16 жовтня 2007 р.
№ 46/681-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю.-головуючого
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на ухвалу
господарського суду м. Києва від 27 лютого 2007 року
У справі
господарського суду
№ 46/681-б
м. Києва
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез"
До
Приватного підприємства "Агробудпереробка"
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін:
не з'явились
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 лютого 2007 року зі справи № 46/681-б ( суддя Шабунін С.В.) повернуто без розгляду заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання конкурсним кредитором боржника на підставі ст.ст.5,14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та задовольнити заяву ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання кредитором у сумі 60251,94 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст.23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом першої інстанції не прийнято до уваги, що грошові вимоги ДПІ на суму 60251,94 грн. виникли після порушення провадження у справі про банкрутство , в межах ліквідаційної процедури, подані кредитором у межах ліквідаційної процедури, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2004 р. порушено провадження у справі №46/681-6.
02.10.2004 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 187 надруковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою попереднього засідання суду від 24.12.2004 року затверджено реєстр вимог кредиторів та зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, тобто після 02.11.2004 року, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.
Постановою Господарського суду міста Києва від 25.02.2005 р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Астаніна Германа Вікторовича .
Ухвалою суду від 18.09.2006 р. продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноваження ліквідатора банкрута на шість місяців - до 25.02.2007 р.
В ухвалі господарського суду м. Києва від 27.02.2007 встановлено, що 22.12.2006 року через канцелярію до суду надійшла заява Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 17380/9/24-109 про визнання конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 60 251,94 грн.
Ухвала господарського суду від 27.02.2007 мотивована тим, що господарський суд повертає без розгляду заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 20.12.2006 № 17380/9/24-109 про визнання конкурсним кредитором боржника на підставі вимог ч.1,2 ст.14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з пропуском строку, встановленого для подання вимог конкурсних кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що чинний Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості застосування таких процесуальних наслідків, як повернення без розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника в порядку ст.ст.14,23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані вимоги підлягають визнанню чи відхиленню господарським судом.
Крім того, в порушення вимог ст.43 ГПК України, господарський суд, посилаючись на наслідки, які передбачені ч.2 ст.14 Закону, не вказав в оскаржуваної ухвалі суті та змісту грошових вимог кредитора, а також не надав аналізу періоду та моменту виникнення грошових вимог ДПІ у Печерському районі на суму 60251,94 грн. -до чи після порушення справи про банкрутство.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 25.02.2005 господарського суду м. Києва боржника визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.
Відповідно до вимог ст.23 Закону , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги, яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог кредиторів, які заявлені в порядку ст.14 Закону, в даному випадку, не з'ясувавши в ухвалі характер грошових вимог кредитора, господарський суд безпідставно послався на ч.1,2 ст.14 Закону України та повернув заяву, яка не підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.02.2007 у справі № 46/681-б скасувати.
Справу направити на розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич