про повернення позовної заяви
11 вересня 2023 року м. Рівне №460/20266/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді С.М. Дуляницька, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Державної казначейської служби України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Державної казначейської служби України в якому просить суд:
визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021;
стягнути як компенсацію з Державного бюджету України на користь позивача за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов'язку згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції основних прав людини і основоположних свобод шляхом безспірного списання 465907,00 грн шкоди, якої зазнала внаслідок дії частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ за період з 01.01.2015 по 30.06.2021.
Ухвалою суду від 29.08.2023 позовна заява залишена без руху, було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною вимогою. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить поновити пропущений строк на звернення до суду з поважних причин.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, заяву про поновлення строку звернення до суду, дійшов висновку про те, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву повернути позивачу, з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 24.08.2023 з позовними вимогами про стягнення як компенсації з Державного бюджету України на користь позивача за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов'язку згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції основних прав людини і основоположних свобод шляхом безспірного списання 465907,00 грн шкоди, якої зазнала внаслідок дії частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, тобто за межами строку звернення до адміністративного суду з таким позовом.
При цьому, на думку суду, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави не можна визнати поважними.
Строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Відтак, обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду із позовною заявою про стягнення як компенсації з Державного бюджету України на користь позивача за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов'язку згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції основних прав людини і основоположних свобод шляхом безспірного списання 465907,00 грн шкоди, якої зазнала внаслідок дії частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ за період з 01.01.2015 по 30.06.2021.
Більше того варто зазначити, що звертаючись до суду з позовною заявою у справі 460/2937/22 позивач вже знав про своє порушене право. Покликання позивача на ту обставину, що він не знав, до якого суду звернутися, оскільки ВС розглядав аналогічну справу за нормами ЦПК України - суд не визнає як поважну причину строку звернення до суду.
Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою (вказані висновки щодо застосування норм права в частині застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи, що строк звернення до суду з цим позовом є пропущеним, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення вказаного строку є неповажними, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву - повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 11 вересня 2023 року
Суддя С.М. Дуляницька