вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" вересня 2023 р. Справа№ 910/1039/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Демидової А.М.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 (повний текст складено 13.06.2023)
у справі № 910/1039/23 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа»
про стягнення 10 057 160,99 грн,-
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У січні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» (далі - ТОВ «АнВа», Товариство) 10 057 160,99 грн, з яких 5 760 980,98 грн пені та 4 296 180,01 грн штрафу за порушення строків поставки Товару.
В обґрунтування заявлених вимог ВЧ НОМЕР_1 посилається на неналежне виконання Товариством зобов'язань за договором №218/ВЗЗ-2022 від 19.05.2022.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 позов ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АнВа» 1 728 294,29 грн пені, 1 288 854,00 грн штрафу та 45 257,22 грн витрат на сплату судового збору. В решті вимог відмовлено.
Суд встановив, що визначений заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-679 товар відповідач поставив з порушенням строків, встановлених договором поставки товару від 19.05.2022 №218/ВЗЗ-2022.
Перевіривши заявлений позивачем розмір пені та штрафу, суд встановив його арифметичну правильність з урахуванням періоду такого нарахування та положень Договору (5 760 980,98 грн пені та 4 296 180,01 грн штрафу) щодо санкцій за порушення строків поставки товару.
Розглянувши заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 70%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 728 294,29 грн пені та 1 288 854,00 грн штрафу. Це зменшення суд першої інстанції визнав таким, що забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023, ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ВЧ НОМЕР_1 задовольнити повністю.
ВЧ НОМЕР_1 вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.
На думку скаржника, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань; сторона договору має підтвердити не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тобто мають бути встановлені причинно-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Апелянт вважає, що Товариство не довело здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, а також не надало доказів щодо відсутності можливості вчасно виконати зобов'язання за договором.
Позиції учасників справи.
ТОВ «АнВа» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. У випадку скасування чи зміни оскаржуваного рішення та постановлення рішення про стягнення неустойки відповідач просив застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90%.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Андрієнко В.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1039/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 до надходження матеріалів справи №910/1039/23.
02.08.2023 матеріали справи №910/1039/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 поновлено ВЧ НОМЕР_1 пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/1039/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/1039/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 06.09.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
19.05.2022 ВЧ НОМЕР_2 (замовник) та Товариство (учасник) уклали договір поставки товару №218/ВЗЗ-2022 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого учасник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку №1 до цього договору (специфікації) (п. 1.2 договору).
Згідно з додатком №1 до договору (специфікації) найменування товару (асортимент): формений одяг (ДК 021:2015-18110000-3- (куртка вітровологозахисна зимова «Хижак») (далі - Товар). Загальна кількість Товару - 25 000 штук.
Відповідно до п. 3.1 ціна договору складає 61 374 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 10 229 000,00 грн.
За умовами п. 5.1 договору дата та місце поставки Товару зазначаються у письмовій заявці заявника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти на електронну пошту Товариства, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити учаснику (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки.
У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, учасник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Передача (приймання-здача) Товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: ВЧ НОМЕР_1, 04080, м. Київ, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно із заявкамми замовника (п. 5.2 договору).
Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.3 Товариство зобов'язане забезпечити поставку якісного Товару у строки, встановлені цим договором.
За умовами п. 7.1 невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором.
За порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці замовника, Товариство сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п. 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 9.1 у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 10.1 договору).
Згідно з п. 11.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник - з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту Товариства, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Товариством).
16.06.2022 керівник Товариства Курганський С.П. отримав нарочним (під підпис, зроблений власноруч) заявку ВЧ НОМЕР_1 від 09.06.2022 №78/8/2-679 (відмітка на звороті) про необхідність поставки Товару:
- в кількості 5 000 штук у строк до 31.07.2022;
- в кількості 10 000 штук у строк до 31.08.2022;
- в кількості 10 000 штук у строк до 30.09.2022.
Товар, визначений заявкою позивача від 09.06.2022 №78/8/2-679, Товариство поставило ВЧ НОМЕР_1 з порушенням строків, а саме в період з 07.10.2022 по 25.12.2022 включно:
07.10.2022 - Товар у кількості 850 штук та вартістю 2 086 716,00 грн (видаткова накладна №235 від 07.10.2022, складена Товариством);
18.10.2022 - Товар у кількості 550 штук та вартістю 1 350 228,00 грн (видаткова накладна №247 від 18.10.2022, складена Товариством);
21.10.2022 - Товар у кількості 560 штук та вартістю 1 374 777,60 грн (видаткова накладна №254 від 21.10.2022, складена Товариством);
28.10.2022 - Товар у кількості 600 штук та вартістю 1 472 976,00 грн (видаткова накладна № 267 від 28.10.2022, складена Товариством);
04.11.2022 - Товар у кількості 630 штук та вартістю 1 546 624,80 грн (видаткова накладна №280 від 04.11.2022, складена Товариством);
18.11.2022 - Товар у кількості 1 310 штук та вартістю 3 215 997,60 грн (видаткова накладна №298 від 18.11.2022, складена Товариством);
29.11.2022 - Товар у кількості 670 штук та вартістю 1 644 823,20 грн (видаткова накладна №307 від 29.11.2022, складена Товариством);
08.12.2022 - Товар у кількості 760 штук та вартістю 1 865 769,60 грн (видаткова накладна №323 від 08.12.2022, складена Товариством);
09.12.2022 - Товар у кількості 640 штук та вартістю 1 571 174,40 грн (видаткова накладна №329 від 09.12.2022, складена Товариством);
13.12.2022 - Товар у кількості 1 200 штук та вартістю 2 945 952,00 грн (видаткова накладна №342 від 13.12.2022, складена Товариством);
14.12.2022 - Товар у кількості 890 штук та вартістю 2 184 914,40 грн (видаткова накладна №351 від 14.12.2022, складена Товариством);
15.12.2022 - Товар у кількості 980 штук та вартістю 2 405 860,80 грн (видаткова накладна №355 від 15.12.2022, складена Товариством);
16.12.2022 - Товар у кількості 1 300 штук на загальну суму 3 191 448.00 грн. (видаткова накладна № 365 від 16.12.2022, складена Товариством);
19.12.2022 - Товар у кількості 1 630 штук та вартістю 4 001 584,80 грн (видаткова накладна №367 від 19.12.2022, складена Товариством);
20.12.2022 - Товар у кількості 1 390 штук та вартістю 3 412 394,40 грн (видаткова накладна №374 від 20.12.2022, складена Товариством);
21.12.2022 - Товар у кількості 1 220 штук та вартістю 2 995 051,20 грн (видаткова накладна №379 від 21.12.2022, складена Товариством);
21.12.2022 - Товар у кількості 1 410 штук та вартістю 3 461 493,60 грн (видаткова накладна №385 від 21.12.2022, складена Товариством);
21.12.2022 - Товар у кількості 1 280 штук та вартістю 3 142 348, 80 грн (видаткова накладна №386 від 21.12.2022, складена Товариством);
22.12.2022 - Товар у кількості 1 540 штук та вартістю 3 780 638,40 грн (видаткова накладна №389 від 22.12.2022, складена Товариством);
24.12.2022 - Товар у кількості 2 100 штук та вартістю 5 155 416,00 грн (видаткова накладна №395 від 24.12.2022, складена Товариством);
24.12.2022 - Товар у кількості 1 620 штук та вартістю 3 977 035,20 грн (видаткова накладна №397 від 24.12.2022, складена Товариством);
25.12.2022 - Товар у кількості 1 870 штук та вартістю 4 590 775,20 грн (видаткова накладна №392 від 25.12.2022, складена Товариством).
Товариство визнає поставку товару позивачеві з пропуском встановленого умовами договору строку.
ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Товариства з претензією №78/8/2-42 від 06.01.2023, у якій просила сплатити 5 760 980,98 грн пені та 4 296 180,01 грн штрафу за порушення визначених договором строків поставки Товару.
Вказана претензії залишена Товариством без відповіді та задоволення.
У зв'язку з несплатою Товариством штрафних санкцій ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.
У відзиві на позовну заяву Товариство проти задоволення заявлених до нього вимог заперечило повністю та просило суд відмовити у позові.
У відповіді на відзив позивач проти доводів відзиву на позовну заяву заперечив, просив позов задовольнити повністю.
Товариств звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій), у якій просило у випадку прийняття рішення про стягнення неустойки застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90%.
В обґрунтування поданої заяви Товариство посилається на відсутність у позивача збитків, завданих порушенням Товариством строків виконання зобов'язання за договором, зазначає про повне виконання зобов'язання за договором, незначний строк прострочення виконання та скрутне матеріальне становище Товариства.
Позивач проти задоволення вказаної заяви Товариства заперечив, про що зазначив у відповідній заяві.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За визначенням ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити умовами договору одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (висновки Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12).
Суд встановив, що визначений заявкою позивача №78/8/2-679 від 09.06.2022 Товар Товариство поставило з порушенням визначених договором строків більш як на 30 днів, що є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Умовами п. 7.3 договору «Відповідальність сторін» сторони узгодили, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці замовника, Товариство сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п. 5.7 розділу 5 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Звертаючись з позовом у цій справі, позивач нарахував Товариству за порушення строків поставки Товару, визначеного Договором, неустойку, а саме 5 760 980,98 грн пені та 4 296 180,01 грн штрафу на підставі такого розрахунку:
за порушення строку поставки 850 штук Товару з 01.08.2022 по 06.10.2022 (67 днів) (видаткова накладна №235 від 07.10.2022): 139 809,97 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 2 086 716,00 грн = 2 086,72 грн х 67 днів); 146 070,12 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 2 086 716,00 грн;
за порушення строку поставки 550 штук Товару з 01.08.2022 по 17.10.2022 (78 днів) (видаткова накладна №247 від 18.10.2022): 105 317,78 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 350 228,00 грн = 1 350,23 грн х 78 днів); 94 515,96 грн штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1 350 228,00 грн;
за порушення строку поставки 560 штук Товару з 01.08.2022 по 20.10.2022 (81 день) (видаткова накладна №254 від 21.10.2022): 111 356,99 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 374 777,60 грн = 1 374,78 грн х 81 день); 96 234,43 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1 374 777, 60 грн.
за порушення строку поставки 600 штук Товару з 01.08.2022 по 27.10.2022 (88 днів) (видаткова накладна №267 від 28.10.2022): 129 621,89 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 472 976,00 грн = 1 472,98 грн х 88 днів) розмір пені; 103 108,32 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1 472 976,00 грн;
за порушення строку поставки 630 штук Товару з 01.08.2022 по 03.11.2022 (95 днів) (видаткова накладна №280 від 04.11.2022): 146 929,36 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 546 624,80 грн = 1 546,62 грн х 95 днів); 108 263,74 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1546 624.80 грн;
за порушення строку поставки 1 310 штук Товару з 01.08.2022 по 17.11.2022 (109 днів) (видаткова накладна №298 від 18.11.2022): 350 543,74 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 215 997,60 грн = 3 216,00 грн х 109 днів) 225 119,83 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 3 215 997,60 грн;
за порушення строку поставки 500 штук Товару з 01.08.2022 по 28.11.2022 (120 днів) (видаткова накладна №307 від 29.11.2022): 147 297,60 пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 227 480,00 грн = 1 227,48 грн х 120 днів); 85 923,60 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1 227 480,00 грн;
за порушення строку поставки 170 штук Товару з 01.09.2022 по 28.11.2022 (89 днів) (видаткова накладна №307 від 29.11.2022): 37 143,54 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 417 343,20 грн. = 417,34 грн х 89 днів); 27 214,02 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 417 343,20 грн = 29 214,02 грн;
за порушення строку поставки 760 штук Товару з 01.09.2022 по 07.12.2022 (98 днів) (видаткова накладна №323 від 08.12.2022): 182 845,42 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 865 769,60 грн = 1 865,77 грн х 98 днів); 130 603,87 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 1 865 769,60 грн;
за порушення строку поставки 640 штук Товару з 01.09.2022 по 08.12.2022 (99 днів) (видаткова накладна №329 від 09.12.2022): 155 546,27 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 1 571 174,40 грн = 1 571,17 грн х 99 днів); 109 982,21 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 1 571 174,40 грн;
за порушення строку поставки 1 200 штук Товару з 01.09.2022 по 12.12.2022 (103 дні) (видаткова накладна №342 від 13.12.2022): 303 433,06 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 2 945 952,00 грн = 2 945,95 грн х 103 дні); 206 216,64 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 2 945 952,00 грн;
за порушення строку поставки 890 штук Товару з 01.09.2022 по 13.12.2022 (104 дні) (видаткова накладна №351 від 14.12.2022): 227 231,10 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 2 184 914,40 грн = 2 184,91 грн х 104 дні) 152 944,01 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 2 184 914,40 грн;
за порушення строку поставки 980 штук Товару з 01.09.2022 по 14.12.2022 (105 днів) (видаткова накладна №355 від 15.12.2022): 252 615,38 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 2 405 860,80 грн = 2 405,86 грн х 105 днів); 168 410,26 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 2 405 860,80 грн;
за порушення строку поставки 1 300 штук Товару з 01.09.2022 по 15.12.2022 (106 днів) (видаткова накладна №365 від 16.12.2022): 338 293,49 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 191 448,00 грн = 3 191,45 грн х 106 днів); 223 401,36 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 3 191 448,00 грн;
за порушення строку поставки 1 630 штук Товару з 01.09.2022 по 18.12.2022 (109 днів) (видаткова накладна №367 від 19.12.2022): 436 172,74 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 4 001 584,80 грн = 4 001,58 грн х 109 днів); 280 110,94 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 4 001 584,80 грн;
за порушення строку поставки 1 390 штук Товару з 01.09.2022 по 19.12.2022 (110 днів) (видаткова накладна №374 від 20.12.2022): 375 363,38 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 412 394,40 грн = 3 412,39 грн х 110 днів); 238 867,61 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 3 412 394,40 грн;
за порушення строку поставки 1 040 штук Товару з 01.09.2022 по 20.12.2022 (111 днів) (видаткова накладна №379 від 21.12.2022): 283 400,58 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 2 553 158,40 грн = 2 553,16 грн х 111 днів); 178 721,09 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого Товару в сумі 2 553 158,40 грн;
за порушення строку поставки 180 штук Товару з 01.10.2022 по 20.12.2022 (81 день) (видаткова накладна №379 від 21.12.2022): 35 793,32 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 441 892,80 грн = 441,89 грн х 81 день); 30 932,50 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 441 892,80 грн;
за порушення строку поставки 1 410 штук Товару з 01.10.2022 по 20.12.2022 (81 день) (видаткова накладна №385 від 21.12.2022): 280 380,98 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 461 493,60 грн = 3 4661,49 грн х 81 день); 242 304,55 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 3 461 493,60 грн;
за порушення строку поставки 1 280 штук Товару з 01.10.2022 по20.12.2022 (81 день) (видаткова накладна №386 від 21.12.2022): 254 530,25 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 142 348,80 грн = 3 142,35 грн х 81 день); 219 964,42 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 3 142 348,80 грн;
за порушення строку поставки 1 540 штук Товару з 01.10.2022 по 21.12.2022 (82 дні) (видаткова накладна №389 від 22.12.2022): 310 012,35 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 780 638,40 грн = 3 780,64 грн х 82 дні); 264 644,69 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 3 780 638,40 грн;
за порушення строку поставки 2 100 штук Товару з 01.10.2022 по 23.12.2022 (84 дні) (видаткова накладна №395 від 24.12.2022): 433 054,94 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 5 155 416,00 грн = 5 155,42 грн х 84 дні); 360 879,12 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 5 155 416,00 грн;
за порушення строку поставки 1 620 штук Товару з 01.10.2022 по (84 дні) (видаткова накладна №397 від 24.12.2022) 334 070,96 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 3 977 035,20 грн = 3 977,04 грн х 84 дні); 278 392,46 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 3 977 035,20 грн;
за порушення строку поставки 1 870 штук Товару з 01.10.2022 по 24.12.2022 (85 днів) (видаткова накладна №392 від 25.12.2022): 390 215,89 грн пені (0,1% вартості Товару в сумі 4 590 775,20 грн = 4 590,78 грн х 85 днів) 321 354,26 грн штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 4 590 775,20 грн;
всього: 5 760 980,98 грн пені та 4 296 180,01 грн штрафу.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд вважає їх арифметично правильними з урахуванням періоду такого нарахування та положень договору за порушення строків поставки Товару.
Щодо заяви Товариства про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій).
Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою, у якій просило у випадку прийняття рішення про стягнення неустойки застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90%.
В обґрунтування поданої заяви Товариство посилається на:
- незначний період прострочення поставки;
- те, що станом на 25.12.2022 Товар за Договором поставлений на адресу замовника у повному обсязі та прийнятий останнім без зауважень, тобто Товариство вчинило дії щодо повного виконання Договору;
- наявність форс-мажорних обставин, а саме повномасштабна агресія РФ проти України;
- виключний характер причин, внаслідок яких відбулось прострочення;
- поставлено всю замовлену кількість Товару, тобто зобов'язання в цій частині виконані у повному обсязі;
- поставлений Товар належної якості, претензії щодо якості, маркування, пакування, комплектності позивачем не пред'являлись;
- те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку з виконанням Договору та не надав жодних доказів на підтвердження понесення збитків;
- поведінку ТОВ «АнВа», спрямовану на виконання свого обов'язку;
- те, що пеня та штраф є надмірно великими порівняно із збитками кредитора (у кредитора відсутні збитки);
- те, що допущене ТОВ «АнВа» порушення договірних відносин було незначним;
- скрутний матеріальний стан ТОВ «АнВа»;
- неспіврозмірність та неадекватність заявленої до стягнення суми неустойки порушеним інтересам позивача;
- те, що нарахування неустойки в розмірі 10 057 160,99 грн за відсутності збитків не відповідає передбаченим у ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції про можливість часткового задоволення заяви Товариства та зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів виходить з такого.
Місцевий господарський суд правомірно врахував, що військова агресія проти України є форс-мажорною обставиною, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності за прострочення виконання щодо поставки товару, однак не звільняє від виконання самого обов'язку щодо його поставки.
Зазначене узгоджене сторонами спору і в договорі поставки, зокрема, у п. п. 8.1-8.4, згідно з якими сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставини непереборної сили будуть діяти впродовж 1 місяця, то кожна з сторін може припинити дію даного Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суд також врахував доводи позивача про те, що договір було укладено під час збройної агресії РФ, та відзначив, що відповідач не звільняється саме від виконання договірних зобов'язань за наявності відповідних обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Товариство надало до матеріалів справи докази неможливості виконання зобов'язання щодо своєчасної поставки товару.
Суд бере до уваги надані відповідачем листи, зокрема, Вознесенської районної військової адміністрації від 26.12.2022 № 1341/04.02-23/11, від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, в яких повідомлено про збільшення ракетних обстрілів території, на якій знаходяться виробничі потужності відповідача, та відповідно кількості повітряних тривог. При цьому суд зважає на те, що на виробничих об'єктах та підприємствах оголошення сигналу «повітряна тривога» зумовлює обов'язкове залишення виробничих приміщень працівниками та переміщення до укриттів.
Надані Товариством листи, адресовані його контрагентам (від 21.06.2022 №185, від 21.06.2022 №186, від 05.07.2022 №190, від 29.07.2022 №208, від 15.08.2022 №219 від 19.09.2022 №243), свідчать, що Товариство вживало всіх можливих заходів з виконання свого зобов'язання за договором перед позивачем.
Суд встановив, що товар Товариство поставило повністю, без будь-яких зауважень чи претензій з боку позивача щодо його кількості, якості чи комплектності. Вказані обставини позивачем визнаються.
Суд зазначає, що надані Товариством з клопотанням документи свідчать, що станом на 17.04.2023 на поточному рахунку Товариства у АТ «Райффайзен Банк Аваль» залишок коштів склав 872 054,02 грн.
При цьому заборгованість Товариства перед контрагентами за сировину та надані послуги складає 73 830 846,61 грн, про що свідчить оборотно-сальдова відомість.
З Податкової звітності по ТОВ «АнВа» вбачається, що за три останні звітні місяці 2022 року нараховано 4 023 155,48 грн доходу працівникам Товариства, що складається з: 1 309 586,44 грн за жовтень, 1 291 470,96 грн за листопад та 1 422 098,08 грн за грудень. Відповідно, середньомісячні витрати на оплату праці становлять 1 341 051,83 грн (виходячи з розрахунку: 4 023 155,48 грн : 3 міс = 1 341 051,83 грн).
Крім того, щомісячне відрахування ЄСВ: 273 527,68 грн (жовтень) + 269 545,14 грн (листопад) + 297 540,14 грн (грудень) = 840 612,96 грн, що в середньому за місяць становить 280 204,32 грн (840 612,96 грн : 3 міс. = 280 204,32 грн).
Таким чином, в середньому сукупні щомісячні витрати Товариства на оплату праці, без здійснення яких підприємство припинить свою діяльність, складають: 1 341 051,83 грн (оплата праці) + 280 204,32 грн (ЄСВ) = 1 621 256,15 грн; 73 830 846,61 грн заборгованості перед контрагентами; 872 054,02 грн наявних на поточному рахунку грошових коштів.
Основні фонди у вигляді швейного обладнання, фактично, забезпечують випуск (пошиття) продукції, реалізація якої дозволяє підприємству існувати далі. Підприємство не має можливості диверсифікації виробництва, воно не здатне виробляти будь-що інше, окрім вузького спектру швейних виробів, не має досвіду в інших галузях виробництва чи в інших напрямках господарської діяльності. Зникнення будь-якого з двох компонентів (наприклад, працівників - через неможливість виплачувати заробітну плату; швейного обладнання - через звернення на нього стягнення), які в сукупності забезпечують діяльність Товариства, призведе до припинення існування підприємства.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Разом з тим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та / або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про можливість зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 70%, беручи до уваги серед іншого і те, що визначена позивачем загальна сума неустойки становить 1/6 ціни договору.
У таких висновках колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду, який вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Колегія суддів відзначає, що позивач помилково ототожнює звільнення особи від виконання зобов'язання з відповідальністю за його невиконання, при тому, що Товариство зобов'язання виконало повністю та без зауважень з боку позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/1039/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/1039/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/1039/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.09.2023.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
А.М. Демидова