вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2023 р. Справа№ 920/1346/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.05.2022
у справі № 920/1346/21 (суддя - Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_10
11. ОСОБА_11
12. ОСОБА_12
13. ОСОБА_13
14. ОСОБА_14
15. ОСОБА_15
16. ОСОБА_16
17. ОСОБА_17
про відшкодування шкоди (збитків) в розмірі 102 143 603 грн. 49 коп.,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.05.2023 у справі № 920/1346/21 зупинено провадження по справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/21280/21 матиме суттєве значення для вирішення справи № 920/1346/21.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №920/1346/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи зводяться до того, що наведені в оскаржуваній ухвалі обставини не могли виступати підставою для відступу місцевим господарським судом від раніше сформованої позиції.
Зокрема скаржник зазначає, що дана справа не пов'язана та не залежить від вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/21280/21, адже правовідносини в цих справах не є подібними та залежними.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-15 відзиві на апеляційну скаргу, наданому до суду 04.07.2023, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саму ухвалу залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що скаржник безпідставно стверджує, що суб'єктний склад у справі №920/1346/21 та №910/21280/21 є різним та наводить неправдиві відомості, що в справі №910/21280/21 вимога про стягнення шкоди пред'явлена виключно керівникам ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.05.2022 у справі № 920/1346/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 22.06.2023) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.05.2022 у справі № 920/1346/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали справи № 920/1346/21 з суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
13.12.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою від 24.11.2021 № 46-16120/21, відповідно до вимог якої просить суд: стягнути солідарно з відповідачів на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «СТОЛИЧНИЙ», вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації ПАТ АБ «СТОЛИЧНИЙ», шкоду (збитки) в розмірі 102 143 603,49 грн.
19.05.2023 відповідач ОСОБА_15 та представник відповідачів (крім 12, 15) подав до суду першої інстанції клопотання (вх. № 1744 від 19.05.2023), згідно якого просить суд залишити позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 920/1346/21 без розгляду; зупинити провадження у справі № 920/1346/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 920/21280/21.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Перш за все колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду переглядається судом апеляційної інстанції виключно в частині зупинення провадження в справі, оскільки чинними нормами ГПК України, а саме ст. 255 ГПК України не передбачено апеляційного оскарження ухвали про повернення до розгляду справи № 920/1346/21 у підготовчому провадженні.
Згідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, в тому числі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із об'єктивних підстав.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, властивість мати спільні риси між об'єктами та предметами правового регулювання, а також умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Крім того, у зазначеній статті ГПК України мова йде саме про подібність (властивість мати спільні риси), а не тотожність (рівність двох предметів і підстав).
Отже, основним питанням при вирішенні наявності підстав для зупинення провадження у справі є встановлення факту саме подібності правовідносин у справах, у тому числі підстав позову та предмету.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтовуючи подане клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач ОСОБА_15 та представник відповідачів (крім 12, 15), посилається на те, що:
- позивачем об'єднано в одній позовній вимозі вимоги до відповідачів, які не пов'язані між собою прийняттям всіх управлінських рішень та діяльністю, про яку зазначає позивач. Оскільки позовні вимоги у справі № 910/21280/21 пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів, що є аналогічними зі справою № 920/1346/21, відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 920/21280/21.
- у справі № 910/21280/21 позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 8-ми відповідачів - фізичних осіб (членів наглядової ради, правління та кредитного комітету Акціонерного товариства «Дельта банк») пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів, що є аналогічним зі справою № 920/1346/21.
- згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний суд є найвищим судовим органом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
- складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абзац 1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
- юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачити наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)2019).
- принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
- за нормами ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, колегія суддів більшістю від складу суду, що розглядає справу, вирішує питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати, або Великої Палати Верховного суду.
- однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2023 справу № 910/21280/21 разом з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.05.2023 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/21280/21 разом з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023.
У межах справи № 910/21280/21 розглядаються позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 8-ми відповідачів, про стягнення 22 861 522 608,37 грн. збитків, які нанесені прийняттям даними особами збиткових рішень при виконанні кредитних договорів (здійснення економічно невиправданої ризикової діяльності із проведення активних операцій кредитування позичальників - прийняття необґрунтованих рішень щодо видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії).
Як вбачається із матеріалів справи, суб'єктний склад сторін у справі № 920/1346/21 складається з позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 17 відповідачів.
У свою чергу, підставою для передачі справи № 910/21280/21 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало те, що колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19 щодо застосування статті 173 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах та, як наслідок, залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що правовідносини у даній справі та у справі № 910/21280/21 є подібними, оскільки стосуються солідарного стягнення шкоди, завданої банку, внаслідок дій відповідачів, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/21280/21 матиме суттєве значення для вирішення справи № 920/1346/21, а також для єдності судової практики, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення спору між сторонами, забезпечення принципу змагальності сторін та диспозитивності, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 920/1346/21, до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/21280/21.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу постановлено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Сумської області від 31.05.2022 у справі № 920/1346/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Сумської області від 31.05.2022 у справі № 920/1346/21 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.05.2022 у справі № 920/1346/21 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 920/1346/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк