вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/701/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк», м. Київ
до відповідача фізичної особи - підприємця Єгорової Юлії Олегівни, с. Дубрівка, Закарпатська область
про стягнення 15 506,17 грн заборгованості,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
Сторони не викликалися
Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Єгорової Юлії Олегівни заборгованості у розмірі 15 506,17 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 10 000,00 грн, заборгованості по відсотках (в т.ч. прострочені) - 3672,85 грн, комісія - 50,00 грн, пеня - 1783,32 грн. Позов заявлено з посиланням на ст. 612 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, ч. 2 ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2 684,00 грн судового збору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором №ID8993361 від 29.12.2020.
Позивач зазначає, що свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі шляхом перерахування коштів за договором на відповідний рахунок відповідача, зазначений в Кредитному договорі та заяві. Натомість, умови Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.
Як наслідок, станом на 13.07.2023 заборгованість позичальника за Кредитним договором становить 15 506,17 грн, в тому числі заборгованість по тілу кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 3672,85 грн, комісія - 50,00 грн, пеня - 1783,32 грн. Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.
Правова позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як встановлено з матеріалів справи, 29.12.2020 між акціонерним товариством «Таскомбанк» та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Юлією Олегівною було укладено Заяву-договір №ID8993361 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» («Кредитний ліміт на поточний рахунок», «Кредитний договір»), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн із терміном повернення не пізніше 29.12.2021 року, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника та на придбання основних засобів та інших інвестицій у бізнес.
Відповідно до Кредитного договору, відповідач підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що 29.12.2020 засвідчив власним підписом.
3гідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», при укладанні договорів та угод або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІ3НЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Судом встановлено, що відповідач 29.12.2020 скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» підписав Заяву-договір №ID8993361 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» («Кредитний ліміт на поточний рахунок») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі (копія в матеріалах справи).
Кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2) та заяві, що підтверджується Випискою з рахунку клієнта (в матеріалах справи). Отже, суд робить висновок, що позивач як кредитодавець свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
Позивач зазначає, що умови Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.
У зв'язку з цим, акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 29.12.2020 між акціонерним товариством «Таскомбанк» та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Юлією Олегівною було укладено Заяву-договір №ID8993361 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» («Кредитний ліміт на поточний рахунок», «Кредитний договір»), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн із терміном повернення не пізніше 29.12.2021 року, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 18.1.8. правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Кредиту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання 3аяви-договору. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір. При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цими Правилами, Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення Кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених цими Правилами та якщо не менш, ніж за 7 (сім) банківських днів до закінчення строку дії Кредиту, жодна із сторін через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Кредиту, строк дії Кредиту вважається пролонгованим на тих же умовах на наступні 365 календарних днів. Зазначена процедура пролонгації повторюється будь-яку кількість разів та не вимагає укладення додаткових угод/договорів. Сторони не повідомляли про намір припинення кредитного договору, відповідно кредитний договір автоматично пролонгувався після 03.05.2020.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що відповідач 29.12.2020 підписав Заяву-договір №ID8993361 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» («Кредитний ліміт на поточний рахунок») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем належним чином доведено факт укладення сторонами Договору шляхом вчинення ЕЦП.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ ТАСКОМБАНК).
Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Позивачем належним чином доведено факт виконання свого зобов'язання, докази у підтвердження наявні у матеріалах справи (копії виписки по рахунку відповідача).
Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовна вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 10 000,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо заборгованості по відсотках, комісії
За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Розмір процентів за користування кредитом визначений у п.2,3.1., та комісії у п. 2.3.2 Кредитного договору. Період сплати процентів та комісії з 01.по 10 число кожного місяця, що передбачено в п.п. 2.5, 2.6 Кредитного договору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості по відсотках та комісії за користування кредитом, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованими та арифметично правильним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3672,85 грн заборгованості по відсотках та 50,00 грн заборгованості по комісії.
Щодо пені
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас, вирішуючи питання щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення пені, суд виходить з такого.
За змістом п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Окрім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, востаннє з 20.05.2023 строком на 90 діб.
При цьому, при вирішенні питання щодо застосування у спірних відносинах норми закону щодо звільнення відповідача від обов'язку сплачувати на користь банку пеню за прострочення повернення кредиту починаючи саме з дати початку запровадження карантину, суд керується загальними засадами цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також виходить з того, що в спірних відносинах має місце обставина застосування акту законодавства, яким пом'якшується цивільна відповідальність відповідача.
З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягненні пені за прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.
Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне задоволити частково позовні вимоги та стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №ID8993361 від 29.12.2020 у розмірі 13 722,85 грн, в т.ч. 10 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 3672,85 грн заборгованості по відсотках, 50,00 грн комісії.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 2 375,34 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги - задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Єгорової Юлії Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Петлюри, буд. 30, код в ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором №ID8993361 від 29.12.2020 у розмірі 13 722,85 грн (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні 85 коп.), в т.ч. 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості по тілу кредиту, 3 672,85 грн (три тисячі шістсот сімдесят дві гривні 85 коп.) заборгованості по відсотках, 50,00 грн (п'ятдесят гривень 00 коп.) комісії, а також 2 375,34 грн (дві тисячі триста сімдесят п'ять гривень 34 коп.) судового збору за подання позовної заяви.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 12.09.2023
Суддя Андрейчук Л. В.