Дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Крім того, просить повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на позовну заяву прийнятий судом до розгляду та врахований при вирішенні спору у справі.
Представники сторін в судове засідання 04.09.2023 не прибули.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 04.09.2023 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 04.09.2.2023 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
23.03.2021 Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ТАС” (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00942859 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом “Porscue Cauenne”, д/н НОМЕР_1 .
Строк дії договору встановлено з 24.03.2021 по 23.03.2022 (п. 5.1.).
08.09.2021 о 18 год. 00 хв., по вул. Тургенівська, 45-49 в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та “Porscue Cauenne”, д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду майну перед третіми особами водія транспортного засобу “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_2 застрахована в ТДВ “СК “КРЕДО” за полісом ОСЦПВ серії ЕР № 202149322.
Згідно з постановою Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.10.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розмір матеріального збитку визначений згідно Рахунку № 1077391 від 15.09.2021 ТОВ «Віннер Автоматів» та складає 81 563,13 грн.
За страховим випадком позивачем складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 09.09.2021, страховий акт № 27135/40/921 від 28.09.2021 та було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 81563,12 грн.
Виплата позивачем страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією № 216001 від 30.09.2021.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія “ТАС” виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами договору.
Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ серії ЕР № 202149322 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн., розмір франшизи становить 0,00 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо”, що підтверджується полісом серії ЕР № 202149322, то саме до відповідача, ПрАТ “СГ “ТАС” мало право вимоги в порядку суброгації.
Сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем складає 81563,12 грн.
05.11.2021 ПрАТ “Страхова група “ТАС” на адресу відповідача надіслано заяву № 04913/9221 від 29.10.2021 про виплату страхового відшкодування на суму 81563,13, яку було отримано відповідачем 08.11.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 81563,13 грн. страхового відшкодування, пеню за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 у розмірі 12625,53 грн., 3 % річних за період з 08.02.2022 по 27.06.2023 в сумі 3385,43 грн. та інфляційні витрати за період з лютий 2022 року по травень 2023 у розмірі 24196,30 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає таке.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України “Про страхування”; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу серії ЕР № 202149322.
Згідно ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу “Porscue Cauenne”, д/н НОМЕР_1 у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 81563,13 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 216001 від 30.09.2021.
Оскільки встановлено, що транспортний засіб “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу серії ЕР № 202149322 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № 04913/9221 від 29.10.2021 про виплату страхового відшкодування на суму 81563,13 грн., яку було отримано відповідачем 08.11.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Отже, враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 05.11.2021 та отримано останнім 08.11.2022, 90-денний строк на розгляд вказаної претензії на час звернення до суду з цим позовом сплив, при цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження розгляду та задоволення цієї претензії.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України “Про страхування”.
Згідно ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов полісу серії ЕР № 202149322, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130000,00 грн., розмір франшизи складає 0,00 грн.
Згідно статті 29 Закону України “Про страхування”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
З урахуванням викладеного, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем становить 81563,13 грн.
Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 81563,13 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині позовних вимог про стягнення 81563,13 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в цій частині позовних вимог та ухвалення відповідного рішення в цій частині позовних вимог.
Отже, вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 81563,13 грн. матеріальної шкоди задовольняється судом в повному обсязі.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди позивачем нараховано пеню за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 у розмірі 12625,53 грн., 3 % річних за період з 08.02.2022 по 27.06.2023 на суму 3385,43 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2022 року по травень 2023 року у розмірі 24196,30 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому, в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Судом перевірено розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних витрат за заявлені позивачем періоди нарахування, які викладені у позовній заяві, та встановлено, що їх здійснено позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних норм листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Таким чином, за загальним правилом зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПАТ “Страхова група “ТАС”) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Таким чином, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форсмажорною обставиною, та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є необґрунтованим та безпідставним.
Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 81563,13 грн. та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 121770,39 грн. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 81563,13 грн., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 81563 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн 13 коп., пеню у розмірі 12 625 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 53 коп., 3 % річних - 3385 (три тисячі триста вісімдесят пять) грн 43 коп., інфляційні витрати у розмірі 24196 (двадцять чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.09.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян