Справа № 420/22903/23
11 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Одесі питання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому він просить стягнути з відповідача на користь позивача суму нарахованої доплати до пенсії (на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/20484/21 від 15.12.2021 р.) у розмірі 192 702,51 грн. за період з грудня 2019 р. по квітень 2022 р.
Ухвалою суду від 06.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів в адміністративній справі №420/22903/23, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в цій адміністративній справі, з огляду на наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Одеським окружним адміністративним судом рішенням від 15.12.2021 року у справі №420/20484/21 задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка викладена у Листі від 27.09.2021 року №17562- 16971/Л-02/8-1500/21, у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до Довідки від 21.07.2021 року № 33/36-2177 про розмір грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року у відповідності до Довідки від 21.07.2021 року №33/36-2177 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 року по день проведення такого перерахунку.
Водночас позивач звернувся до суду зокрема з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача суму нарахованої доплати до пенсії (на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/20484/21 від 15.12.2021 р.) у розмірі 192 702,51 грн. за період з грудня 2019 р. по квітень 2022 р.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
За таких обставин суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення суду по справі №420/20484/21 від 15.12.2021 року, а саме невиплати позивачу коштів пенсії, повинні оскаржуватись позивачем виключно в порядку статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, на користь якої воно прийнято та яка вважає, що її права порушені з огляду на неналежне його виконання. Про зазначене, на думку суду, також свідчить спеціальний процесуальний порядок, визначений частиною п'ятою статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів з дня її надходження до суду.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також вважає, що винесення окремого судового рішення у справі №420/22903/23, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі (№420/20484/21), буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть розглядатись в окремій адміністративній справі.
З огляду на наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, та в силу приписів частини 5 ст. 242 КАС України зазначена правова позиція повинна бути врахована судом першої інстанції при виборі і застосуванні норм права до таких правовідносин.
Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на викладене, враховуючи те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а аргументи позивача стосуються саме правильності та повноти виконання відповідачем рішення суду у справі №420/20484/21, суд доходить висновку, що наявні підстави для закриття провадження в частині позовних вимог у справі №420/22903/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Вказаного висновку стосовно подібних правовідносин по своїй суті та щодо необхідності закриття провадження саме згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України дійшов також Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 року у справі №802/1933/18-а.
Керуючись п.4 ч.1 ст.238 КАС України, суд -
Провадження у справі №420/22903/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому він просить стягнути з відповідача на користь позивача суму нарахованої доплати до пенсії (на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/20484/21 від 15.12.2021 р.) у розмірі 192 702,51 грн. за період з грудня 2019 р. по квітень 2022 р. - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов
.