Справа №936/866/23
Провадження № 2/936/120/2023
12.09.2023 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Павлюк С.С.
при секретарі Балаж С.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець у позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що між нею та відповідачем був укладений шлюб 17.07.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №759. Від даного шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружні відносини між подружжям не склались, тому позивачка просить шлюб з відповідачем розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та просить такий задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечив.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.07.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №759 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 ).
Від даного шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
У позивача з відповідачем подружні відносини не склалися, шлюбні відносини між ними припинено, шлюб існує формально.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з приписами частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, тому шлюб позивача з відповідачем слід розірвати, після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище " ОСОБА_6 ".
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 24, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд,-
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 17.07.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №759.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі.
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 12.09.2023.
Суддя Павлюк С.С.