вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" вересня 2023 р. Справа№ 910/13302/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релайз Компані"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 (суддя Маринченко Я.В., повний текст рішення складено та підписано 04.05.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релайз Компані"
про стягнення 35157,69 грн.
Фізична особа-підприємець Фарбун Сергій Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» про стягнення 35157,69 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на користь Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича заборгованість у розмірі 33700 грн, 3% річних у розмірі 271 грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 1017 грн 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2469 грн 11 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
27.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 заяву Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на користь Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Суд, враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об'єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг та враховуючи часткове задоволення позову, дійшов висновку обмежити розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 40000 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви сторони позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» суму понесених судових витрат у зв'язку з поданням апеляційної скарги, а саме витрати за надання правничої допомоги.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень щодо невідповідності заявлених витрат критеріям обґрунтованості та розумності, оскільки дана справа є малозначною з ціною позову 35 157,69 грн, у той час як заявлені витрати становлять 42 000,00 грн, з яких 40 000,00 було задоволено судом першої інстанції, що свідчить про не співмірність зі складністю справи та непропорційність з ціною позову.
05.06.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі 910/13302/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/13302/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 12.06.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі 910/13302/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/13302/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
03.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13302/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
09.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до тверджень про недоведення відповідачем не співмірності заявлених адвокатських витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, зазначає наступне.
Як було зазначено вище, Фізична особа-підприємець Фарбун Сергій Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» про стягнення 35157,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору на технічне обслуговування та ремонт обладнання №54/20 від 14.01.2020 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи згідно підписано сторонами Акту надання послуг №16 від 31.07.2022, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 33700 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 168,50 грн, 3% річних у розмірі 271,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 1017,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на користь Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича заборгованість у розмірі 33700 грн, 3% річних у розмірі 271 грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 1017 грн 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2469 грн 11 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
27.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42000 грн.
Оскаржуваним додатковим рішенням суду заяву Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на користь Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Суд, враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об'єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг та враховуючи часткове задоволення позову, дійшов висновку обмежити розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 40000 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову та обсягом виконаних робіт.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Приписами частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи:
- копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022;
- копію додаткової угоди №1 від 28.10.2022 до Договору;
- акт приймання-передачі від 18.04.2023 на суму 42000 грн;
- ордер серії АА №0024998 від 06.01.2023.
Судом перевірено, що за змістом Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022, укладеного між Адвокатським об'єднанням «С.Д.К. Партнерс» (Об'єднання) та ФОП Фарбун Сергієм Івановичем (Клієнт), Клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу Клієнту, здійснити захист, представництво інтересів Клієнта у судах будь-яких інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України так і за її межами (п.1.1.).
Відповідно до Додаткового договору №1 від 28.10.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022, а саме п. 4 Замовник оплачує гонорар (винагороду) Об'єднанню за надану правову допомогу з розрахунку вартості однієї нормо-години правової (правничої) допомоги 3000,00 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 18.04.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022 Об'єднання надало Клієнту правову (правничу) допомогу відповідно до умов Договору та Додаткового договору, а Клієнт прийняв правову (правничу) допомогу.
Згідно з п. 2 Акту приймання-передачі від 18.04.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022 правова допомога включає в себе:
- ознайомлення з наданими матеріалами та проведення правового аналізу документів, розроблення узгодження правової позиції - 2 години (вартість - 6 000 (шість тисяч) гривень без ПДВ);
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості (розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних), засвідчення копій документів та подання позовної заяви (поштова відправка) до Господарського суду міста Києва - 4 години (вартість - 12 000 (дванадцять тисяч) гривень без ПДВ);
- ознайомлення із відзивом на позовну заяву, розроблення та узгодження правової позиції - 1,5 години (вартість - 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень без ПДВ);
- складання відповіді на відзив та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 4,5 годин (вартість - 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень без ПДВ);
- складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат професійну правничу допомогу та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 2 години (вартість - 6 000 (шість тисяч гривень без ПДВ).
Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги Об'єднання за цим Актом складає 42000,00 грн без ПДВ (п. 3 Акту).
Судом враховано, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено свої заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).
Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем витрат у розмірі 42 000,00 грн судова колегія враховує, що дана справа є малозначною, ціна позову якої складає 35 157,69 грн (заборгованості за Договором на технічне обслуговування та ремонт обладнання №54/20 від 14.01.2020 у розмірі 33700 грн, а також штрафу у розмірі 168,50 грн, 3% річних у розмірі 271,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 1017,74 грн) та розглядалась без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження, а рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги в даній справі.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат (42000,00 грн) є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, а такі витрати не є пропорційними до предмету спору (35 157,69 грн), їх розмір не є необхідним та неминучим.
Зокрема, колегія суддів вважає, що надані адвокатом послуги за Актом, а саме:
- ознайомлення з наданими матеріалами та проведення правового аналізу документів, розроблення узгодження правової позиції - 2 години (вартість - 6 000 (шість тисяч) гривень без ПДВ);
- ознайомлення із відзивом на позовну заяву, розроблення та узгодження правової позиції - 1,5 години (вартість - 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень без ПДВ);
- складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат професійну правничу допомогу та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 2 години (вартість - 6 000 (шість тисяч гривень без ПДВ) -
не мають характеру необхідних, а їх розмір не є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Суд зазначає, що виконані відповідачем роботи з проведення аналізу матеріалів та фактичних обставин справи, формування правового висновку та узгодження позиції, що стосуються правовідносин судового спору, фактично стосуються надання одного виду правової допомоги та стосуються складання документа, у даному випадку - позовної заяви та відповіді на відзив.
Натомість, надані адвокатом послуги щодо:
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості (розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних), засвідчення копій документів та подання позовної заяви (поштова відправка) до Господарського суду міста Києва - 4 години (вартість - 12 000 (дванадцять тисяч) гривень без ПДВ);
- складання відповіді на відзив та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 4,5 годин (вартість - 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень без ПДВ);
суд вважає за можливе визнати обґрунтованими та необхідними.
Відтак, зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані позивачем, судова колегія дійшла висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку частково задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення та присудити до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» витрати на правову допомогу у сумі 25 500,00 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 - частковому скасуванню.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 - частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 - задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/13302/22 - скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Заяву Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релайз Компані» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, літера А; ідентифікаційний код 41200660) на користь Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Фарбуна Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення відмовити.».
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Матеріали справи № 910/13302/22 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв