05 вересня 2023 р. м. Вінниця Справа № 902/171/23
Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) про визнання грошових вимог у справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309
до: Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код - 38309199
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебуває справа № 902/171/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" про банкрутство.
Ухвалою суду від 16.06.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С., призначено попереднє засідання на 05.09.2023 року.
22.06.2023 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред'явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
26.07.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 803 973,39 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/171/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.08.23 року.
15.08.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшло повідомлення (№ 02-08/392 від 14.08.2023 року) про розгляд кредиторських вимог, за змістом якого останній зазначає, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" є документально підтвердженими на загальну суму 1 803 973,39 грн, з яких, 781 310,04 грн основного боргу, 99 350,37 грн штрафу, 48878,28 грн 28% річних, 87 282,65 грн пені, 86 048,26 грн 14% річних за користування товарним кредитом, 108 791,02 грн витрат від курсових коливань та 21 707,58 грн витрат зі сплати судового збору.
15.08.2023 року від представника боржника до суду надійшло клопотання (б/н від 14.08.2023 року), в якому остання просить суд залучити у справу № 902/171/23 адвоката Аваєву Н.В. в якості представника відповідача та відкласти судові засідання у справі № 902/171/23, що призначені на 15.08.2023 року в зв'язку з перебуванням у відпустці. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
Ухвалою суду від 21.08.2023 року відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) на 29.08.2023 року. Судом забезпечено участь арбітражного керуючого, представників кредитора і боржника у судовому засіданні 29.08.2023 о 12:30 год. по справі № 902/171/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 05.09.2023 року, відомості щодо якої занесено до протоколу судового засідання.
04.09.2023 року на електронну адресу суду від ТОВ "КРОП-ІНКРІС" надійшли письмові пояснення (б/н від 04.09.20023 року), в яких останній підтримує подану заяву та зазначає, що кредиторські вимоги до боржника складаються з нарахованої боржнику курсової різниці на інфляції.
У судовому засіданні 05.09.2023 року прийняли участь арбітражний керуючий представники кредиторів та боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Зі змісту ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
У судовому засіданні розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 1 803 973,39 грн.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані тим, що 10.05.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" (Постачальник) та Фермерським господарством "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (Покупець) було укладено договір поставки № 00179-ВІ.
Відповідно до п 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, а також інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним Постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату Товару, який було реалізовано в першу чергу (п. 1.2. Договору).
Загальна вартість договору складається з загальної вартості Товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором та сум належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість (ціна) Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2.-2.5. Договору, сторони погодили, що на дату оплати авансової частини ціна Товару підлягає обов'язковому уточненню без додаткового узгодження за формулою Ц = Ц дог х (К оп / К дог), де
Ц дог- ціна товару на дату складання Додатку до Договору;
К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати;
К дог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті оплати К оп/К дог більше або дорівнює 1,01.
На дату поставки ціна товару (неоплачена частина) піддягає обов'язковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою: Ц = Ц дог х (К пост/К дог), де
Ц дог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору;
К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання;
К дог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті постачання К пост/К дог більше або дорівнює 1,01.
Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті складання Додатку до Договору, уточнення ціни Товару, передбачене п.п. 2.2 та 2.3 Договору не здійснюється.
У випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) К оп/К пост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою: Ц оп = Ц пост х ( К оп / К пост ), де
Ц пост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.3;
К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;
К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.
Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни Товару, передбачене п. 2.4 цього Договору не здійснюється.
Вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами Покупця на втрати від курсових коливань відображається Постачальником у Акті узгодження ціни Товару.
У разі, якщо одержані кошти не покривають вартість Товару на день проведення розрахунків (через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні), Постачальник має право направити Покупцю додатковий рахунок (рахунки) на оплату решти коштів для покриття повної вартості Товару на день проведення розрахунків. Постачальник має право, а Покупець зобов'язаний оплатити зазначені кошти в строки, вказані в такому рахунку.
Відповідно до п. 2.6. Договору, комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Покупець підтверджує, що має доступ до даної інтернет-сторінки. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору.
За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем (п. 2.9. Договору).
Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за отримання Товару Покупцем, та закінчується в день повного розрахунку Покупцем за поставлений Товар, коли Покупець вже не має заборгованості перед Постачальником за поставлений Товар згідно даного Договору (п. 2.10. Договору).
Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником. Сторони підписують відповідний акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом одного дня з дати отримання, у разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику протягом 5 календарних днів, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається протягом 10 календарних днів з дати підписання (або схвалення шляхом ненадання відповіді) Акту про надання послуг товарного кредитування (п. 2.13 Договору).
Моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є дата виписки видаткової накладної на Товар (п. 2.14. Договору).
Господарські зобов'язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін, крім зобов'язань Покупця по оплаті вартості Товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 Договору), а в частині проведення розрахунків за Товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. 5.1. Договору).
У випадках порушення умов даного Договору, Постачальник моє право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець: А) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст 625 Цивільного кодексу України). У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюються в розмірі 14% та мають бути сплачені Покупцем на рахунок Постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору (п. 7.2. Договору).
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше (п. 7.3. Договору).
Даний Договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі Сторін та набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.12. Договору).
На виконання умов Договору та Додатків до нього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 931 310,04 грн., що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: №К00000841 від 13.05.2022 на суму 443 004,51 грн, №К00001592 від 19.08.2022 на суму 484 378,93 грн, №К00001659 від 06.09.2022 на суму 63 601,20 грн, №К00001806 від 27.10.2022 на суму 2 519,00 грн.
Крім того, поставка товару відповідачу підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Товарно-транспортними накладними №РК00000841 від 13.05.2022, №РК00001591 від 19.08.2022, №РК00001806 від 27.10.2022.
Боржник всупереч умовам договору та Додатків до нього здійснив оплату поставленого товару лише в сумі - 150 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №234 від 18.11.2022 на суму 50 000, 00 грн. та №295 від 20.12.2022 на суму 100 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 року у справі № 902/163/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" 781 310,04 грн - основного боргу, 99 350,37 - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних, 87 282,65 грн. - пені, 86 048,26 грн. - 14% за користування товарним кредитом та 108 791,02 грн - витрати від курсових коливань та 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору.
Відмовлено в позові в частині стягнення 99 350,37 - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 року у справі № 902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних , 87 282,65 грн. - пені, без змін.
Поновлено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023р. у справі № 902/163/23.
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 року у справі №902/163/23, без змін.
Розмір пред'явлених конкурсних грошових вимог ТОВ "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) до боржника становить 1 803 973,39 грн, які складаються з: сума основного боргу (вартість неоплаченого товару) в розмірі 781 310, 04 грн; штраф в розмірі 198 700, 73 грн; 28 % річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 181 067, 76 грн; інфляційні втрати - 22 657, 99 грн; сума пені в розмірі 323 335,28 грн; 14 % за користування товарним кредитом - 136 034, 98 грн; сума втрат від курсових коливань (курсова різниця) 108 791,02 грн; судовий збір 27 075, 59 грн (21 707, 59 грн по справі № 902/163/23 + 5 368,00 грн за подання заяви з вимогами до боржника); відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі №902/163/23 у розмірі 25 000, 00 грн.
У повідомлені (№ 02-08/392 від 14.08.2023 року) про розгляд кредиторських вимог арбітражний керуючий Плесюк О.С. зазначає, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" є документально підтвердженими в наступній частині: 781 310,04 грн основний борг, 99 350,37 грн штраф, 132 189,48 грн 28% річних, 236 052,63 грн пеня, 136 034,98 грн 14% за користування товарним кредитом, 108 791,02 грн витрати від курсових коливань, 27 075,59 грн (21 707,59 грн судового збору за справою № 902/163/23 та 5 368,00 грн судового збору за подання заяви до боржника), 25 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 22 657,99 грн інфляційних втрат. В зв'язку з чим підлягають включенню до рестру кредиторів наступні вимоги: черга - 5 368,00 грн; 4 черга - 1 227 691,10 грн (з правом вирішального голосу); 6 черга - 335 403,00 грн штраф.
Надаючи правову кваліфікацію доводам заявника, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд констатує, що належними та допустимими засобами доказування Боржником не спростовано вимог кредитора та не заперечено їх розмір.
Склад та розмір грошових вимог ТОВ "КРОП-ІНКРІС" підтверджено Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 року у справі № 902/163/23, яке набрало законної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, зазначила, що преюдиційне значення надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.
Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Тож, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти щодо наявності або відсутності яких виник спір.
На підставі ч. 4 ст. 75 ГК України, суд враховано обставини. встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема в частині обсягу та вартості поставленого товару, проведених часткових оплат зі сторони боржника, початку прострочення виконання грошових зобов'язань.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, суд вважає правомірним нарахування відсотків річних, пені, плати за користування товарним кредитом за період після винесення судового рішення, оскільки зобов'язання припиняється належним виконанням, винесення судового рішення про стягнення суми основного боргу не зупиняє нарахування штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності.
Відповідно до п. 7.2. Договору у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець: A) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; B) сплачує на користь Постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше (п. 7.3. Договору).
Нарахування інфляційних втрат за період з 28.01.2023 по 15.06.2023 рр. узгоджується з правими висновками Верховного Суду.
Зокрема, якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов'язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці (Постанова КГС ВС від 29.04.2021 року у справі №910/11077/20).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" звернулось до суду у встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк.
З огляду на викладене, суд вважає, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" документально і нормативно обґрунтовані.
Враховуючи правильність проведених розрахунків, суд вважає правомірними вимоги заявника про визнання кредиторських вимог в частині 781 310,04 грн основного боргу;136 034,98 грн - 14% за користування товарним кредитом, 108 791,02 грн - витрат від курсових коливань, 22 657,99 - інфляційних втрат, 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/163/23).
Водночас, при визначенні остаточного розміру вимог в частині нарахованої пені, 28% річних та штрафу, суд зауважує наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №911/682/21 відзначив, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- термін прострочення виконання основного зобов'язання, який складав більше 11 місяців;
- можливість компенсації втрат кредитора шляхом одночасного нарахування інфляційних втрат, 28% річних, пені, товарного кредиту;
- погашення суми заборгованості на рівні близько 20%;
- загальний обсяг нарахованих штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності, товарного кредиту становить близько 90% суми основного боргу та курсової різниці, що є надмірним розміром.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені, штрафу, 28 % річних, з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, на 50%.
Зазначене у достатній мірі відповідатиме засадам справедливості та розумності, забезпечуватиме дотримання балансу у відносинах сторін.
З приводу можливості вирішення питання про зменшення відсотків річних та штрафних санкцій у межах справи про банкрутство при розгляді заяв з конкурсними вимогами до боржника, суд зазначає наступне.
В силу ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч. 2 ст. 7 КУзПБ, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, при розгляді заяв у межах справи про банкрутство суд уповноважений застосовувати процесуальні інструменти, які притаманні для справ позовного провадження.
На можливості такого підходу звернув також увагу Верховний суд при винесенні Постанови від 09.09.2021 року у справі № 916/4644/15, якою підтверджено можливість застосування позовної давності при розгляді заяв з кредиторськими вимогами до боржника.
Тобто, незважаючи на правову природу позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України), визнано можливість її застосування у межах справи про банкрутство.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
З урахуванням правових висновків Верховного Суду, зважаючи на визначення розміру остаточного розміру конкурсних кредиторських вимог, які підлягатимуть задоволенню на користь кредитора за рахунок коштів та майна боржника, суд вважає за можливе при розгляді заяв з кредиторськими вимогами у межах справи про банкрутство застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, а також правових висновків Верховного Суду, котрі визначають критерії зменшення відсотків річних та штрафних санкцій.
Підсумовуючи суд доходить висновку, про часткове задоволенні заяви у цій частині вимог та визнання конкурсних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " КРОП ІНКРІС" у розмірі: 90 533,88 - 28% річних, 99 350,37 грн - штрафу. 161 667,64 грн - пені.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині вимог про визнання грошових вимог до боржника в сумі 90 533,88 - 28% річних, 99 350,37 грн - штрафу, 161 667,64 грн - пені.
Відповідно до ст. 64 КУзПБ визначено черговість погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.
Судом враховано, що формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанови КГС ВС від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18).
Тому, суми відсотків річних та інфляційних втрат підлягають віднесенню разом із сумою основного боргу до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
Крім того, заявлені кредитором вимоги в сумі 27 075,59 грн (21 707,59 грн судового збору за справою № 902/163/23 та 5 368,00 грн судового збору за подання заяви до боржника) та 25 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,
Витрати зі сплати судового збору в сумі 21 707,59 грн у справі №902/163/23, які ґрунтуються на рішенні суду, яке набрало законної сили, є витратами зі сплати судового збору, які визнані в межах справи про банкрутство боржника. Вони не можуть вважатися поточними, оскільки такі витрати понесені не в межах справи про банкрутство боржника.
Тому, відповідно, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, як вимоги, не забезпечені заставою в силу статті 64 КУзПБ (Постанова КГС ВС від 13.06.2023 року у справі №910/23627/16).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП -ІНКРІС" підлягають частковому визнанню, з віднесенням їх в наступних розмірах: 1 186 035,49 грн (781 310,04 грн основного боргу; 90 533,88 - 28% річних, 136 034,98 грн - 14% за користування товарним кредитом, 108 791,02 грн - витрат від курсових коливань, 22 657,99 - інфляційних втрат, 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/163/23) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 99 350,37 грн - штрафу (шоста черга задоволення) 161 667,64 грн - пені (шоста черга задоволення) та 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення).
При цьому, суд відмовляє в частині вимог про визнання грошових вимог до боржника в сумі 90 533,88 - 28% річних, 99 350,37 грн - штрафу, 161 667,64 грн - пені (за мотивів наведених вище).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 64 КУ з процедур банкрутства; ст.ст. 3, 11, 18, 42, 196, 232, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 236, 326 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.
2. Визнати конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " КРОП ІНКРІС" (вул. Путивльська, буд. 3, м. Суми, 40009, код - 40015185) до боржника Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код - 38309199) у розмірі: 1 186 035,49 грн (781 310,04 грн основного боргу; 90 533,88 - 28% річних, 136 034,98 грн - 14% за користування товарним кредитом, 108 791,02 грн - витрат від курсових коливань, 22 657,99 - інфляційних втрат, 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/163/23) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 99 350,37 грн - штрафу (шоста черга задоволення) 161 667,64 грн - пені (шоста черга задоволення) та 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення).
3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (б/н від 21.07.2023 року) в частині вимог про визнання грошових вимог до боржника в сумі 90 533,88 - 28% річних, 99 350,37 грн - штрафу, 161 667,64 грн - пені.
4. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Плесюку О.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/171/23.
5. Копію ухвали суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом та на електронну адресу: арбітражному керуючому Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" - murafam@ukr.net; представнику боржника адвокату Аваєвій Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3; представнику ТОВ "КРОП ІНКРІС" адвокату Шевцову П.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2, ТОВ "КРОП ІНКРІС" - vligtes@gmail.com.
Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення - 05.09.2023 року,
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 11.09.2023 року.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "Суффле Агро Україна" - вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068
3 - Фермерському господарству "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" - вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000
4 - ТОВ "КРОП ІНКРІС" - вул. Путивльська, буд. 3, м. Суми, 40009